
Колись давно острів, який носить назву Сен-Бартелемі, служив притулком для бажаючих вигідно збути награбоване і місцем, де зберігали незліченні скарби. Злі язики стверджують, що острів знаменитий цим і донині. У всякому разі, йому немає рівних за кількістю мільйонерів на квадратний метр суші і дорогих яхт на квадратний кілометр прибережних вод.
Маленький острів з маленькою історією

Острів Сен-Бартелемі
Острів Сен-Бартелемі (Сен-Барт – якщо коротше) розташований в східній частині Малих Антильських островів. Тут вічне літо, тропічний клімат і майже незмінна температура повітря і води – класичне райське містечко. Острів цей позбавлений річок і струмків, відрізняється скелястим рельєфом, це все визначало колись місцеву історію та культуру.
Європейці відкрили цю землю завдяки подорожі Христофора Колумба: острів отримав свою назву на честь молодшого брата знаменитого італійця – Бартоломео, подорожував разом з Христофором і пізніше став губернатором знаходиться недалеко від Сен-Бартелемі острова Еспаньола (Гаїті).

Христофор Колумб надовго не затримався на острові, хоч і дав йому ім’я свого брата

Бартоломео Колумб, що відправився слідом за братом в його подорож
Сен-Бартелемі довгий час не викликав до себе інтересу – лише в середині XVII століття сюди почали перебиратися французи з розташованого поруч острови Сент-Кітс. У 1653 році Сен-Барт придбав у власність Мальтійський орден (орден госпітальєрів), правда, зовсім ненадовго, через кілька років французи викупили цю землю назад.
Деякий час острів Сен-Бартелемі служив притулком і проміжним, транзитним пунктом для піратів – їм було зручно ховати тут скарби, награбовані під час нападів на іспанські галеони, які, в свою чергу, вивозили золото індіанських племен в Європу. Відомо, що деякі з заховані на острові скарбів виникли завдяки знаменитому своєю жорстокістю пірату Даніелю Монбару, на прізвисько «Руйнівник». Ходять, до речі, чутки, що частина надісланих їм скарбів досі не знайдено і прихована десь на Сен-Барт.

Острів Сен-Бартелемі
Моряки і пірати, а в ті часи перші часто ставали і другими, осідали на острові, так і утворилося через століття його корінне населення. З часом залишилися на Сен-Барт отримували інші професії – ставали ремісниками, землеробами, рибалками. Особливістю Сен-Бартелемі стало те, що на острові практично ніколи не було рабовласницьких відносин, з тієї причини, що не було плантацій, на яких зазвичай використовували чорношкірих рабів. Ні кави, ні цукровий очерет, ні бавовна тут не вирощували.

Король Швеції Густав III, письменник, драматург і любитель музики
У 1784 році Сен-Барт був проданий Швеції. Найбільше поселення острова, де знаходився порт, отримав назву Густавія – на честь шведського короля Густава III. Зараз це місто є адміністративним центром заморського спільноти Франції Сен-Бартелемі.

Три корони на гербі острова відсилають до таких же на гербі Швеції
Завдяки своєму розташуванню і неможливості використовувати територію в сільськогосподарських цілях, Сен-Бартелемі став центром зберігання та торгівлі – тут вивантажували, продавали і обмінювали все, що ставало товаром під час колоніальних експансій і піратських набігів.
Сен-Бартелемі і багатії двадцятого століття

Девід Рокфеллер, «відкрив» острів для багатих туристів
Потім на довгий період часу настало затишшя – про Сен-Барт з його скелями, пляжами і нечисленним населенням мало хто згадував, поки в 1957 році ділянку тут не купив Девід Рокфеллер з сім’ї першого в історії американського мільярдера. Слідом за ним власниками частині острова стали Ротшильди і Форди, і потік уваги, туристів – як і грошових коштів в бік Сен-Барта – став вельми значним. Той самий райський клімат, самітність і віддаленість від галасливих європейських і американських фешенебельних курортів стали залучати сюди все більше мільйонерів.

Всі пляжі на острові – громадські
Користуючись відносною автономністю від Франції, чиєю територією формально є Сен-Барт, острів встановив – не без лобіювання з боку своїх найвпливовіших землевласників – деякі вимоги, що забезпечують комфортне перебування усім гостям і постійним мешканцям. Так, всі пляжі Сен-Барта є громадськими неможливо купити ділянку, безпосередньо прилягає до моря, яким би станом розпоряджався майбутній домовласник.

Регулюється зовнішній вигляд будинків, колір дахів
Регулюється і зовнішній вигляд будівель – вони не повинні своєю висотою і обрисами порушувати гармонію природного ландшафту, даху фарбувати потрібно неодмінно в один з трьох допустимих кольорів – червоний, коричневий або зелений. Погодження будівництва на Сен-Барт займає роки, і тому побачити споруджуваний будинок тут – досить велика рідкість.

Будівництво нової вілли на острові – рідкість
Велика частина людей, що знаходяться на острові – приїхали відпочити багаті туристи, місцеві жителі складають меншість. Щоправда, протягом останніх двадцяти років населення Сен-Барта збільшилася вдвічі, до дев’яти тисяч осіб – багато домовласники вважають за краще оформити своїм місцем проживання саме цей куточок на Карибах.
Пляжний відпочинок

Прилетіти на острів можна лише на невеликому літаку
Зараз це курорт для тих, хто може собі дозволити не рахувати гроші. Потрапити на Сен-Барт можна лише прилетівши на маленькому літаку-кукурузнику з острова Сен-Мартен, розташованого менше ніж в тридцяти кілометрах на північ. Злітно-посадкова смуга – одна з найкоротших у світі, її довжина складає всього 625 метрів, а на посадку повітряні засоби заходять прямо над одним з пляжів. Вважається, що першим прилетів на острів на літаку був голландський контрабандист і згодом мер Густавии Ремі де Хаенен. Він привернув під ввірені йому території знаменитих гостей, які склали колись славу Сен-Барта: Грету Гарбо, Рудольфа Нурієва і багатьох інших світових знаменитостей, які можуть влаштувати собі пікнік на кілька днів в край безтурботності і вічного літа.

Немає злочинців, але багато дорогих яхт
Пляжі на Сен-Барт – «Гувернер», «Салін», «Лориент» – часто ставали місцем паломництва і політиків, і зірок кіно і театру, і спортсменів, а в 2009 році відбулося придбання маєтку Рокфеллера Романом Абрамовичем, що в чималому ступені сприяло притоку туристів з Росії на острів.
Особливості місцевої публіки наклали відбиток на імідж всього острова. Тут можна знайти тих простих і поширених скрізь магазинчиків з сувенірами, зате в Густавии – величезна кількість дорогих бутіків і практично відсутня злочинність. Неподалік від берега пришвартовано безліч білосніжних яхт.

Маяк Сен-Бартелемі
З об’єктів культурно-історичної спадщини Сен-Барта згадується хіба що англіканська церква XVIII століття, маяк на вершині острова, та міська ратуша. У всякому разі, нічого більшого острова, службовця зимовою резиденцією для багатих і знаменитих, напевно, і не потрібно.
І про інших островах – тих, на які не вирішуються відправитися навіть бувалі туристи.
Thanks!
Our editors are notified.