Аналіз останніх подій говорить про неминучість військового зіткнення Сполучених Штатів та Ірану. Але чи готовий реально Білий дім вплутатися в саму масштабну військову операцію в 21-му столітті?
Спекуляції на ескалації кризи між Сполученими Штатами та Ісламською Республікою Іран (ІРІ) ростуть як сніжний ком. Хоча тверезі уми розуміють ризикованість і абсурдність нападу США на ІРІ, кожне нове подія тільки множить сумніви про можливість позитивного результату.
5000 військових
Останнім з таких подій стало поширене Reuters повідомлення, згідно з яким Держдепартамент розглядає можливість відправки додаткових 5000 американських військових на Близький Схід з-за свого протистояння з Іраном. З такою пропозицією в Держдеп звернулося Центральне командування збройних сил США (Centcom).
Стільки ж військовослужбовців, скільки і для повалення Саддама Хусейна
Тижнем раніше виконуючий обов’язки глави Пентагону Патрік Shanahan говорив про більш значні цифри. Він пропонував відправити 120 тисяч військовослужбовців. Натхненником цього плану вважають радника з національної безпеки президента США Джона Болтона. Як писала тоді газета The New York Times, кількість військових «шокувало» багатьох, хто ознайомився з ініціативою, тому що саме стільки живої сили Джордж Буш відправив у 2003-му на завоювання Іраку.
Плавуча фортеця йде до Перської затоки
Якщо збільшення кількості піхоти – а це було б головною ознакою готовності вдарити по Ірану – поки що знаходиться на стадії обговорення, то американська «плавуча фортеця» вже впритул підібралася до Ірану. 15 травня авіаносна група на чолі з атомним авіаносцем Abraham Lincoln («Авраам Лінкольн») увійшла в Оманську затоку. Її супроводжують ракетний крейсер Leyte Gulf («Лейте Галф») і три есмінця – Bainbridge («Бейнбридж»), Mason («Мейсон») і Nitze («Нітце») – і одна або дві атомні підводні човни, озброєні «Томагавками».
Стільки ж військовослужбовців, скільки і для повалення Саддама Хусейна
Тижнем раніше виконуючий обов’язки глави Пентагону Патрік Shanahan говорив про більш значні цифри. Він пропонував відправити 120 тисяч військовослужбовців. Натхненником цього плану вважають радника з національної безпеки президента США Джона Болтона. Як писала тоді газета The New York Times, кількість військових «шокувало» багатьох, хто ознайомився з ініціативою, тому що саме стільки живої сили Джордж Буш відправив у 2003-му на завоювання Іраку.
Іспанці злякалися воювати з Іраном
Примітно, що перебував у складі американського з’єднання іспанський фрегат Méndez Núñez («Мендез Нуньез») відмовився запливати у води Перської затоки. Міністр оборони Іспанії Маргарита Роблес пояснила рішення технічними причинами.
Виступаючи в Брюсселі, вона зазначила, що два роки тому Мадрид і Вашингтон домовилися про участь 215 іспанських моряків у військових навчаннях на честь 500-ї річниці першої навколосвітньої подорожі Фернана Магеллана. Але, коли 5 травня Пентагон прийняв рішення відхилитися від курсу і зайти в Перську затоку, іспанці призупинили виконання угоди. Незважаючи на обхідні фрази Роблес, очевидно, що Іспанія просто не хоче бути втягнута у військові дії. Участь Мадрида в нападі на Іран могло б спровокувати підключення та інших країн Європейського союзу, який у конфлікті з «ядерної угоді» виступає на боці іранців. Іспанський фрегат приєднається до «Авраама Лінкольна» тільки після того як останній досягне Індійського океану. З нинішніми темпами це станеться нескоро.
Європейські редути здригнулися й на суші
Європейські редути здригнулися не тільки на морі, але і на суші. 15 травня Німеччина і Нідерланди оголосили про припинення військових навчань в Іраку. Приводом стали попередження від США про можливі провокації та напади на європейських солдатів з боку підтримуваних Іраном сил, наприклад шиїтського ополчення «Аль-Хашд аш-Шааби». Німеччина задіяла 160 військовослужбовців для навчання іракських сил для боротьби з бойовиками «Ісламської держави» (заборонена в Росії). У Нідерландів військовий і цивільний персонал нараховує 160 чоловік, включаючи 50 в Ербілі, де вони тренують курдських повстанців з «Пешмерга».
США згортають посольство в Багдаді
Відплати Ірану в Іраку бояться і самі американці. В той же день, коли німці та голландці зупинили навчання, Держдеп відкликав весь персонал, який не виконує особливо важливих завдань, з американського посольства в Багдаді і консульства в Ербілі. Тижнем раніше в Ірак терміново вилетів держсекретар Майк Помпео, з-за чого йому довелося скасувати візит до Берліна. Зміна планів він пояснив підтриманням незалежності і «свободи Іраку від впливу Ірану».
Напади на саудівську нафту
При нападі на Іран США будуть покладатися на двох основних регіональних союзників – Ізраїль і Саудівську Аравію. Вони теж стурбовані зростаючим впливом ІРІ на Близькому Сході: Ізраїль турбує «Хезболла» та КВІР в Лівані і Сирії, саудитів – хуситы в Ємені. На минулому тижні Саудівська Аравія зазнала двох нападів. 12 травня два її нафтових танкера були обстріляні дрона в територіальних водах ОАЕ. Один з танків ішов в саудівський нафтовий порт Рас-Таннура для завантаження нафти і її відправки в США. Деякі кажуть, що безпілотники запустили загони «Хезболли», перекинуті на іранський острів Кіш. На наступний день нападу піддався саудівський нафтопровід «Схід – Захід». Відповідальність за атаку, пошкодив дві насосні станції, на себе взяла рух «Ансар Алла» (хуситы).
Заяви Трампа
Хоча серед політиків повно популістів, і Трамп тому яскравий приклад, але заяви лідера США теж не варто скидати з рахунків. Риторика глави Білого дому стає з кожним днем жорсткіше. Вчора він говорив про «наслідки» та фатальних для Ірану «помилки», сьогодні – про «кінці Ірану».
«Якщо Іран хоче воювати, то це буде його офіційним кінцем. Ніколи надалі не погрожуйте Сполученим Штатам!» – написав американський президента в Twitter 19 травня.
Трамп намагається виправдати позицію США тим, що агресор – не вони, а Іран.
Іран теж гарний
Хоча за великим рахунком конфлікт почали Штати, вийшовши з ядерної угоди, Іран теж не збавляє обертів. В середині травня Хасан Рухани заявив про часткове виході з Спільного всеосяжного плану дій, що дає підстави Трампу звинувачувати Іран у відновлення розробки ядерної зброї. Час від часу іранці погрожують закрити Ормузьку протоку, через який проходить 1/5 частина світової торгівлі нафтою. Чим не казус беллі? Загроза полягає не тільки для торгових кораблів, але й військових. А що, якщо авіаносна ударна група перетне протоку, випробувавши терпіння Тегерана?
Путін вмиває руки
Тривожним сигналом можна вважати заяву, зроблене Володимиром Путіним на зустрічі з австрійським президентом.
Росія – не пожежна команда, ми не можемо рятувати все підряд, особливо те, що залежить не тільки відз, – сказав глава держави 15 травня.
Путін дає зрозуміти, що світ залежить від дій і США, і Ірану, і останньому не слід було виходити з ВДП. Якщо дві країни почнуть війну, Росія не зможе врятувати Іран.
За інформацією Reuters, ще неясно, чи схвалить Пентагон прохання Centcom. Міноборони США регулярно отримує і відхиляє запити від американських частин по всьому світу про відправку додаткових сил. Військова операція проти Ірану вимагає до півмільйона особового складу. Чи наважиться на неї Трамп, знає тільки він сам. Перераховані 10 фактів свідчать, однак, про те, що США готуються до такого сценарію.
Thanks!
Our editors are notified.