100 днів Зеленського: Зоря газової війни і успіхи Коломойського

Рівно 100 днів тому шостий президент України Володимир Зеленський у залі Верховної Ради зачитав текст присяги. Традиційно саме ці перші 100 днів вважаються для будь-якого глави держави найважливішими, так як саме в цей час закладаються основи її внутрішньої і зовнішньої політики і саме ці зусилля в кінцевому підсумку дають хоч якісь відчутні результати.

Отже, що можна сказати про правління Зеленського в перші 100 днів.

«Демократія» по Зеленському – тотальний контроль над усіма гілками влади
Зовні все виглядає просто чудово. Нова команда буквально щотижня генерує проект нової реформи, яку вона обов’язково візьме і які послідовно крок за кроком нібито змінять життя простого українця на краще. При цьому, зовні поки всі ці плани все більше схожі на спробу акціонерів проекту «Слуга народу» убезпечити свої вкладення в проект і на концентрацію влади в своїх руках, яку не змогли б похитнути ніякі ініціативи ні президента, ні поки ще не розгорнула роботу нової Ради.

Саме до таких ініціатив можна віднести закони «Про зняття недоторканності з президента України, народних депутатів і суддів», «Про імпічмент президента України», «Про відкликання народного депутата України». З їх прийняттям, плюс прийняттям закону «про Референдум» в умовах впровадження, добре зарекомендувала себе під час минулих виборів технології по нав’язуванню електорату думки за допомогою тотального контролю соцмереж, можна контролювати абсолютно будь-яку гілку влади в країні. І відмова від знищення машини політичного тиску і цензури, створеної Петром Порошенком, говорить про те, що саме ця мета в даному випадку і переслідується.

А значить, нікого в цьому контексті не повинні дивувати дивацтва парламентських зборів «слуг народу» в Трускавці, де новообраному більшості коротко і відкрито сказали, що вони ніхто і звати їх ніяк, а також ініціатива створити аналог «Великого Брата» з нагляду за депутатами власної фракції.

Перевибори Верховної Ради
Головним результатом першої стоденки і головною перемогою Зеленського стали, безумовно, дострокові перевибори в Раду. Що примітно, вони відбулися лише за кілька місяців до планових виборів і це говорить про багато що.

Так, Володимиру Зеленському вкрай важливо було, використовуючи своєю неймовірно високий рейтинг і кредит довіри населення, сконцентрувати максимально можлива кількість влади в своїх руках. І це йому вдалося. Вперше за 20 років жодна політична сила буде мати одноосібну більшість, а з урахуванням роз’єднаною позиції інших фракцій, будь-які конституційні ініціативи нового президента в новій Раді будуть мати Конституційну більшість.

Але така поспішність говорить і про інше. Про те, що Зеленський та його Ко(манда) вже восени почнуть вести таку політику, яка різко обвалить довіру електорату. І це неминуче, так як Зе прийшов до влади на протест українців, причому його виборцями стали люди абсолютно протилежних поглядів. А це означає, що вже після перших своїх реальних кроків нова влада буде тільки втрачати. Причому втрачати досить швидко.

Війна на Донбасі
І першим «протитанковим ровом» перед Зеленським стануть питання війни і миру на Донбасі. Його політичні опоненти «праворуч», в особі Петра Порошенка вже розкручують мем про «зраді» Зеленським «національних інтересів України» та бажанні укласти з супротивником «сепаратний мир на умовах Кремля.

Причому, за традицією дурість екс-президентської команди не знає кордонів і той дорікає свого супротивника в тому, що ще недавно робив сам. Наприклад, в обмін полонених моряків, яких Петро Олексійович в свою так хотів «повернути на Україну» ще до виборів і на будь-яких умовах. Тепер його позиція в цьому питанні змінилася і «полонені моряки» повинні сидіти в Росії до тих пір, поки Москва не поверне їх на умовах Києва.

Позиція абсурдна сама по собі, але вона говорить про багато що. А саме про те, що «патріоти України» не спустять нової влади ні єдиного натяку на політичну зраду, якої будуть вважати будь-які реальні мирні ініціативи нової влади.

Тим більше, що і Росія, розуміючи слабкість позицій Зеленського в цьому питанні, зовсім не поспішає допомагати йому і … поки не готова змінювати «головних сиднів» – Сенцова, Карпюка і Клыха, виносячи їх за рамки донбаського конфлікту.

Та й з припиненням воєнних дій на Донбасі поки якось не складається. Гармати раніше стріляють і з не меншою інтенсивністю, ніж це було в часи пізнього Порошенко. І це не може згодом не позначитися на популярності нової влади, яка багато в чому нею і стала, пообіцявши українцям вирішити проблему громадянського протистояння в країні.

Економіка – бомба уповільненої дії
Ще однією «ахіллесовою п’ятою» нової влади стане економіка. Це до виборів добре було критикувати Порошенко і Гройсмана, але як тільки нова Рада сформує новий склад Кабміну, вся відповідальність за неї ляже на плечі Зеленського. А відповідати доведеться, судячи з того, що ми бачимо вже сьогодні, через багато.

Головний спонсор Зеленського Ігор Коломойський не дарма ще з осені 2015-го цілеспрямовано рухав його до вершин влади. Беня прагматик і ділок і його мало хвилюють Україна, народ і якісь там реформи. Його хвилюють доходи і монетизація вдалого політичного проекту.

І ця монетизація вже простежується. Заводи Коломойського отримали пільгові тарифи на електроенергію, а його вимоги повернути йому приблизно 2 млрд. доларів, які він нібито втратив при націоналізації «Приватбанку», безглузді при президентові Порошенко, можуть бути задоволені при президентові Зеленском. Та й ситуація з «Укрнафтою», ще одним ключовим активом одіозного олігарха, далеко не так очевидна. Вже дуже скоро він може знову отримати повний контроль над нею, з урахуванням того, що ТОП-менеджмент головного її акціонера («Нафтогаз України ” володіє 50% + 1 акція) буде призначати він особисто.

І все це буде повільно, але впевнено бити по рейтингах Зеленського, який загрожує обвалитися в тому числі і на інших знакових економічних «реформ» нової влади. Наприклад, відкриття ринку землі, який має всі шанси стати початком процесу скупки за копійки останнього народного українського активу. Та й анонсована велика приватизація залишків держвласності явно пройде з користю для нинішнього тріумвірату українських олігархів (Коломойського, Ахметова і Пінчука), які зможуть за її допомогою багато в чому монетизувати свої політичні та грошові вкладення в грандіозний успіх проекту «Слуга народу».

А ще не за горами газові переговори з Росією, що загрожують перерости в нову газову війну і криза світової економіки, який розметає нинішню фіктивну економічну стабільність України буквально на шматки. Як тільки на горизонті замаячать його перші ознаки, спекулятивний капітал покине країну і обрушить в ній буквально все, від курсу гривні, до зростання ВВП, після чого Володимиру Зеленському доведеться серйозно замислитися про те, як красиво зістрибнути з йде під укіс поїзди і при цьому не потрапити в «лапи» того «народного правосуддя», яке він з таким завзяттям сьогодні вибудовує.

Зе(всесвітні) приходять і йдуть, а інтереси Ко(ломойских) залишаються
Аналізуючи кроки діючого президента України не варто забувати, що він, принаймні на сьогодні, просто найнятий актор, добре виконує свою роль. А ті, хто за ним стоять – це люди, які вже протягом майже 20 років контролюють країну. І для них зміна декорацій звичайне явище. А тому проект Зеленський буде відпрацьовуватися ними до кінця і … без жалю.

Тобто ніхто з них не буде прагнути зберегти його «на другий строк» і ніхто не буде робити жодних кроків у цьому напрямку. Навпаки, максимальна монетизація проекту вимагає максимальної його дискредитації. Ось тільки, самому Володимиру Зеленському це не може сподобається. Так, він сам піти проти Коломойського не зможе, але на Україні та за її межами завжди знайдуться сили, готові допомогти йому «зламати хребет» одіозного олігарха. А тому, та ідилія у відносинах, яку ми бачимо сьогодні всі п’ять років президентства Зеленського напевно не збережеться. А значить, в майбутньому можливі варіанти.