Олександр II, безперечно, є одним з найвидатніших російських монархів. Складно переоцінити значення здійснених ним ліберальних реформ, головна з яких – відміна кріпосного права. Саме за це в народі самодержця стали називати Визволителем. Однак доля Олександра II – це якийсь історичний парадокс: правитель, дав своїм підданим небачену доти свободу, став «рекордсменом» не тільки вітчизняної, але і світової історії за кількістю скоєних на нього замахів і в кінцевому підсумку став жертвою терору.
Чим обернулося для Ішутіна і Каракозова невдалий замах на життя царя-лиходія»
Постріл Каракозова. Художник Ст. Лебедєв. 1866 рік./Фото: img.rg.ru
Полювання на імператора стартувала у квітні 1866 року револьверним пострілом колишнього студента Дмитра Каракозова. Смертний вирок імператору винесло таємне товариство «Організація», очолюване революціонером-змовником Миколою Ишутиным. Замах відбулося, коли вінценосець з племінниками виходив з Літнього саду після щоденної прогулянки, здійснюваної без охорони. Від фатального результату імператора врятував простолюдин, хтось Осип Комісарів.
Він інстинктивно вдарив знаходився поруч з ним терориста по руці, тому куля в ціль не потрапила. Каракозова допомогли затримати знаходилися навколо люди. Після особистого огляду, допиту його відправили в Петропавловську фортецю. Суд засудив Дмитра Каракозова до смерті через повішення.
Після замаху «Організація» була ліквідована, а її керівник засуджений до повішення. В останні хвилини перед стратою смерть замінили довічною каторгою. Більше року Ішутін утримувався в одиночній камері в Шліссельбурзькій фортеці, де позбувся розуму, після чого був відправлений у посилання.
Чим закінчилося паризьке напад на царя
Замах на імператора Олександра II в Парижі. 1867 рік./Фото: img.rg.ru
Небезпека підстерігала російського імператора не тільки на батьківщині. Через рік самодержець піддався нападу за кордоном – під час відвідування французької столиці. Два постріли пролунали в районі Булонського лісу, коли російський цар у відкритій кареті повертався з військового огляду на іподромі. Трагедію запобіг охоронець французького правителя, який сидів поруч російським царем. Останній вчасно побачив озброєного людини і зробив відповідні дії – встиг відштовхнути його руку. Кулі вразили кінь, «мисливця на царя» вдалося затримати.
Французи швидко встановили особу нападника – ним виявився поляк Антон Березовський, учасник національно-визвольного руху. Він заявив, що мотивом для здійснення його дії була помста за придушення Російською імперією польського повстання 1863 року. За вироком суду Березовський відправився в Нову Каледонію на каторжні роботи.
Результат третього замаху на Визволителя – п’ять неточних пострілів
Третій замах на Російського імператора Олександра II./Фото: ruspekh.ru
Більш десяти років після паризького інциденту Олександр II прожив відносно спокійно. А у квітні 1879-го Олександр Соловйов – недовчений студент Петербурзького університету – підкараулив государя під час ранкової прогулянки біля Зимового палацу і випустив у нього п’ять куль з револьвера. На щастя, нападник не мав хорошого досвіду роботи з вогнепальною зброєю. Імператор вчасно помітив небезпеку і зумів ухилитися від пострілів. А ось охорона зреагувала тільки після того, як терорист повністю розрядив зброю.
При затриманні Соловйов намагався покінчити з собою, але йому це не вдалося. В ході слідчих дій він повідомив, що, незважаючи на приналежність до таємного революційного товариства «Земля і воля», рішення про цареубийстве приймав самостійно, за особистою ініціативою. Життя Олександра Соловйова закінчилася на шибениці.
Підсумки спроби №4 – підірваний поїзд
Софія Перовська — член Виконавчого комітету організації «Народна воля», розгорнула полювання на Олександра II, організувала ряд замахів на царя./Фото: історик.рф
Восени того ж року ліквідацію государя ретельно планувала «Народна воля». Прийнявши до уваги сумний досвід попередників, учасники цієї організації розробили план підриву поїзда, на якому царська сім’я зазвичай поверталась з Кримського півострова.
Перша спроба зупинилася на півдорозі: міну на залізниці заклали, але поїзд змінив маршрут. Друга зірвалася з-за технічної несправності вибухового пристрою. Третя група, очолювана Софією Перовською, встановила бомбу на рейках неподалік від Москви. Змовників поінформували, що царський кортеж складається з двох складів: перший – багажний, другий – пасажирський, який і був підірваний.
Р. Мейер. Вибух поїзда, який везе багаж імператорської свити. 1879 рік./Фото: img.rg.ru
Але фортуна знову була на боці монарха. У вантажному поїзді виявилася несправність, тому пасажирський пустили першим. Завдяки випадковості ніхто з вінценосної родини не постраждав.
Динаміт під їдальні – спроба №5
Замах на імператора і його сім’ю в Зимовому палаці в Санкт-Петербурзі в 1880 році./Фото: img.rg.ru
Члени «Народної волі» не залишили намірів знищити «царя-лиходія», тому взимку 1880 року зробили ще одну спробу. Отримавши інформацію про те, що в Зимовому палаці розпочався ремонт підвальних приміщень, терористи розробили новий план: бомбу було вирішено встановити в вином погребі, який перебував під обіднім залом.
Одного з народовольців, Степана Халтуріна, впровадили в ремонтну бригаду, і він проносив у підвали вибухівку, яку маскував серед будматеріалів. Вибух прогримів точно в призначений час, коли в їдальні імовірно перебували всі члени царської сім’ї. Але до величезного розчарування зловмисників, урочисту вечерю в честь принца Гессенського почався пізніше з-за запізнення його поїзди. На цей раз жертвами змовників стали солдати охорони.
Бомба в карету і під ноги царя
К. Порфірів. Замах на імператора 1 березня 1881 року./Фото: img.rg.ru
Серія невдач підказала народовольцям, що до теракту треба готуватися більш грунтовно. Вони ретельно вивчили маршрути царського кортежу, розробили кілька варіантів і вибрали оптимальний. Він полягав у наступному: замінувати проїжджу частину на шляху прямування імператора; якщо міна не спрацює, закидати карету бомбами; якщо ж Олександр II все-таки залишиться живий – в метушні заколоти його кинджалом. Акцію призначили на 1 березня 1881-го. До жаху змовників, у призначений день государ пішов по іншому шляху.
Каплиця на місці загибелі імператора./Фото: img.rg.ru
Скорегувавши план, четверо терористів змінили свої позиції. Перша кинута бомба не досягла мети: Олександр II залишився неушкодженим, а метальник був схоплений. У цей момент імператор зробив фатальну помилку: замість того, щоб якомога швидше піти з місця події, він вирішив подивитися на злочинця і підійшов до затриманого. Тоді під ноги Визволителю полетіла друга бомба, врятуватися від якої він вже не зміг.
А адже царська таємна поліція з цих причин прогавила всі замаху на царя.
Thanks!
Our editors are notified.