Американський преЗЕрватив

Коли президент Зеленський тільки відлітав у США, я підозрював, що після його візиту почнеться щось епічне, з елементами порнодрамы. Але дійсність перевершила всі, навіть найсміливіші очікування. Вперше в світі звичайний актор-комік, який за збігом обставин главою української держави, послужила формальною причиною процедури імпічменту американського президента. Ми реально впливаємо на тектонічні геополітичні розклади, оскільки виступаємо в ролі глобального преЗЕрватива у відносинах між демократами і республіканцями в США. Вам, росіянам, таке взагалі не снилося. «Монік Зеленський» — так вже називають президента України, натякаючи на всім відомий акт Моніки і старовини Білла в Овальному кабінеті (він же — «оральний» кабінет).

Відразу підкреслю: дотримуючись високих стандартів журналістики, констатую: ніякого орального сексу між Дональдом і Володимиром не було. Однак тепер тільки ледачий не говорить про втручання України в американські президентські вибори. Зеленський навіть є одним з головних дійових осіб у передвиборчому ролику Трампа «Я осушив корупційне болото». Під «болотом» мається на увазі українська незалежна, суверенна і соборна колонія США. Що б зараз не робив Зеленський — виправдовувався, нападав, грав на роялі, — він вже став заручником лютої сутички демократів і республіканців. І доля йому судилася «блискуча». Ми всі розуміємо, що зазвичай роблять з використаними гумовими виробами. Хоча, мушу попередити, їх ще надувають. Всякі збоченці бувають.

Прелюдія

Ще під час підготовки візиту Зеленського в США були зафіксовані аномальні явища. Почнемо з того, що до цих пір не призначений новий посол України в Америці, і тому всі організаторські моменти вирішували якісь хлопці з Офісу президента України. Можете уявити їх рівень. Хоча ні, краще не треба. Українське зовнішньополітичне відомство також було фактично усунуто від участі у підготовці поїздки глави держави. В Мзс, заповненому вихованцями Сороса, навіть не змогли написати чіткі тези для розмови Зеленського з Дональдом Трампом. Воно і зрозуміло, оскільки для українського президента демократи США, чиї ручні вихованці захопили майже всі керівні посади в нової української влади, готували «пастку». Не «медову», а в дусі BDSM — Зеленський повинен був стати жертвою «геополітичного зґвалтування». Типу Дональд Трамп схиляв його в телефонній розмові до вчинків, ставить під загрозу національну безпеку Сполучених Штатів. Тому фактично ніхто не пояснював Володеньке, що з ним зроблять на полях Генеральної асамблеї ООН. А даремно…

Величезні труднощі були пов’язані навіть з формуванням персонального складу української делегації. До останнього моменту чолі Офісу президента Андрію Богдану американці відмовляли у візі. За «класифікації» особистого адвоката Трампа Руді Джуліані, керівник канцелярії Зеленського є «ворогом США разом зі своїм господарем, олігархом Ігорем Коломойським». Але потім Вашингтон все ж погодився на Богдана. Проте категорично дав зрозуміти, що секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Данилюк поїде в Америку тільки через труп Трампа. Він і не поїхав. Данилюк є представником угрупування олігарха Віктора Пінчука, який лобіює на Україні інтереси Джорджа Сороса і Демпартії США. В адміністрації Трампа прекрасно пам’ятають, як Саша Данилюк за завданням другої особи в посольстві США в Києві Джорджа Кеннета відверто «чмырил» Дональда вже після його інавгурації. До речі, вже після візиту Зеленського в США стало відомо, що Данилюк написав заяву про відставку з посади секретаря українського Радбезу. Але про це трохи пізніше.

Такі ж проблеми, як і Богдан, мала прес-секретар Зеленського Юлія Мендель. Її лобіював на цю посаду все той же Пінчук. Юлечка за завданням московського офісу газети «Нью-Йорк Таймс» (буває і таке) поливала нечистотами як самого Трампа під час передвиборної кампанії 2016 року, так і главу його виборчого штабу Пола Манафорта. Внесла, так би мовити, свою лепту у відставку Манафорта з посади в розпал виборчої кампанії. У Штатах діяло ціле українське «кубло», яке зробило ставку на перемогу Хілларі Клінтон. На чолі з колишнім послом України в США Валерієм Чалим. Той був так упевнений в перемозі «нашої Хілларі», що приперся в штаб демократів вітати з її «перемогою». За годину до того, як бабуся визнала свою поразку. Рідкісний… Ну ви зрозуміли.

Зрештою, і Мендель відкрили американську візу. Їм би там, в офісі Зеленського, насторожитися: а чого раптом в Штатах стали такими «добрими»? Явно адже заманюють на поля асамблеї ООН. При цьому сам Зеленський був упевнений, що зуміє пропетляти між республіканцями і демократами. Як це він зазвичай робив з чутливих питань у внутрішній політиці. Виступає за формулу Штайнмайера, то різко її засуджує. Обіцяє провести референдум з питання приватизації землі, то доручає запустити процес «земельної розпродажу» з середини наступного року.

Напередодні візиту високопоставлені співробітники офісу українського кло… президента провели таємні (так їм здавалося) переговори в Мадриді з Джуліані. Їм здалося, що вони зуміли переграти Руді. Хоча той відкритим текстом висунув їм ультимативні вимоги: а) відновлення розслідування так званої справи Джо Байдена (екс-віце-президент США, основний суперник Трампа на виборах 2020 року); звільнення Богдана з посади голови Офісу президента; показовий розрив відносин з олігархом Коломойським. Мені важко судити про інтелектуальні здібності представників Зеленського. Після ультиматуму Джуліані вони запевнили президента України в тому, що Дональд чекає його з розпростертими обіймами. І Володя полетів до Нью-Йорка у повній впевненості в тому, що всі «вирішить» з Дональдом. І в результаті блискуче виконав роль преЗЕрватива.

«Монік Зеленський» мимоволі

Навмисне не буду перевантажувати читачів фактажем і просто опишу суть епічного зашквара українського президента в США. Він був приречений з самого початку. Треба було послухати старовину Руді… Демократи з «соросятами» відразу після приземлення літака з білим роялем на борту стали активно робити з Зеленського жертву «геополітичного зґвалтування» Трампа. Виявляється, співробітник ЦРУ, впроваджений під прикриттям в Білий дім (!), випадково почув тріск дівочої політичної пліви. Прислухавшись, він виявив, що Дональд уламує бідного хлопчину здати Байдена-старшого з його синком, замішані в корупційних схемах на Україні. Коли літак із Зеленським зупинився, Дональд завдав удару у відповідь. По ходу, він прекрасно знав, що задумали демократи, і спрацював на випередження. За особистою ініціативою американського президента була опублікована повна запис телефонної розмови між ним і Зеленським. Володя офігел: а так можна було?! Він же думав, що можуть опублікувати тільки ту частину бесіди, де говорить Трамп. Але не повну версію, з якої випливало, що хлопчик Зе догідливо підтакував Дональду з усіх питань, обіцяв купити побільше «Джавелинов» і гарантував стовідсоткову лояльність нового генерального прокурора Руслана Рябошапка.

Хід Трампа поламав усі плани демократів. Публікація стенограми розмови з українським президентом моментально закрила всю інтригу з імпічментом. Будь-який бажаючий міг почитати, що саме наговорили високі сторони, і зробити висновок: Дональд був максимально коректним. Він розумів, що розмовляє з недалеким (м’яко кажучи) співрозмовником, і вісім разів згадав ім’я Джуліані. Типу, слухайся цього товариша і все буде добре. Майже безболісно. Імпічмент моментально знецінився з точки зору інтриги і змісту. Всі зрозуміли, хто такий Зеленський і як його мають демократи. Однак запасного варіанту у демократів не було. Виборча кампанія набирає обертів, і на даному етапі Володя з України є активним учасником американської президентської гонки. Ми з вами розуміємо, в якій якості. Він оберігає від Дональда імпічменту. Згоди самого Зеленського на цю роль, природно, ніхто не питав. Володя добровільно зробив свій вибір, оскільки думав, що він самий розумний і проникливий. Відмовився привезти в Штати компромат на Байдена. Хотів провести старовину Трампа. І що в результаті?

По-перше, корупційна діяльність на Україні головного суперника Дональда отримала повну легалізацію. Про синка Байдена Хантера, який отримав теплу посаду в газодобувній української компанії «Буризма», знають усі виборці США. І про те, як Байден, будучи віце-президентом, «кришував» компанію «Буризма», теж знають всі. Коли генеральний прокурор Віктор Шокін порушив проти фірми, де працював синку Байдена, кілька кримінальних справ, папаша заступився. Подзвонив Порошенко і погрожував заморозити 1 мільярд доларів американської допомоги Україні, якщо Шокіна не знімуть. І його зняли! Як не дивно, процедура імпічменту, формально знаходиться у стадії запуску, тільки підкреслює переконливість аргументів Трампа. Він же з корупцією бореться. Та ще в такій дикій, сімейно-колоніальній формі.

По-друге, президент України був змушений публічно підтвердити невинність Трампа. «На мене ніхто не тиснув у телефонній розмові», — заявив Зеленський. А що йому ще залишалося робити? Якби він розповів про тиск, то йому в ніс все тикали б розшифровку розмови з президентом США. Моторошно некомфортна ситуація. Прилетів сфоткатися з Трампом, підняти свій геополітичний статус і раптово опинився в епіцентрі потужного скандалу. На мій погляд, має місце випадок глибокого подвійного проникнення. Як з боку демократів США, так і з боку американського президента, який переграв і Зеленського, і Сороса, і всіх «обурених вагін» з їх демократичними маршами.

І, нарешті, по-третє, справа Байдена і його сімейного бізнесу на Україні доведеться розслідувати по-любому. Це як раз той випадок, коли лайно потрапило на вентилятор. Генеральна прокуратура України вже не в змозі все зам’яти. Не той масштаб. Мова йде про долю «демократії» в світової наддержави! Це вам не гаманці в трамваї підрізати. Тут вирішується питання про нового лідера «вільного світу»! І в самому центрі подій — український прокурор Руслан Рябошапка з неповним юридичною освітою і колишній шоумен-комік. Тобто президент України. Дуже згубна, потенційно вибухонебезпечні для доль Америки «суміш». Ще раз повторю: треба було слухати Джуліані. Той поганого не порадить.

Наслідки американського провалу

Вони (наслідки) вже в наявності. Секретар Радбезу Олександр Данилюк написав заяву про відставку. Навіть не важливо, чи підпише Зеленський його заяву чи ні. Саша вже визнав, що повністю програв. Американці його не люблять (візу не дали), а в Офісі президента не оцінили по достоїнству нібито наявний у Данилюка потенціал і не призначили на посаду прем’єра. Це перша гучна відставка у нової влади. Не минуло й трьох місяців, як з’явився перший «збитий льотчик». Сорос нервує. Вплив Пінчука тане на очах. А адже він, Пінчук, йому цілу купу грошей повинен! Приблизно один мільярд двісті п’ятдесят мільйонів доларів. Так вийшло.

Наступним заяву про відставку написав спеціальний уповноважений Держдепу США по Україні Курт Волкер. Можна по-різному оцінювати його вплив на ситуацію в американській колонії. Одні кажуть, що він звичайний бюрократичний «шнурок» і нічого не вирішує. Інші звинувачують саме Волкера в зриві переговорів в Мінську, коли українська сторона відмовилася письмово фіксувати так звану формулу Штайнмайера. Мені ж на розум приходить Петро Порошенко, який платив Волкеру п’ятдесят «штук» в місяць за лобіювання його інтересів у США. Курт явно відчув, що в крутому передвиборному «замісі» і він може потрапити під роздачу. Благо він працював в тісній координації з екс-послом Америки в Києві Марі Йованович. В опублікованій розшифровку телефонної розмови і Трамп, і Зеленський визнали: Йованович — нехороша людина. «Редиска». Її, безумовно, допитають. Хто знає, яку вона укладе угоду зі слідством.

Ці гучні відставки лежать на поверхні, а справжня «двіжуха», пов’язана з провалом Зеленського в США, ще попереду. Джуліані пообіцяв, що незабаром спливе «купа» доказів причетності родини Байденов до корупції на Україні. І він не брехав. У мережі вже з’явилися офіційні свідчення колишнього генерального прокурора Шокіна, дані їм у австрійському суді у справі про екстрадицію в США олігарха Дмитра Фірташа. Цитую: «Правда полягає в тому, що мене змусили піти, тому що я вів широкомасштабне розслідування корупції в Burisma Holdings («Буризма»), компанії з виробництва природного газу в Україні, а син Джо Байдена, Хантер Байден, був членом ради директорів». Це тільки початок. Далі в хід підуть копії платіжок Байдену-молодшому (від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти тисяч доларів в місяць) та інші не менш цікаві документи, завірені належним чином. Потім знову випливе історія, пов’язана з українським втручанням в американські вибори в 2016 році. Вона не може не спливти, оскільки тісно пов’язана з попередньою спробою імпічменту Трампа. Справа Манафорта реанімують у світлі нововиявлених обставин. Але роль Зеленського в цій, безумовно, захоплюючої історії залишиться незмінною: якесь виріб, яке в давні часи перевірялося електронікою. Тепер воно «перевіряється» американськими виборами. Боже, благослови Америку!

Олександр Зубченко