Безславні гуманоїди. Україна в іншій цивілізації

Після порятунку пасажирів рейсу Москва-Сімферополь на тлі загальної радості чулися голоси невдоволених. Як завжди, відзначилася Україна: одіозний сайт «Миротворець» зробив героїчний екіпаж авіалайнера в свої чорні списки, а доморощені “патріоти” вибухнули черговими прокльонами

Особливо в цьому сенсі відзначився блогер Аркадій Бабченко. Його великий гнівний пост в “Фейсбуці” переказувати сенсу немає, оскільки весь сенс вкладеться буквально в одному абзаці: «Врятовано 243 життя! Ура! Слава, слава! І пох, що цей герой перевозив окупантів з їх сім’ями в захоплений Крим, їхали за обидві щоки хавати награбоване. Користуватися морем, яке відібрали. <…> Я в принципі не можу співчувати людям, які на це здатні. Я в принципі не можу радіти і захоплюватися пілотом, який возить окупантів на завойовані землі. Я в принципі не можу уявити себе ні їх, ні на його місці. Ми різні гуманоїдний види».

Все це замішано на густому шарі брудних лайок, брехні, перекручувань і — не перевівши дух — в епілозі: «останнім часом пішла дивна тенденція. Чим більше аудиторія, тим менше я став заробляти. Може, кожен вважає, що з такою великою аудиторією і без нього вже непогано перевели…. Але немає. І виходить ефект прямо протилежний. Голодні діти плачуть, папка, дай макаронинку. Загалом, не соромтеся, братці. Не стримуйте себе».

І далі довгий список реквізитів, куди можна перераховувати гроші на макаронинку» для Аркадія Бабченко.

Як кричали під гітару підлітки збирають гроші на дешеве пиво, як жебраки вимагають на паперті, так чорноротий оракул Бабченко після сеансу обгаджування людей, трясучи амулетами, канючить «на макаронинку». І адже подають: з голоду блогер не помер, а на важких роботах помічений не був. Отже, перебуває належну кількість шанувальників «таланту».

Хоча в одному я з Бабченко згоден — ми з ним і його однодумцями) дійсно різні «гуманоїдний види». За останні п’ять років на Україні пустила міцне коріння інша цивілізація — нічого не має з людяністю, гуманізмом, прогресом. Більш того, заохочує все їм протилежне. Занадто велика кількість цинічних бабченок заради самореклами і грошей готові воістину на все: від підлості до ненависті, від крадіжок до вбивства.
Не будемо обманювати себе: відсоток подібних особин завжди був в людській популяції, а в світі «чистогана і наживи» взагалі багато тримається на жорсткому хайпи (причому патентовані лиходії на повірку часто виявляються лише закомплексованим імбецилами). Однак, схоже, тільки на Україні настільки сумний стан справ набуває характер всеосяжної державної ідеології.

Влада заради крадіжки і крадіжки заради влади давно визначає антидержавну сутність правлячої верхівки. Починаючи з Кравчука з його “рухівцями” і отця української олігархії Кучми аж до «любих друзів» Ющенка, «младореформаторів» Януковича і «свиноборонпрома» Порошенко, під солодкі промови про незалежність Україна скочується все нижче і нижче у своєму економічному розвитку.

Так, статистика показує, що за останні 30 років людство у своєму ВВП за паритетом купівельної спроможності зробило упевнений крок вперед. Якщо в 1990 році воно запрацювало 29 трильйонів доларів, то в 2018 році — 136 трильйонів доларів, і в середньому ВВП (ПКС) зріс на 370%. При цьому абсолютно найгірший показник у світі саме в України — за 28 років зростання всього на 11% ВВП (ПКС). Для порівняння — Китай — 2126%, США — 244%, Росія — 236%. Ще раз — Україна має найгірші показники у світі. Навіть постпред України при Раді Європи Дмитро Кулеба у статті для видання «Дзеркало тижня» змушений визнати: за 28 років незалежності Україна так і не побудувала сильних політичних, державних, громадських та фінансово-економічних установ, а також не знайшла збалансованого вирішення питання національної ідентичності.

Нестримне збагачення правлячої верхівки йде паралельно з системним зубожінням української держави, і порятунок цієї держави від зайвих для нього порівнянь — в постійному науськивании і відволіканні суспільства на вигаданого ворога. Історія безславного правління Порошенко остаточно довела, що у будь-якого злодія, нацеливающего суспільство на конфронтацію, завжди знаходиться натовп прихильників, впевнених в його святий правоті. Тепер — щоб розмити політичну опору Порошенко — новій владі доводиться підступатися до Петру Олексійовичу виключно через розслідування його економічних гріхів, а не очевидних військових злочинів. Інакше одурманена натовп закричить, що «патріота ображають».

Навіть спійманий на хабарі пан Гримчак, на політичній кар’єрі якого ніде проби ставити, знаходить прихильників і співчуваючих: адже як за патріотизм красиво викладав і ворогам України погрожував! Та й обмішурився на сущої нісенітниці — якомусь півмільйона доларів.
«Затримання Гримчака тим прикметніше, що цей “патріот” любив всіх життя повчити. І це суть порошенковских патріотів, коли на публіку “патріоти”, а в житті жадібне поцоватое мурло. І там такий кожен другий», — гірко резюмує український політолог Юрій Романенко (до речі, один з переконаних прихильників Евромайдана).

Поки основна маса народу не зрозуміє, що правляча ними «еліта» — це звичайні кримінальники різного ступеня підсудності, вони — за помахом київської пропаганди — продовжать звинувачувати у власній злиднях «москалів», «ватников», «сепаров» та інших кремлівських хакерів. А тим часом їм прямо в обличчя сміється віце-прем’єр і записної «патріот» Павло Розенко: «Я думаю, що розмір мінімальної пенсії в наступному році можна встановити на рівні 1700-1750. А до кінця року, я думаю, до 1900. Можна абсолютно. Це фактично є прожитковий мінімум для непрацездатних». Сам пан Розенко навряд чи виживе на вищезазначену суму, а тому щомісяця виписує собі 88 627 гривень зарплати. У тому, що зарплата вчорашнього міністра соцзахисту майже в 50 разів перевищує пенсію його підопічних, винен Путін?

Потік бруду з верхніх поверхів заливає хистка будова української державності, і навіть покликані охороняти закон служителі тотально його порушують. Ось слідчий в Запорізькій області замовив у кілера вбивство який його образив людини або в Харкові дільничний жорстоко побив молоду сімейну пару, яка попросила його поступитися місцем у громадському транспорті. Дня не проходить без повідомлення про правопорушення правоохоронців, а самі «слуги закону» тим часом не гребують вдаватися до послуг відвертих злочинців і неонацистів.

У недавньому інтерв’ю голова Спілки журналістів України Сергій Томіленко повідав про бесіді з представником одного з департаментів СБУ: «Було дуже цікаво почути, що їм [співробітникам СБУ] смішно бачити на прощальних акціях Порошенко або на пікетах проти Зеленського радикалів, які знаходяться в списках департаменту захисту національної державності, у списках підручних або ручних активістів. Частина цих радикалів службисти знають в обличчя. Причому співробітники СБУ самі до кінця не розуміють, яке рішення прийнято з цим радикалам, які ходять по різних мітингів, і чому нова влада не звертає рух ручних активістів».

Зрозуміти владу — справа нехитра. В рамках восхваляемой Аркадій Бабченко цивілізації «іншого гуманоидного типу» на Україні побудовано суспільство, яке тримається на ненависті націонал-фанатиків до своїх співгромадян, нестримному крадіжці націонал-демагогів і свавілля ультраправих націонал-угруповань. Без опори на цю мафіозну тріаду режим довго існувати не зможе — незалежно від того, хто на даний момент перебуває біля керма держави. А те, що влада істотно змінилася, викликає у найбільш проникливих великі сумніви.
Як саркастично зауважив одеський блогер Роман Романов: «Андрій Богдан, якого за очі вже називають віце-президентом, йшов у попередню Раду за списками Порошенко. Арахамія — голова фракції “Слуги народу” — видатний порохобот. Міністр закордонних справ — з обойми Порошенко. Аваков, судячи з усього, залишиться чи стане міністром оборони. Всі кандидати в прем’єри — Коболевы, Вітренки — протеже Сороса і МВФ, які чудово чухали себе при Петі. На бабло-потоки зараз сідають люди Бені і Піні [Коломойського і Пінчука], а за списками “слуги народу” в парламент пройшла купа відбитих нациков і аля-патріотичних шизофреніків. Хто-небудь може назвати мені хоч одну причину, по якій я повинен сподіватися, що в моїй країні почнуться зміни на краще?»

І нехай не всі прогнози шановного Романа Романова збудуться поіменно, але суть проблеми уловлена вірно. Незважаючи на косметичні зміни, глибинна система влади казнокрадів-ксенофобів залишається незмінною, а значить, все більше віддаляється від людяності і неухильно йде в «інший гуманоїдний тип цивілізації. Та цивілізації взагалі?