Чи зможуть 120 тисяч американських солдатів «втихомирити» Тегеран по іракському сценарієм
Пентагон розробив новий план по «стримування Ірану», що передбачає відправку на Близький Схід до 120 тисяч вояків армії США. Про це з посиланням на і у військовому відомстві пише The New York Times.
Виявляється, ще 9 травня в. о. міністра оборони країни Патрік Shanahan представив президенту Трампу комплекс заходів військового реагування, які вступлять в силу, якщо «іранські збройні сили атакують американських військових». Або якщо «Іран буде прискорювати розробку ядерної зброї».
Видання відзначає, що таким чином американська сторона планує оточити Іран, розмістивши у прикордонних державах своїх військових. Але мова про безпосереднє вторгнення на територію Ірану» не йде.
Втім, останнє твердження видається досить сумнівним, враховуючи, що одним з ініціаторів запропонованого плану став помічник президента США з нацбезпеки Джон Болтон, відомий «яструб» і прихильник вирішення будь-яких питань силою.
Саме Болтон, нагадаємо, 6 травня заявив про те, що Вашингтон направить до берегів Ірану ударну групу ВМС на чолі з авіаносцем «Авраам Лінкольн» і ланка бомбардувальників В-52, які, до речі, вже прибули на авіабазу в Катарі і навіть встигли взяти участь у військових навчаннях, спрямованих на протидію так званої «іранської загрози».
Трамп, втім, вчора спростував повідомлення The New York Times, назвавши його «фейкової новиною». Але, маючи уявлення про непостійність американського президента і його відкритої нелюбові до представників мас-медіа, цілком можна припустити, що роздратування у нього викликав сам факт витоку цих відомостей в ЗМІ.
Привід для посилення військового контингенту США в регіоні, як відомо, з’явився після того, як Вашингтон нібито отримав розвіддані про підготовку Тегераном атаки на американські сили в Іраку і Сирії.
І тоді Трамп заявив, що Іран буде сильно страждати», якщо влада країни «зроблять необдумані кроки».
На що бригадний генерал іранського Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) Амір-Алі Хаджізаде, зі свого боку, пообіцяв нанести США «удар прямо в голову».
Тобто, цілком очевидно, що градус конфронтації в регіоні явно наростає. І перспектива реального військового конфлікту між Вашингтоном і Тегераном вже буквально висить у повітрі. Єдине, американцям, можливо, просто потрібен якийсь більш значимий привід для того, щоб «розкрити гармати» і виправдати початок військових дій.
І навряд чи в цьому сенсі можна назвати випадковістю звинувачення Ірану в причетності до недавньої серії вибухів на танкерах в порту Фуджейра (ОАЕ). Що випливає зі звіту американських військових експертів, які були направлені для розслідування інциденту. Вони прийшли до висновку, що Іран нібито використовував вибухові пристрої для атак на нафтові суду. Однак це все знову на рівні «хайлі лайкли» — без прямих доказів і подробиць.
Так, що, насправді, задумали американці — чергову військову авантюру, або ж вони просто «грають м’язами»?
Сенатор Олексій Пушков вважає, що сша готують вторгнення в Ісламську республіку по іракському сценарієм:
«У 2003 віце-президент США Чейні заявив: „Пора брати Ірак“. Але так „взяли“, що потім не знали, як кинути. Зараз роль Чейні виконує Болтон, закликає завдати удару по Ірану. Пентагон готовий відправити на Середній Схід 120 тис. солдатів, як у свій час в Ірак. Готується війна», — так він прокоментував ситуацію на своїй сторінці в Twitter.
Старший науковий співробітник Центру вивчення країн Близького і Середнього Сходу Інституту Сходознавства РАН Ірина Федорова, в свою чергу, не бачить в нові загрози з боку Вашингтона нічого нового:
— Як і при Обамі, так і при Трампа, Штати постійно заявляли, що відносно Ірану у них «на столі лежать» всі варіанти дій, що включають і військові. Так що, немає нічого нового в нинішніх їх загрози.
Нагнітання у відносинах з Іраном з боку Вашингтона пов’язано з тим, що Трамп, після виходу рік тому з ядерної угоди, вважає за необхідне укласти нову угоду, яке б змусило Іран відмовитися від його ракетної програми і від активних дій в регіоні Близького і Середнього Сходу. З цією метою робляться такі дії. Але Тегеран теж не може не відповідати, інакше це показало б, що Іран слабкий.
І в якості відповіді він обмежив нещодавно свої зобов’язання по ряду пунктів, які містяться в Спільному всеосяжний план дій (СВПД) щодо іранської ядерної програми, який гарантує виключно мирні цілі цієї програми.
І в даний момент ми спостерігаємо, дійсно, новий виток ескалації. Штати заявляють про нарощування військової угруповання у регіоні, перекидаючи на Близький Схід все нові і нові сили. А Іран, у свою чергу, каже, що готовий знищити «голову США в Перській затоці… і т. д.
— А що, власне, мається на увазі під «головою США в регіоні, Ізраїль?
— Не думаю, що це Ізраїль. Швидше, можу припустити, що це американський контингент, який розташований в Іраку. Іран, у загальному-те, може завдати по ньому удар, це досить реально. Є американські частини і в Сирії — там Іран теж може це зробити. І, звичайно, дати якусь відповідь Ізраїлю.
Але, я думаю, почати якісь військові дії проти Ізраїлю Іран не посміє. Тому що розуміє: атака на Ізраїль викличе різку протидію всього міжнародного співтовариства. Тим більше, що Тель-Авів не вживає зараз ніяких дій щодо Ірану на його території.
Чи дійде ця «гра м’язами» до реального військового конфлікту між Тегераном і Вашингтоном? Я думаю, що ні.
— Поясніть, чому?
— Будь-яку наземну операцію США в Ірані я відразу виключаю, що це дуже затратно і з точки зору втрат, і з точки зору фінансової. На це вони не підуть.
Навпаки, варто звернути увагу на те, що на тлі цього нагнітання напруженості Трамп постійно говорить про можливості переговорів з Іраном. Природно, на умовах США, але такі переговори можливі. Він навіть запропонував посольству Швейцарії, яка представляє інтереси США в Ірані, передати номер телефону, за яким керівництво Ірану зможе у разі необхідності зв’язатися з ним.
Мені здається, тут теж йде певне копіювання тієї схеми, яку США випробували щодо Північної Кореї.
Ми пам’ятаємо, що градус взаємного неприйняття там теж доходив до критичної точки. І здавалося, що сторони ось-ось готові обмінятися ударами. Але потім були запропоновані переговори.
Мені здається, що не можна виключити і такий сценарій, який президент США вже випробував відносно КНДР.
— Але ж Трамп так і не домігся від Кім Чен Ина тих поступок, на які розраховував…
— Не домігся. І від Ірану теж не доб’ється. Але все одно тепер усі кажуть, що Кім Чен Ин — хороший хлопець.
Важко, звичайно, сказати, що в голові у президента США, але виключити це ми не можемо. До того ж, Іран теж не зацікавлений в початку — в будь-якій формі — військового конфлікту. У нього дуже важке внутрішнє становище, і серйозної війни він просто не витримає, незважаючи на обіцянку затягнути пояси і т. д. Керівництво Ісламської республіки це розуміє.
— Не витримає, в якому сенсі? Армія Ірану вважається однією з найсильніших в регіоні, хіба не так?
— Справа зовсім не у збройних силах. Не витримає режим. Погіршення економічного становища може стати настільки відчутним, що внутрішньополітична ситуація в Ірані вийде з-під контролю центрального уряду.
Бюджет вже у порівнянні з минулим роком зменшився вдвічі, тому що діють нафтові санкції. Для нафтовидобувної країни-це дуже серйозно. А недавно були ще введені обмеження щодо металургійного сектора Ірану, який дає до 10% доходу бюджету. Мідь, сталь і інші метали Іран вже не може просто продавати.
Тому керівництво країни розуміє, що не тільки стабільність, але, можливо, в якійсь мірі, саме існування цього режиму у випадку серйозного військового конфлікту опиниться під загрозою.
Так що, я не виключаю, що це все прелюдія до якогось дипломатичного діалогу. Адже коли укладався всеосяжний план дій, то перед офіційними домовленостями існували комунікаційні канали для контактів між США та Іраном. Переговори на цю тему йшли.
Відповідно, ми не можемо виключати, що, незважаючи на жорстку відмову офіційного Ірану від переговорів до повернення США в СВПД, такі переговори йдуть. І чим гірше буде ситуація в Ірані, тим більше вірогідності, що ці переговори будуть мати місце.
— Але, як ми знаємо, президент Ірану Хасан Роухани нещодавно заявив, що у європейських країн (йдеться про членів угоди щодо іранської ядерної програми) є всього 60 днів, щоб провести переговори з його країною. Якщо такі переговори не відбудуться, або їх результат не влаштує Тегеран, може керівництво Ірану відмовитися від виконання умов договору?
— Теоретично, звичайно, можливо, що Іран відмовиться ще від якихось пунктів угоди. Тому що ті пункти, від яких він відмовився, не є кардинальними і системоутворюючими для цієї угоди. Іран навіть пояснив, від будь пунктів він може потім відмовитися — але не від самої угоди, як він підкреслює, а саме від виконання певних зобов’язань цієї угоди.
— Але європейці майже нічого не роблять для збереження зобов’язань перед Іраном, хоча, начебто, і не схвалюють вихід Трампа з угоди…
— Що стосується позиції Європи, то позиція ця досить складна. З одного боку, європейські країни, безумовно, хочуть проявити якусь самостійність. Тиск Вашингтона зачіпає їх самолюбство і взагалі підриває авторитет Європи в світі.
Але найтісніші економічні зв’язки Євросоюзу і США (товарообіг між ними нараховує більше трильйона доларів) не можуть йти в порівняння з обсягом торгівлі з Іраном, який становить приблизно 15-20 млрд. доларів.
Тому Європа хоче, з одного боку, зберегти обличчя. А, з іншого боку, не викликати якоїсь економічної, торговельної війни із Сполученими Штатами.
В цілому, я думаю, що Тегеран націлений, швидше, на діалог.
Певною мірою там сподіваються, що вибори 2020 року в США можуть привести до влади демократів, з якими у Ірану відносини значно краще, і тоді, може бути, пріоритети американської політики відносно Ісламської республіки будуть переглянуті. І, може бути, Іран просто хоче протягнути час до цього.
Треба сказати, в Ірані вже оцінили плани США щодо «120-тисячного десанту». В інтерв’ю CNN постійний представник Ісламської республіки при ООН Маджид Тахт-Раванчи назвав надійшло повідомлення «психологічною війною».
За його словами, що Тегеран не намагається створити конфлікт у регіоні, оскільки вважає, що ніхто не отримає вигоди від подібного конфлікту. Постпред також зазначив, що вигоду можуть одержати лише «деякі люди у Вашингтоні і кілька країн в регіоні».
Thanks!
Our editors are notified.