Була «справжня Лоліта»: Реальний випадок, що вплинув на роман Набокова

У 1948 році в Америці відбулася скандальна і трагічна історія, за розвитком якої стежила вся країна. Одна не дуже відповідальна мати з невеликого містечка в штаті Нью-Джерсі відпустила 11-річну дочку поїхати на море з друзями. В результаті дівчинка пропала. Коли майже через два роки Саллі подзвонила, то виявилося, що весь цей час вона переміщалася по країні на машині в суспільстві викрадача, який видавав себе за її батька. Саме про цьому разі Набоков згадує в романі, коли головний герой міркує про свою провину.

Чи зробив я з Доллі те ж саме, що і Френк Ласалль, 50-річний механік, зробив з Саллі Хорнер в 1948 році?» – саме ці слова Гумберта Гумберта говорять про те, що Набоков не тільки був знайомий з гучним скандалом, але навіть проводив паралелі між своїм героєм і реальним педофілом. Однак дослідники творчості письменника говорять про те, що називати 11-річну дівчинку з Америки прототипом Лоліти було б не дуже правильно – відмінностей між ними при найближчому розгляді виявляється занадто багато.

В березні 1948 року 11-річна школярка Саллі Хорнер спробувала вкрасти з магазину блокнот за п’ять центів. Не можна сказати, що для неї це було необхідно – після самогубства батька мати, яка виховує тепер одна кількох дітей, звичайно пропадала на роботі цілими днями, але сім’ю худо-бідно забезпечувала. Здійснити першу в житті копійчану крадіжку дівчинку змусили подруги, адже тільки так вона змогла б увійти в ексклюзивний коло «крутих» однокласниць. Однак на виході з магазину Саллі схопив за руку сивий чоловік. Представившись агентом ФБР, він так залякав заплакану школярку, що дівчинка погодилася на його умови: тепер вона повинна була стати «агентом» і розповідати незнайомцю про всі події та своїй поведінці, тільки так вона могла не потрапити у в’язницю або колонію для малолітніх злочинців.

Газетна стаття про викрадення Саллі Хорнер

Саллі боялася мати як вогню, тому з двох зол вибрала, як їй здалося, менше. Насправді «агентом» був 50-річний автомеханік Френк Ласалль. До цього випадку його вже кілька разів судили за спокушання і зґвалтування неповнолітніх, тому досвід спілкування з маленькими дівчатками у цієї людини був. За кілька місяців він так задурив Саллі голову, що та сама розповіла матері ретельно підготовлену історію і села з педофілом в автобус. Матір, яка проводжала дівчинку, тільки на секунду побачила у вікні її викрадача. Цей факт, до речі, дуже обурив американське суспільство: матір, яка відпустила своє чадо до моря «відпочити з друзями та їх родинами» і навіть не з’ясувала толком, що за людина її везе, викликала потім масу звинувачень. Складно сказати, чому жінка вчинила саме так. Можливо, що, виснажена проблемами, вона просто зраділа, що за її дитиною догляне хтось інший. Однак вона сама посадила дочку в автобус, який відвіз дівчинку в невідомому напрямку.

Гумберт (Джеймс Мейсон) і Лоліта (Сью Лайон) – сцена знята Стенлі Кубриком у 1961 році екранізації роману

Перші тижні підозр у сім’ї не виникало – Саллі дзвонила, розповідала про свій відпочинок, проте з часом дзвінки ставали все рідше, а пояснення дівчинки все більш плутаними. Тільки через місяць перелякана мати звернулася в поліцію, але до того часу сліди жертви і її викрадача вже загубилися. На фотографії, яку вдалося виявити в пансіоні в Атлантік-Сіті через шість тижнів після викрадення, Саллі не схожа на жертву. Дівчинка виглядає цілком веселою, і це шокувало публіку ще більше. Схоже було на те, що Саллі і сама не дуже й прагнула повернутися додому, адже в неї була маса можливостей звернутися в поліцію або подзвонити додому.

Фотографія Саллі Хорнер, виявлена в пансіоні в Атлантік-Сіті в серпні 1948 року

Майже два роки Ласалль возив Саллі по країні на автомобілі. Поселяючись в новому місті, він видавав себе за батька дівчинки і зазвичай не викликав підозр. На другий рік цієї безумної подорожі він навіть визначив свою «дочку» в школу в Далласі, штат Техас. Тут-то і Саллі набралася мужності, розповіла про те, що відбувається друзям, а потім подзвонила додому. Заарештували педофіла 22 березня 1950 року в штаті Каліфорнія, він до останнього намагався запевнити поліцейських, що є батьком дівчинки. Через кілька днів Саллі нарешті повернулася додому. Чоловіка судили і відправили за грати на 35 років.

Саллі говорить з матір’ю в перші години після звільнення

Майже два роки вся Америка стежила за цим жахливим і дивним злочином. Відомо, що як раз в той момент Набоков зайшов у творчий тупик. Вже близько десяти років він намагався написати про стосунки дорослого чоловіка й дівчинки-німфетки. Неопублікований розповідь «Чарівник» припадав пилом на полиці ще з 1939 року. У ньому письменник ніби передбачив історію викрадення Саллі – головний герой теж оселився в мотелі з падчеркою, видаючи себе за люблячого батька. Однак «Лоліта», розпочата за цією ж канві, далі ніяк не просувалася. Письменник вже пару раз хотів закинути цей «жахливий, диявольську працю» – дружина навіть одного разу врятувала рукопис з каміна, куди зневірений Набоков встиг закинути її. Однак тут саме життя підкинула йому ідею про те, як могла б розвиватися історія Гумбольта далі – у 1950-му році газети зарясніли заголовками, що розповідають про долю нещасної Саллі Хорнер. На жаль, її доля після повернення додому трагічно обірвалося. Всього через два роки дівчина загинула в автокатастрофі. До цього часу роман був майже дописаний. Можливо, що смерть цієї «майже Лоліти» вплинула і на кінець літературної героїні.

Володимир Набоков за роботою

Дослідники творчості Набокова вважають дуже важливим той факт, що у складного і суперечливого романа знайшовся, нехай не дуже однозначна, але все-таки реальний джерело. Сара Уайнман, автор книги «Справжня Лоліта. Викрадення Саллі Хорнер і прославлений на весь світ скандальний роман», докладно осветившая цей випадок і його вплив на твір, пише:

«Простий ключ до розгадки складних відносин між трагічною історією Долорес Гейз і трагічною історією Саллі Хорнер знайти неможливо. Немає сумнівів у тому, що “Лоліта” існувала б і без Саллі Хорнер. У самих різних варіаціях Набоков розробляв цю тему більше двадцяти років і в Європі, і в Америці. Але його книга була посилена і загострена включенням цієї реальної історії.»

Друга екранізація «Лоліти» в 1997 році викликала таку ж неоднозначну реакцію, як і сама книга. У головних ролях – Домінік Суейн і Джеремі Айронс

Крім того, ця реальна трагедія може вирішити давній спір про те, як потрібно трактувати скандальну книгу. Хтось бачить в «Лоліті» просто історію дивної збоченій любові, а інші – міркування про відповідальність дорослої людини перед дитиною, яка не завжди віддає звіт своїм діям, і неприпустимість подібних відносин.