Цей шикарний будинок, побудований в такому незвичному для Владивостока стилі сталінський ампір, одночасно і унікальний, і загадковий, і монументальний, і просто чудовий. На жаль, далеко не кожному з нас випадає можливість побувати в далекому Владивостоці, так що будинок, носить дивну назву «Сіра кобила», не так широко відомий, як, наприклад, архітектурні шедеври Москви чи Пітера. Але якщо ви будете в Приморському краї, обов’язково на нього подивіться – це варто того.
Сталінський ампір в далекому Владивостоці. /Фото:the-village.ru
Будинок для непростих мешканців
Архітектурний комплекс на Алеутської (офіційно це два окремих будинки під номерами 17 і 19), був побудований в кінці 1930-х років.
Проект першої міської багатоповерхівки розробили Олександр Порецков і Микола Бигачев. Цікаво, що два корпуси цього неймовірного архітектурного ансамблю призначалися для різних соціальних груп. Так, в перший планувалося заселяти високопоставлених працівників залізниці, а в другій – офіцерський склад НКВД, міліції та прикордонних військ.
Фото початку минулого століття.
Квартири в «Сірому коні» спочатку проектувалися, висловлюючись сучасною мовою, елітними. Ні про яку архітектурної або побутової скромності при його створенні не йшлося. Стелі високі, кімнати – просторі, умови – по тим часам, прекрасні. У під’їзді – скульптури левів, ґрунтовні сходи, виті перила і, звичайно ж, ліфт. До речі, вважається, що при будівництві «Сірої коні» був спроектований перший у СРСР сміттєпровід. Передбачалося, що відходи, що спускаються в нього, будуть спалюватися, а тепло – використовуватися для опалення. Звичайно ж, втілити цю ідею в життя в результаті не ризикнули.
Під’їзд будинку в наші дні. /Фото: Аіф-Владивосток.
Сходи і ліфт. /Фото:the-village.ru
На просторій даху будинку в радянські роки можна було і загоряти, і сушити білизну, і просто гуляти, як у дворі. З самого початку і аж до 80-х років минулого століття в «Сірому коні» працював дитячий садок.
Престижний будинок. /Фото:vl.ru
Як у радянські часи, так і зараз жити в «Сірому коні» престижно. Площі в будинку немаленькі, архітектурний комплекс розташований в центрі міста, крім того, з вікон відкривається шикарний вид. Серед мешканців будинку – відомі артисти, лікарі, вчені, але є, звичайно, і «звичайні» городяни.
З даху і з верхніх поверхів відкривається шикарна панорама. /Фото:the-village.ru
Будинок спроектували «ампирным», і якщо б не настала Велика Отечественна війна, будівлями в такому стилі, швидше за все, забудували б весь центр міста (такі плани у архітекторів дійсно були), однак цій ідеї не судилося здійснитися.
Фрагмент архітектурного комплексу. /Фото:the-village.ru
«Сіра кінь» настільки чудова і настільки виділяється серед інших будівель Владивостока, що фотографувати цю пам’ятку приходять не тільки туристи, а й місцеві жителі. Особливо популярний у городян будинок 17, дах якого прикрашають величезні скульптури; всі вони зображують представників найбільш актуальних у 1930-ті роки радянських професій – це льотчик, колгоспниця, шахтар і боєць червоної армії.
Червоноармієць і льотчиця.
Вид зверху. /Фото:ytimg.com
При чому тут кінь?
З приводу того, чому будинок так названий, існує кілька переказів. Одне з них свідчить, що в місцеву чаркову часто заїжджав один і той же візник – при цьому свою коня він незмінно прив’язував біля будинку 17. Тварина, вічно чекає свого господаря, мимоволі стало символом цих двох будівель.
Одна з легенд пов’язана з будинком 17. /Фото:the-village.ru
Згідно з другою версією, «Сірою конячкою» мешканці будинку прозвали масивну статую жінки з веслом, яка колись розташовувалася перед головною сходами архітектурного ансамблю (інший варіант – тут була встановлена сіра фігура коня, який також згодом була втрачена).
Вечірній вид з даху будинку. /Фото:autogear.ru
Фрагмент шикарною споруди. /Фото:vladnews.ru
Третя легенда свідчить, що назва пов’язує два морських міста – Владивосток і Кронштадт.
Як розповідає письменник Володимир Щербак, який три десятки років прожив в 19-му будинку, на початку двадцятого століття в одному з торців будинку 17 розташовувалася їдальня. В ній продавали пиво, і місцеві моряки часто заглядали сюди випити кухоль-другий. Згідно інформації письменника, цю їдальню вони ностальгічно охрестили «Сірою конячкою» в честь носив таку назву знаменитого питного закладу, який вони відвідували в далекому Кронштадті. Поступово «Сірою конячкою» стали кликати забігайлівку Владивостока не тільки моряки, але й усі місцеві жителі. А потім так прозвали і обидва будівлі на Алеутської.
Читайте також: «Будинок під чаркою» та міські легенди: на що натякав архітектор будівлі на Остоженке?
Текст: Анна Бєлова
Thanks!
Our editors are notified.