Жорстока політична реальність поставила зовсім недосвідченого, можна сказати політично незайманого Зеленського в жахливу ситуацію. Слід було робити вибір, кому з двох політичних мастодонтів американської політики — Трампу або Байдену — вручити своє єдине політичне скарб, яким ЗЕ розпорядженні.
Не секрет, що мова йде про матеріали, що компрометують самого Джо Байдена і його сина, замішаних у корупційних та політичних скандалах на Україні в період, коли Байден у ранзі віце-президента при Бараку Обамі курирував політику США на Україні.
Перераховувати їх не має сенсу, оскільки ця тематика не сходить зі сторінок міжнародних, українських та американських ЗМІ.
Всі пам’ятають, яку боротьбу за досьє на Байдена вчинили як прихильники Трампа, так і сам Байден.
Невідомо, хто з оточення Зеленського підказав йому, що в цій ситуації варто було б залишитися над сутичкою основних претендентів на вищий американський пост. Виглядало це дуже дивно: затиснути в кулак всім відомі компрометуючі Байдена і його чадо матеріали і лише ніяково посміхатися на прохання їхніх американських конкурентів.
Як би там не було, але така лінія об’єктивно була в інтересах Демократичної партії і її кандидата на президентський пост.
Практично Зеленський (явно з підказки найближчого оточення) свій вибір зробив, як свого часу вчинив і його попередник Петро Порошенко, склавши всі яйця в кошик демократів. Вже дуже здавався очевидним їх виграш: його передбачали всі місцеві і американські політологи.
Схожа ситуація складалася і навколо Джо Байдена. За оцінками ЗМІ, соцопитуваннями і думку місцевих політологів, Трамп весь час відставав від свого основного суперника десь на 10%. Не викликало сумнівів, що Байден вийде переможцем серед усіх претендентів від Демократичної партії, адже він випереджав їх на солідне число пунктів.
У цій ситуації лінія Зеленського, як у свій час і Порошенко, здавалася бездоганною. Тільки ось і той, і інший слабо віддавали собі звіт в тому, з ким у реальності вони мали справу.
Трамп не просто обіграв своїх політичних суперників, а й примудрився зробити з Джо Байдена разом з його сином і всією Демократичною партією посміховисько перед країною і міжнародними спостерігачами, уважно стежать за розвитком черговий американської явно не трагедії і не драми, а сущого політичного фарсу.
По різних каналах до американської громадськості була доведена інформація, що Дональд Трамп під час телефонної розмови з Володимиром Зеленським неодноразово закликав його співпрацювати з адвокатом Джуліані в розслідуванні проти Хантера Байдена, сина американського політика-демократа Джо Байдена.
Раніше The Washington Post повідомила, що співробітник американської розвідки дізнався про розмову Трампа з лідером однієї з країн, яким він дав якесь «обіцянка». 12 серпня співробітник подав офіційну скаргу на Трампа, але розвідка не розголошувала деталі, проти кого вона спрямована.
За даними WSJ, тільки протягом липневого телефонної розмови Трамп закликав Зеленського співпрацювати з Джуліані близько восьми разів.
Демократи разом з Джо Байденом по повній влізли в мережі, розставлені для них Трампом. «Така поведінка [Трампа] особливо огидно, — заявив Байден, — оскільки він використовує зовнішню політику нашої країни і підриває нашу національну безпеку в політичних цілях. Мінімум, який повинен зробити зараз Дональд Трамп, це негайно опублікувати розшифровку телефонної розмови, про який йде мова. Щоб американський народ міг дати свою оцінку».
Головне було зроблено: самі демократи на чолі з Джо Байденом стали розкручувати в пресі тему участі кандидата від Демократичної партії і його сина в корупційних справах на Україні.
Не коштувало великої праці підловити Байдена на відвертій брехні, до якої він став вдаватися, щоб «відмазатися» від конкретних звинувачень, забувши, що сам публічно хвалився своїми подвигами. В тому числі тим, як він домігся зняття генерального прокурора України, погрожуючи в іншому випадку позбавити Україну 1 млрд доларів допомоги, якщо його вимога не буде виконано.
Вина прокурора в тому, що він почав розслідування корупційних оборудок сина Байдена Хантера.
Пов’язана з демократами преса намагалася замовчати всі корупційні деталі цієї історії. Але діло було вже зроблене: шанси Джо Байдена брати участь у майбутніх виборах почали падати, судячи з опитувань. І стало зрозуміло, що він може і не бути наступним кандидатом в президенти від Демпартії.
В американському суспільстві, по суті, стали задавати собі питання: що повинно бути причиною цього скандалу — факти про корупцію або бажання їх розслідувати?
У цьому контексті цілком логічно прозвучав заклик сенатора-республіканця Ліндсі Грема до Мін’юсту розслідувати будь-які зв’язки між Джо Байденом і Україною: «Джо Байден сказав, що проводили розслідування і нічого не знайшли. Хто всі? Ніхто не розслідував зв’язку України і Байдена, ніхто не вивчав ту роль, яку Україна зіграла на виборах 2016 року». Сенатор закликав провести таке розслідування, яке було проведено щодо передбачуваних зв’язків президента Дональда Трампа з Росією.
Наступальні дії Дональда Трампа вже дали свої результати: тіньова бізнес-активність сім’ї Байдена стала чи не головною темою на порядку денному американських ЗМІ.
Свою інформацію про корупційну діяльність Хантера Байдена озвучив адвокат Трампа Джуліані. За його словами, той отримав від України 3 млн дол. одноразовим платежем. Засоби пройшли через Латвію, Кіпр і тільки після цього потрапили в США. «Якщо Демократична партія не закличе до розслідування мільйонів Байдена з України і мільярдів з Китаю, то гроші так і залишаться в їх сім’ї», — попередив Джуліані.
Напередодні він визнав, що брав участь у вивченні справи сина колишнього віце-президента Хантера Байдена, але заявив, що його первісною метою було розслідування зв’язків України та демократів на тлі виборів 2016 року.
До висвітлення питань діяльності Байденов на Україні була змушена підключитися і ліберальна преса, оскільки сам глава сімейства публічно хвалився тим, що він зміг змусити Україну припинити розслідування проти компанії сина, шантажуючи їх відмовою виділити гуманітарну допомогу з США.
В результаті розгорнутої Трампом кампанії Байден вперше поступився свою позицію лідера в праймеріз Демократичної партії. За опитуваннями в штатах раннього голосування він скотився на друге місце після Елізабет Уоррен. Байден відстає від неї в Айові та Нью-Гемпширі; в Неваді він йде нарівні з Берні Сандерсом — четвертим за рахунком; в штаті Південна Кароліна він ще поки залишається в лідерах.
Шанси Байдена на перемогу на праймеріз тепер тануть на очах. Ще кілька тижнів такого щільного освітлення всіх фактів корупції його сім’ї — і від рейтингів колишнього віце-президента нічого не залишиться.
З вибуттям Байдена з президентської гонки цінність українського кейса, ще недавно так високо оціненого, стане рівною нулю.
ЗЕ, зовсім недавно пишався наявністю у нього «скарби», здатного вплинути на вибори в наддержаві, залишиться, як стара діва, зі своїм нікому не потрібним і дуже сумнівним «скарбом».
Та це не головне. А головне, що черговий український президент знову зробив політично неправильний хід, склавши всі яйця в одну корзину. Фатальна помилка ЗЕ і його оточення — в нездатності оцінити політичні якості іноземних лідерів, з якими вони змушені мати справу.
Дональд Трамп володіє дуже хорошою пам’яттю і не забуває всіх тих, хто робив йому зло. Не забув він і про вибір Порошенко на користь Хілларі Клінтон в ході виборів 2016-го. Не забуде і «принципової» позиції Зеленського по справі батька та сина Байденов.
Зачепив вже зроблено: Джуліані заявив, що веде розслідування зв’язків України і демократів в період виборів 2016 року.
Як будуть в цій ситуації вести себе демократи, які зробили лейтмотивом усієї антитрамповской компанії вплив Росії на американські президентські вибори? У шахах така ситуація називається цугцванг: будь-хід демократів веде до поразки.
Трампу залишається тільки дотиснути ситуацію і показати, що самі лідери Демократичної партії активно використовували у власних інтересах вплив на вибори іноземної держави. Неважко передбачити, як це позначиться на результатах майбутньої президентської кампанії.
І знову вилізе на світ український кейс, тільки вже іншого. І знову Зеленський опиниться в дуже незручній позі. Стане він розслідувати участь України в американських президентських виборах 2016-го? У всякому разі, цього може зажадати від нього Дональд Трамп.
А якщо визнає, то і демократи, і республіканці в конгресі будуть змушені відмовити Україні в матеріальній і військової допомоги.
Якщо ж Зеленський відмовиться брати участь у розслідуванні цього питання, результат буде той же. Трамп, як і у випадку з Байденом, спокійно обійдеться і без допомоги політичного незайманого, оскільки величезна кількість фактів на цей рахунок вільно гуляє в засобах масової інформації. А для американського виборця немає великої різниці, чи визнає формально Україна факт свого прямої участі у виборчій компанії в США.
Буде все, як зі справою Джо Байдена і його сина.
Є «кейс» — немає «кейса», а на круг для Зеленського ефект один, як «кейсом по фейсу», бо в будь-якому випадку розраховувати на поглиблення економічних і військових зв’язків з Сполученими Штатами українському керівництву не доводиться.
І в цьому зв’язку видаються абсолютно не випадковими як би ненароком кинуті Трампом висловлювання про те, що дії США на Україні безглузді і тільки дратують Росію. «Позиція президента, — зазначає невідомий , розмовляв з Трампом, — по суті, полягає в тому, що нам необхідно визнати той факт, що Росія повинна бути нашим другом, і кого взагалі хвилює Україна?»
Сумнівно, що нове українське керівництво віддає собі звіт, що вся українська проблема, включаючи ситуацію з Кримом і Донбасом, стає перешкодою в реалізації стратегічної політики США в трикутнику США — Китай — Росія.
Сьогодні основним стратегічним супротивником США є Китай, але добитися позитивного для американців зміни ситуації щодо КНР можливо тільки шляхом внесення непорозумінь чи напруженості у відносинах між Китаєм і Росією. Цьому може сприяти поліпшення відносин між Сполученими Штатами і Росією.
При такому розкладі Україна, по суті, перетворюється в перешкоду для реалізації стратегічної лінії США щодо Китаю. Та проведення розпочатих Трампом розслідувань участі України в американських виборах 2016 року здатне допомогти Америці дистанціюватися від усієї української проблематики.
Це вже третій український «кейс» в американській зовнішній політиці. І здається, він зовсім не сподобається українського керівництва, орієнтованого в основному на те, щоб зберегти своє політичне «скарб». Воно, звичайно, збереже, особливо в умовах, коли ніхто на нього і не думає робити замах.
Сергій Кузнєцов
Thanks!
Our editors are notified.