Чого залишилося багато у Путіна, а у Зеленського є тільки одне

«Небратья» із сусідніх країн розмовляють на різних мовах, хоча для діалогу обрано російську

Із загального між Росією і Україною залишилася тільки державний кордон, заявив на своїй сторінці у Facebook обраний український президент Володимир Зеленський. Таким чином він прокоментував слова президента Росії Володимира Путіна про те, що у двох країн є багато спільного.

«Реальність така, що сьогодні, після анексії Криму і агресії в Донбасі, з «загального» у нас залишилося тільки одне — це державний кордон. 2295 км і 400 м «загального». І контроль за кожним міліметром з української сторони Росія повинна повернути. Тільки тоді ми зможемо продовжити пошуки «загального», — написав він.

Він також нагадав про такі рішення російської сторони, як заборона експорту нафтопродуктів на Україну та відкриття пунктів видачі паспортів жителям Донбасу, а також про затримання українських моряків у Керченській протоці. За словами Зеленського, «братніми такі відносини точно називати не можна».

Заочна полеміка між президентами розгорнулася на тлі підписання Путіним указу, який спрощує отримання російського громадянства окремим категоріям громадян України. Зеленський у відповідь заявив про готовність видавати росіянам українські паспорти. Російський же лідер назвав ініціативу Зеленського «дуже хорошою», підкресливши, що у двох країн «багато спільного». На його думку, народи Росії і України по суті є одним народом.

Судячи з усього, заочна полеміка Зеленського і Путіна може продовжитися, враховуючи, що радники обраного президента України не рекомендують йому зустрічатися з російським лідером віч-на-віч.

Але повернемося до того, що сказав Зеленський. Невже у Росії і України і справді не залишилося нічого спільного крім кордону? П’ять років майданного промивання мізків зробили свою справу?

— Зеленський діє і робить заяви в рамках своєї функції глави держави, оголосив Росію ворогом, — вважає голова Союзу політемігрантів і політв’язнів України Шеслер Лариса.

— Безумовно, у Росії з Україною величезне поле перетинів — від родинних зв’язків, які є у більш, ніж третини громадян України до загальної історії та менталітету. Але Зеленський продовжує політику руйнування цього «загального», що принесе нові втрати для простого народу, для української економіки і соціального світу на Україні. У цьому плані він гідний наступник Петра Порошенка.

— Зеленський говорить про те, що пошук «загального» можна буде розпочати лише після «деокупації». Якщо теоретично уявити такий варіант, чи буде продовжено пошук загального і буде воно знайдено?

— Має намір виставляючи явно нездійсненні у цій ситуації умови, Зеленський, якраз і підкреслює неможливість пошуку «загальної» з нинішньою київською владою. Що значить «Росія повинна повернути Україні контроль над кожним сантиметром кордону»? Це означає, що Росія повинна здати Донбас, залишивши його в блокаді, влаштованої Києвом. Але за здачею Донбасу піде вимогу віддати Крим.

Все це свідчить про повну відсутність бажання шукати це «загальне», про намір Зеленського продовжувати розмовляти з Росією мовою погроз і шантажу. Я впевнена, що в цій ситуації Росія не може дозволити собі піти на поступки заради міфічного злагоди і примирення.

— За словами Зеленського, запроваджений Росією заборона експорту нафтопродуктів на Україну, відкриття пунктів видачі російських паспортів жителям ЛДНР, а також «утримання українців в полоні» не наближає врегулювання відносин між двома країнами «ні на йоту». А що, по-вашому, може наблизити в нинішніх умовах?

— Заходи, введені Росією щодо заборони експорту нафтопродуктів, говорять про те, що в Росії взято курс на припинення підтримки української економіки за рахунок російської нафти. Рішення про видачу російських паспортів громадянам ЛНР і ДНР дійсно виведе мільйони людей з політичної резервації, куди загнав їх Києва.

Українській владі було вигідно «доїти «російську економіку, ставити в безвихідну ситуацію жителів Донбасу, сподіваючись на їх капітуляцію.

Всі ці плани, зірвані Москвою, ставили перед собою мету не врегулювання українсько-російських відносин, а продовження ескалації і мілітарного чаду, ось чому поворот в російській політиці викликав жорстокість і злість української влади, і відповідну нову хвилю звинувачень і ярликів.

— А треба нам шукати «загальне»?

— Якщо пошук «загального» означає капітуляцію Росії і здачу Донбасу і Криму — звичайно, шукати його не можна.

На дані момент логіка розвитку політичної ситуації в Україні свідчить про те, що кожен наступний президент — більший русофоб, ніж попередній. З ними можна домовлятися. Глава злиденної країни з розбігаються населенням і розвалюється інфраструктурою чекає капітуляції та репарацій від Росії. Політика поступок і спроб домовитися з українськими елітами, на мій погляд, закінчена.

— Зеленський вже не в перший раз вступає в заочну суперечку з Путіним через інтернет. Про що це говорить?

— Зеленський — продукт нових технологій обману електорату. Його віртуальне присутність у виборчій компанії принесло великий успіх, і зараз йому здається, що публічна перепалка в інтернеті — кращий засіб пограти в інформаційні війни. Отримавши серйозну перевагу в електораті південно-сходу України, Зеленський прагне закріпити свій успіх в середовищі так званих «патріотів». Ось чому його риторика стає все більш радикальною і радикальніше. Відсутність політичних навичок і культури політичних відносин, подзуживание з боку Заходу може призвести до того, що стане неможливим будь-який діалог між ним і президентом Росії. Але Зеленський, як у свій час і Саакашвілі сподівається на підтримку Заходу, і тому не вважає за необхідне вести себе в межах прийнятного політичного спілкування. Це ще раз демонструє повну несамостійність української влади і нерозуміння справжніх інтересів України.

— Незважаючи на постмайданную п’ятирічку владі України не вдалося повністю знищити братські узи між нашими народами, — упевнений політолог Іван Мезюхо.

— Спільна історія, культура, віра, що все ще єднає росіян і українців.

— Чи потрібно нам шукати «загальне»? Або з Україною це вже марно?

— У російського і українського народів спільне минуле і я впевнений в тому, що спільне майбутнє. Нинішнє «держава Україна», на жаль, побудовано на протиставленні Росії. Одного разу я запитав українських експертів в ефірі одного з федеральних каналів: «Що таке Україна?» Уявіть собі, це питання поставив їх у безвихідь, вони не змогли на нього відповісти. До тих пір, поки українська держава буде доводити, що воно «не Росія», ми з ними доброї каші не зваримо.

— Зеленський вже не в перший раз вступає в заочну суперечку з Путіним через інтернет. Він постійно коментує його висловлювання. Про що це говорить?

— Це говорить про те, що обраний президент України починає вести себе як Порошенко. Сподіваюся, що останній антиросійський пост Зеленського у Facebook протверезить деяких наших експертів, наївно вважали, що зі зміною прізвища в адміністрації глави української держави нібито зовнішня політика України кардинально зміниться.

— По-вашому, Зеленський сам це говорить? Або йому підказують?

— Зеленський — це така ж антиРоссия, як і Порошенко. Тільки поки він менш агресивний, ніж його попередник. Звичайно, у нього є своя команда, яка йому підказує, що говорити. Крім того, немає сумнівів у тому, що Володимир Зеленський залежний від своїх західних кураторів. В нинішній Україні глава держави не може бути незалежним від Вашингтона. У цьому сенсі можна сміливо стверджувати, що обраний президент продовжить антиросійський курс в інтересах США.

— Зміняться, по-вашому відносини між нашими країнами. Зеленський говорить, що це можливо тільки після «деокупації». Іншого шляху немає?

— Я не бачу найближчих перспектив для нормалізації відносин між Росією і Україною. Судячи з недружнього заявою Зеленського українська сторона не готова до конструктивного діалогу.