«Чорна мітка» Анни Варпаховской: Як клеймо дочки «зрадника батьківщини» змінило долю актриси

У фільмографії цієї актриси – всього близько 20 ролей, і практично всі вони епізодичні. Найбільше Ганна Варпаховская запам’яталася глядачам в образі Лізи з фільму «Суєта суєт». Напевно її кінокар’єра могла б скластися більш успішно, але половину життя їй довелося провести з клеймом «дочки зрадника батьківщини». Вона народилася на Колимі, в сім’ї двох ув’язнених, але, можливо, саме ці обставини загартували характер і дозволили в результаті пройти шлях від Магадана до Монреаля і домогтися того, що ще нікому не вдавалося…

Батько Анни, режисер Леонід Варпаховський | Фото: rg.ru
Батьком Анни був театральний режисер Леонід Варпаховський. Уперше його заарештували в 1936 р. через те, що був присутній при розмовах родичів, один з яких виявився троцькістом. Тоді його звинуватили у «сприянні троцькізму» і вислали в Казахстан. В Алма-Аті він влаштувався в театр російської драми ім. М. Лермонтова і поставив кілька вистав. Через 2 роки – повторний арешт, «за контрреволюційну агітацію». Варпаховський відмовився визнати провину і був засуджений до 10 років таборів. У 1938 р. заарештували за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії, а потім розстріляли першу дружину режисера Пеклі Меликовскую. У 1947 р. із-за доносу співака Вадима Козіна (в одному з концертів режисер використав музику «Реквієму» Моцарта – «цей старий релігійний мотлох») Варпаховського судив військовий трибунал, але, як не дивно, на цей раз його виправдали. Правда, звільняти не поспішали, і ще рік режисер провів в одиночній камері. Всього він провів у таборах 18 років.

Мати Анни, співачка Іда Зискина | Фото: kino-teatr.ru
Мати Анни, оперна співачка Іда Зискина, потрапила на Колиму з-за свого першого чоловіка – інженера Давида Зискина, який працював на будівництві Китайської східної залізниці. Він був заарештований за звинуваченням у зв’язку з фашистами міста Харбін і розстріляний, а його дружину розлучили з однорічним сином і відправили на Колиму як члена сім’ї зрадника батьківщини. Побачитися з сином Гришею вона змогла лише через 15 років.

Мати Анни, співачка Іда Зискина | Фото: kino-teatr.ru
На Колимі і продовжилася режисерська кар’єра Леоніда Варпаховського. В 1943 р. в місті Магадан була організована культбригада ув’язнених, керівником якої призначили Варпаховського. Туди ж, в жіночий окремий табірний пункт, перевели в якості співачки Йду Зискину. Коли в Магадані створили театр для ув’язнених, Іда запропонувала поставити оперу «Травіата». Спочатку ця ідея здалася Варпаховскому абсолютно нездійсненною, але разом вони змогли це зробити. Їх творчий тандем став міцним сімейним союзом. У 1945 р. у співачки закінчився термін ув’язнення, але вона вирішила залишитися в Магадані поруч з чоловіком.

Батько Анни, режисер Леонід Варпаховський | Фото: kino-teatr.ru
У 1949 р. у них народилася донька Анна. Пізніше вона розповідала: «Мама відсиділа свої десять років повністю. І потім ще чекала тата. Як її не вмовляли кинути цього ув’язненого, вона залишилася чекати. Коли батько сидів в одиночній камері, навіть у хуртовину, яка там просто збиває з ніг, мама носила йому передачі. Домагалася дозволу і йшла. Якщо вітер не давав йти, ставила кошик і повзла. Переставляла далі – і повзла. А якщо не дозволяли побачення, все одно приходила і чекала, обростаючи снігом: «Не піду, поки не дасте з ним побачитися!» Їх навіть називали «колимські Ромео і Джульєтта».

Ганна Варпаховская у фільмі *Ходіння по муках*, 1974 | Фото: kino-teatr.ru
Навіть після звільнення Леоніда Варпаховського сім’я побоювалася виїхати з Колими – всі, хто звідти вертався, ризикували знову там опинитися за новим обвинуваченням. Тільки після смерті Сталіна вони змогли переїхати спочатку в Тбілісі, потім у Київ, а потім, після реабілітації Варпаховського в 1957 р., – до Москви. З дитинства Ганна була закохана в театр – з ним була пов’язана вся життя її батьків. У 1971 р. вона закінчила Щукінське училище і була прийнята в трупу Московського драмтеатру ім. К. Станіславського, на сцені якого виступала до 1994 р.

Ганна Варпаховская і Фрунзік Мкртчян у фільмі *Суєта суєт*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Через 3 роки після закінчення навчання, до 25 років Ганна Варпаховская дебютувала в кіно – вона зіграла Зою Ладникову у першій серії «Ходіння по муках». Після цього був епізод в легендарному «Екіпажі», а потім – роль коханки Борюсика Лізи в комедії «Суєта суєт», який приніс 30-річній актрисі першу популярність.

Кадр з фільму *Суєта суєт*, 1979 | Фото: vokrug.tv
Режисером «Суєти суєт» була Алла Сурікова. Саме її Варпаховская вважала тією людиною, який відкрив їй шлях в кіно. Вона розповідала: «Алла Іллівна перепробувала на цю роль багато актрис, але ні одна її не влаштовувала. І тоді їй хтось порадив: «Візьми невідому артистку». Їй сподобалося моє фото в акторському відділі, і мене запросили на проби. Спочатку я, звичайно, страшенно боялася, але коли побачила доброзичливі обличчя навколо, хвилювання зникло, я почала імпровізувати. Все просто вмирали від сміху, коли дивилися проби. А я щосили хуліганила, тому що в мене повірили».

Ганна Варпаховская у фільмі *Жарт?!..*, 1981 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Місяць*, 1983 | Фото: kino-teatr.ru
Разом з її партнером Фрунзиком Мкртчяном вони стали однією з кращих комедійних пар кінця 1970-х рр. В перший же знімальний день Фрунзік вирішив пожартувати над недосвідченої актрисою – він вимагав повторювати їх з Анною сцену поцілунку дубль за дублем, нарікаючи на те, що молоденька партнерка не вміє цілуватися. Пізніше він зізнався, що йому просто дуже сподобалася його партнерка. До моменту виходу фільму на екрани Ганна з чоловіком чекала дитину, і коли у неї народився син, весь персонал пологового будинку приходив подивитися, не схожий її син на Мкртчяна – всі були впевнені в тому, що їх пов’язували романтичні стосунки і за кадром. На загальне розчарування, син Льоня народився рудим і кирпатим і зовсім не нагадував вірменина Фрунзіка.

Ганна Варпаховская у фільмі *Осине гніздо*, 1983 | Фото: kino-teatr.ru
За цю роль Ганна Варпаховская отримала нагороду на з’їзді молодих кінематографістів, а Алли Сурикової «Суєта суєт» принесла приз Московського кінофестивалю за кращу режисуру. Здавалося б, після такого успіху молоду актрису чекала блискуча кінокар’єра. Але цього не сталося – їй, як і раніше пропонували лише епізоди.

Актриса Анна Варпаховская | Фото: kino-teatr.ru
Тільки через роки Ганна Варпаховская дізналася про те, чому не отримувала ролей у кіно: «Мені здається, що кіноролями я обділена. Назв багато, але такої роботи, як у «Суєті суєт», більше не було… Нещодавно дізналася, що на «Мосфільмі» був негласний заборону знімати Варпаховскую. І хоча реабілітація була, звинувачення зняли, «чорна мітка» все одно існувала. Цей «привіт з Магадана» присутній і в батьковій біографії, і, як потім виявилося, в біографії його дітей. Тому не склалося. Я пішла в сім’ю, дітей, в театр. А зараз вже пізно для кіно. Москва мене забула, там я «немедийное особа». Втім, деякі критики не поділяють думки актриси про те, що її кінокар’єрі завадив статус «дочки зрадника батьківщини» – у багатьох вітчизняних акторів, батьки яких були репресовані, кар’єра склалася вдало.

Заслужена артистка РРФСР Ганна Варпаховская | Фото: kino-teatr.ru, 2000.ua
Протягом 23 років актриса виступала на сцені театру ім. К. Станіславського, але в 1990-х рр. для кіно і театру настали важкі часи. Брат Анни, режисер Григорій Зискин, емігрував в Канаду і запропонував родичам переїхати до нього в Монреаль. Анна була готова розпрощатися з акторською кар’єрою – без знання мови і в 46-річному віці сподіватися на її продовження за кордоном було безглуздо. Але брат зайнявся постановкою вистав за творами А. Чехова французькою мовою і запропонував Анні брати участь у них. А потім вони разом створили Російський драматичний театр ім. Л. Варпаховського – єдиний професійний російський театр на північноамериканському континенті. Вони ставили спектаклі для російськомовних жителів Канади і США, задіявши акторів-емігрантів і запрошених російських артистів.

Актриса Анна Варпаховская | Фото: kino-teatr.ru

Актриса на сцені театру | Фото: 2000.ua
З тих пір Ганна Варпаховская живе на дві країни: її чоловік та син залишилися в Москві, а вона з дочкою багато часу проводить в Канаді. Всі разом збираються на сімейні свята і прем’єри її вистав. Головне, що актриса успадкувала від своїх батьків, – це віра в те, що навіть у найважчі часи люди знаходять віддушину в мистецтві. Ганна каже: «Коли в кінці спектаклю я бачу в залі щасливі обличчя, розумію, для чого живу. Щоб дарувати радість і робити людей хоч на пару годин трішки щасливішими».

Актриса Анна Варпаховская | Фото: tv.ua
Фільм «Суєта суєт» став доленосним не тільки для Ганни Варпаховской: Як Борюся-Мкртчян шукав варіант «поцілунку».