Слов’яни являють собою масштабну етнокультурну спільність, але їх поява як єдиного народу пов’язане з об’єднанням і впливом різних племен, близьких їм по генетиці, лінгвістики та культури. У сучасному світі слов’янами себе вважають більш 400 млн. чоловік, більша частина яких проживає на всій території Євразії, від Центральної Європи до Курильських островів. Жоден з народів не можна назвати «чисто слов’янським», немає жодного наукового доказу, як саме повинні виглядати слов’яни і які антропологічні ознаки вони мають. При формуванні кожного слов’янського народу великий вплив надавали місцеві субстрати корінних племен, чиї території колись посіли слов’яни.
Балтські та угро-фінські корені російського народу
Національна одяг фіно-угорського народу марійців./Фото: filmariel.ru
До приходу слов’янських племен на території сучасної Росії були заселені переважно фіно-уграми і балтами (в західній частині Волго-Окського межиріччя). Слов’янська колонізація цих земель почалася в VI столітті н. е. під час великого переселення народів і тривала аж до пізнього Середньовіччя.
Автохтонне населення південно-західній частині давньоруських земель становили балтські племена земгали, латгалы (Західно-Двинский басейн) і голядь (берега середньої Оки).
Археологічні розкопки показують, що балти, що осіли на землях стародавньої Русі, були носіями культури шнурової кераміки. На цей факт вказують мідні дзвіночки в місцях балтських поховань.
Мирне злиття балтів і прийшлих слов’ян обумовлено значною мовною близькістю і спорідненістю релігійних уявлень. Крім того, вони стояли приблизно на одному рівні матеріальної культури, що істотно полегшувало процес асиміляції двох етносів.
Інша група корінних народів стародавньої Русі — фінно-угри, які проживали на території східної Європи й півночі. Фінно-угорські племена не відрізнялися ворожістю і добровільно «змішувалися» зі слов’янами, переймаючи їхню культуру і звичаї.
По суті, слов’яни зіграли значну лінгвістичну роль в російській етногенез, але антропологія і генофонд жителів Росії формувалися під сильним впливом корінних слов’янізованих народів.
Балтський субстрат у слов’ян (поряд з фіно-угорським) був виявлений у працях антропологів і вчених-генетиків.
Дослідження генофонду балто-слов’янських популяцій під керівництвом О. П. Балановского і за участю генетиків з різних країн підтвердило, що балти — це найближчі родичі східнослов’янських народів, в тому числі і російських.
Чому чехи не зовсім слов’яни
Накрити стіл із зібраного врожаю — традиція кельтського свята Лугнасад./Фото: i.pinimg.com
На території південної Чехії — в місті Табор — щорічно проходить фестиваль Лугнасад, назва якого перекладається як «збіговисько Луки» або «весілля Луки». Це язичницьке свято символізує початок осені і в черговий раз нагадує про кельтських коріння сучасних чехів. У свій час кельти заселяли майже всю територію Європи, від Дніпра до Ірландського моря, а їх традиції та культуру перейняли багато європейські народи.
Перебування кельтів на території Чеської Республіки датується з середини V століття до кінця I століття до н. е .. Саме від найдавнішого кельтського народу Бойи країна отримала свою історичну назву — Богемія. Чеський письменник і історик Людек Фриборт писав у своїх працях, що багато чеські гідроніми мають кельтську природу. Зокрема, річка Ізера походить від слова «ісара», що в перекладі з стародавнього мови кельтів означає «швидка річка». З Богемії з середини I століття до н.е. германські племена витіснили кельтів і частково асимілювалися з ними.
Лучани, морави, чехи, лютомеричи, гбаны і інші слов’янські племена прийшли з Північного Закарпаття і осіли в Богемії в IV-VII століттях н.е. В той час чеські території були заселені залишками німецьких племен — лангобардів і тюрингов, яких можна вважати нащадками асимільованих кельтів.
Білоруси – слов’яни або балти?
Традиційний зовнішній вигляд представників балтських племен./Фото: i.pinimg.com
Походження і становлення білорусів як етносу — складний і неоднозначний процес, у вивченні якого дотепер немає єдиної точки зору. Радянський історик М Довнар-Запольський стверджував, що білоруси — найбільш «чисті» з усіх слов’ян, а їх етногенез визначається переважно як злиття давніх слов’янських племен кривичів і радимичів. В кінці XIX — початку XX століть з’являється велика кількість археологічних, етнографічних і лінгвістичних матеріалів, що ставлять під сумнів «чистоту слов’янської крові» білорусів і свідчать про те, що їх этногенетика включає в себе значний балтський субстрат.
Балти зайняли територію сучасної Білорусі приблизно в кінці III тисячоліття до н. е.., в VI столітті н. е. становили основну частину населення цих земель. Про це свідчать численні гідроніми балтського походження — Волча, Друтий, Полота, Дрисвяты та ін. В VI столітті н. е. на території, що об’єднали басейни Вісли і Німану, Західної Двіни і Верхнього Подніпров’я, стали повільно і мирно переселятися слов’янські племена. В результаті міжетнічних контактів виникали змішані балто-слов’янські групи. Про причетність балтів до білоруського етногенезу свідчать різноманітні археологічні артефакти, наприклад, похоронні кургани зі східною орієнтацією померлих, тобто за балтської традиції.
Як скіфи і сармати вплинули на український етнос
Як імовірно виглядали древні скіфи./Фото: 4.bp.blogspot.com
Українці являють собою змішану этнолингвистическую групу, на формування якої вплинули сармати, греки, готи, фракійці, тюрки та інші народи, що колись проживали на українських землях.
C середини II тис. до н. е. території від передгір’я Карпат і низин Дунаю до Кубані заселяли племена кіммерійців. Згадки про це народі зафіксовані в письмових джерелах давньогрецьких вчених Геродота, Евстатия і Скимпа, а також в «Одіссеї» Гомера. У VIII столітті до н.е. кіммерійців витиснули войовничі скіфи створили першу державну формацію на території України — Скіфії.
У III ст. до н.е. на південь України з Волги і Уралу прийшли іраномовні племена сарматів, які частково витіснили, частково асимілювали і поглинули сарматів.
З IV ст. н. е. починається велике переселення народів, і майже всі хвилі цієї міграції проходили через Україну. Спочатку через ці землі пройшли гунни, далі степовою смугою рушили болгари, авари, угри (мадяри), печеніги, половці, монголо-татари. Одні з них повністю (печеніги, половці), інші частково оселилися на українських територіях.
Більшість вчених-археологів вважають, що істотний відбиток на українському етногенезі залишили скіфи та сармати, які змішалися з представниками племені антів — предками слов’ян. Носіїв черняхівської культури скіфів антропологи називають прабатьками древніх полян, від яких і походять сучасні українці.
Народи, які заселяли Україну протягом багатьох століть, становили величезний етнічний котел. Вони змінювали один одного, асимілювалися з прийшлими племенами, створювали міжетнічні групи і, безумовно, зробили свій внесок у розвиток українського етносу.
Неслов’янської походження болгар
Болгарські національні вбрання./Фото: megapolus-nn.ru
Визначити точне походження болгар досить складно, оскільки цей народ формувався під впливом трьох етнічних груп: стародавні булгари, слов’яни та фракійці. Булгари, в свою чергу, — це кочові племена тюркського походження, можливо, мали відношення до племінним союзам гунів.
Згідно археологічним дослідженням та писемним свідченням, в 681 році кочівні племена протоболгар перемогли в битві візантійське військо і оселилися по нижній течії Дунаю, де в той час вже жили слов’яни. Разом з місцевим населенням нащадки тюрків сформували перше Болгарської Царство. Слов’янський базис цієї етнічної спільності виявився сильнішим тюркського і допоміг кочового народу створити свою державність на території Європи.
З цих же причин є неслов’янські народи, яких багато або навіть дуже багато слов’янської крові.
Thanks!
Our editors are notified.