Що потрібно знати про новій Військовій доктрині: Росія – головний противник, курс на НАТО та збереження призову

Що потрібно знати про новій Військовій доктрині: Росія – головний противник, курс на НАТО та збереження призову

Нова Військова доктрина не вирішує всіх проблем в оборонному секторі, але визначає ключові позиції, без яких не побудувати армію, відзначають експерти

Днями в Україні відбулося без перебільшення історична подія. Вперше на законодавчому рівні Росія була визнана головним військовим супротивником нашої країни. “Сьогодні військовим супротивником Україна вважає Російську Федерацію”, – йдеться в п. 28 нової редакції Воєнної доктрини України.

Документ був схвалений на засіданні РНБО 2 вересня, а 24 вересня президент своїм Указом №555 затвердив рішення Радбезу.

Це вже третя редакція воєнної доктрини України. Перша була прийнята 19 жовтня 1993 року, друга 15 червня 2004 року.

Росія – основний противник

Визнання Росії основним супротивником, на думку експертів, є головним позитивним нововведенням прийнятого документа.

“Ми відкрито сказали, хто наш суперник. Ми розуміємо, що у нас є ворог. Раніше ми писали тільки про загрози (попередня редакція доктрини)”, – сказав Сегодня.иа президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов.

Разом з тим, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський зазначає, що в документі немає чіткого визначення інших потенційних противників нашої країни. “Позитивним є те, що чітко позначена Росія, як супротивник. В той же час дуже нечітко визначені потенційні супротивники”, – сказав він Сегодня.иа.

Дійсно, велика увага приділяється, в першу чергу, Росії. Зокрема, у преамбулі документа зазначається, що саме дії РФ (окупація Криму і розпалювання конфлікту на Донбасі) послужили головною причиною для перегляду Військової доктрини України.

Більш того, в шести з семи актуальних військових загроз для України, які визначає доктрина, є згадка про РФ:

збройна агресія і порушення територіальної цілісності України (тимчасова окупація РФ Криму і військова агресія на Донбасі), нарощування військової могутності РФ, в тому числі потенційна можливість розгортання тактичної ядерної зброї на території Криму;

мілітаризація Росією тимчасово окупованій території шляхом формування нових військових з’єднань і частин;

присутність військового контингенту Російської Федерації в Придністровському регіоні Республіки Молдова,

нарощування РФ поблизу держкордону України угруповання військ з потужним ударно-наступальним потенціалом;

активізація спеціальними службами Росії розвідувально-підривної діяльності в Україні з метою дестабілізації внутрішньої соціально-політичної обстановки;

діяльність на території України не передбачених законом збройних формувань;

територіальні претензії Російської Федерації до України і посягання на її суверенітет і територіальну цілісність.

Всього в документі, слова і словосполучення Росія, Російська Федерація російська агресія в різних варіаціях зустрічається 39 разів. В попередньому варіанті доктрини Росії не було жодної згадки.

Курс на НАТО

Другим важливим аспектом, який чітко прописаний в доктрині, є курс України на вступ до НАТО, відзначають експерти.

“З відмовою від політики позаблоковості Україна вибудовує нові підходи до забезпечення національної безпеки, надає пріоритет участі у вдосконаленні та розвитку євроатлантичної та європейської системи колективної безпеки. Для цього Україна буде інтегруватися в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС, а також поглиблювати співпрацю з НАТО для досягнення критеріїв, необхідних для членства в цій організації”, – йдеться в п. 52.

Саме рішення про позаблоковість України, на думку полковника ВСУ, народного депутата від БПП Юлія Мамчура призвело до втрати Криму і втрати контролю над частиною Донбасу. “Це концептуальний документ (військова доктрина), який вже давно повинен був бути у нас. Але наша політика позаблоковості призвела до того, що ми (в момент кризи) виявилися обеззброєні”, – пояснив він Сегодня.иа.

Зазначимо, п. 55 доктрини пріоритетним завданням визначає досягнення до 2020 року повної сумісності Збройних Сил України з відповідними силами держав – членів НАТО.

Як відомо, Верховна Рада підтримала закон про позаблоковий статус 1 липня 2010 року, коли при владі був Віктор Янукович. 23 грудня 2014 року парламент скасував своє попереднє рішення і затвердив курс України на зближення з НАТО.

Заклик зберігається

Крім ключових військово-політичних рішень щодо головних супротивників і подальшого курсу держави, воєнна доктрина також поставила крапку в такому важливому для багатьох українців питання, як призов в армію.

Зокрема, п. 28 доктрини серед іншого визначає “збереження в умовах збройного протистояння і реальної загрози агресії змішаного принципу комплектування Збройних Сил України… з поступовим збільшенням кількості військовослужбовців за контрактом у складі бойових військових частин”. У цьому ж пункті зазначається, що військовослужбовці строкової служби не будуть залучатися до участі в бойових діях

Раніше зростання контрактної складової анонсував Петро Порошенко, президент також повідомив що призовний вік буде збільшено з 18 до приблизно 20 років. А голова парламентської фракції БПП Юрій Луценко заявив, що частку контрактної армії треба збільшити з 50 до 70 %.

За словами Юлія Мамчура, в осяжній перспективі в Україні навряд чи відмовляться від призову. “У нас країна воює. Якщо загине професійно-підготовлений військовий-контрактник, то його потрібно кимось замінити. Нам потрібно мати резервну армію. Потрібен змішаний принцип комплектування Збройних сил. Ми не зможемо поміняти наших сусідів, і змішаний принцип комплектування буде залишатися”, – пояснив він.

Як відомо, 14 жовтня 2013 року колишній президент Віктор Янукович указом №562 скасував обов’язковий призов на строкову службу у Збройні сили. Проте вже 1 березня 2014 року в. о. президента, спікер Верховної Ради видав указ про призов на строкову військову службу чоловіків 18-25 років, які не мають права на звільнення або відстрочку від служби в Збройних силах.

15 червня 2015 року Верховна Рада відновила призов на строкову службу і збільшила призовний вік до 27 років. При цьому термін призову для осіб з вищою освітою склав 12 місяців, для осіб, які не мають вищої освіти, – 18 місяців.

Доктрина не вирішить всіх питань, а партнерства з РФ не буде

Експерти відзначають, що доктрина не вирішує всіх проблем у секторі оборони, а лише створює основу для подальшої роботи в цьому напрямку.

Як пояснив координатор групи “Інформаційне опір”, народний депутат від “Народного фронту” Дмитро Тимчук, стратегія національної безпеки (прийнята РНБО 6 травня 2015 року, – ред.) і Воєнна доктрина визначають військові загрози, а також способи їх нейтралізації. “Далі Державна програма розвитку і реформування ЗСУ визначає, яка кількість і яких військ потрібно для виконання цих цілей. Коли ці документи будуть прийняті, тоді можна буде говорити про те, яка армія нам потрібна”, – сказав він Сегодня.иа.

Нагадаємо, 25 серпня 2015 року в Міністерстві оборони повідомили про завершення підготовки проектів ключових стратегічних документів оборонного планування, а саме: Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, Концепції Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України на 2015-2020 роки, а також Стратегічного оборонного бюлетеня України.

Ще один документ, як зазначає Вадим Гречанінов, який повинен бути прийнятий – це “Стратегічний план ведення війни”. “Доктрина – це законодавчий документ, а стратегія – це практичне рішення задачі, як вести війну”, – сказав він.

Крім військової складової прийнята доктрина відіграє важливу політичну роль у відносинах Росії та України, зазначає голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

“Якщо говорити про політичне значення Військової доктрини, то безсумнівним є одна принципово важлива обставина – кардинальним чином змінюються відносини України і Росії. РФ позначена як військовий противник, як головна військова загроза, не потенційна, а реальна загроза. Таким чином, на середньострокову перспективу як мінімум ні про яке повернення до колишніх відносин з РФ не може бути й мови. Не те що стратегічного партнерства, як було записано раніше, але навіть партнерських відносин не може бути”, – сказав він Сегодня.иа.