30 березня 1919-го петроградцев розбудили оглушливі звуки. На Головній міській водопровідній станції вибухали бомби. Слідом за цим місто постраждало від низки підпалів. Про те, що відбувалося в той день в російській столиці написала ведуча газета Фінляндії Helsingin Sanomat. Спираючись на дослідження сучасних фінських істориків автор матеріалу відкрито заявив, що фінська розвідка при підтримці правих радикалів організувала серію злочинів, спрямованих на знищення російської столиці. Незважаючи на те, що про цю диверсії відомо мало, вона залишається найбільшим фінським терактом в історії.
Передісторія і терор білофінів
Біла фінська армія в Першій світовій./Фото: pm1.narvii.com
Коли обговорюється історія взаємин СРСР з фінами, традиційно згадують радянсько-фінську війну і фінські війська в ленінградської блокади. Проте конфлікт Радянської Росії з незалежної Фінляндією почалися значно раніше.
У грудні 1917-го більшовицький уряд Леніна визнала незалежну Фінляндію. Однак фіни дивилися на власне майбутнє своєрідно, що спричинило за собою громадянську війну. Вона тривала з січня по травень 1918-го і закінчилася поразкою червоних фінів. Треба зауважити, що перемога білих обеспечилась втручанням в конфлікт німецьких військ на їх стороні.
Після цих подій Фінляндію захопив «білий терор» з тисячами жертв. Під ударом виявилися все ще стоять у Фінляндії залишки російських царських військ і представники російської громади. Белофинские націоналісти заарештовували і навіть вбивали червоних із-за їх політичних переконань, росіяни ж страждали за замовчуванням. Їх витісняли з Фінляндії будь-якими способами.
Крім прямого терору в хід йшли бойкоти, цькування, позбавлення усіляких цивільних прав. По всій країні белофинны вбили не одну сотню руських офіцерів. Конфисковалось особисте майно ворогів фінської нації, захватывалось і держмайно Росії. Передбачивши більшовиків, білі ввели каральну практику концтаборів для полонених червоних.
Курс на Петроград з мріями про Великої Фінляндії
Генерал Маннергейм виступає в ознаменування початку
1919 рік видався для Європи багатим на події. Зміщувалися старі кордони царської Росії, з-за чого «освічений світ» звернув свій погляд на Петроград. Червоний режим більшовиків затискали в лещатах. Активізувалися військові сили білофінів, білих генералів і интервенционистов з Заходу. Перша світова, Громадянська війни довели місто-мільйонник до розрухи і епідемій.
До 1919 року тут активно діяла розвідка фінської Генштабу з мережею секретних відділень. Правих фінських радикалів об’єднували події Громадянської війни 1918-го і час, проведений в Німецькій імперії в Першу світову. Багато з них встигли пройти там шпигунську і диверсійну підготовку, вже довго живучи в конспіративному підпільному світі.
Білі фінські активісти з презирством ставилися до Російській державі, вважаючи його азіатським і зайвим у Європі. Вони всерйоз вважали, що скупчення росіян в дельті Неви загрожує реалізації програми «Велика Фінляндія». А плани і територіальні домагання у білофінів були масштабними. Їх ватажок Маннергейм навіть давав клятву, обіцяючи не складати зброю до тих пір, поки Фінляндію з Східної Карелією не покине останній ленінський «вояка і хуліган».
Серія фінських терактів
Белофинны планували знеструмити і без того поранений революцією Петроград./Фото: narzur.ru
І дії фінських націоналістів не змусили себе довго чекати. Тоді вони не погребували навіть терористичними методами. Націлившись на знищення Петрограда, фіни підготували серію цих терактів. За їх задумом в ніч з 29 на 30 березня належало підірвати дві водопровідні станції, міські електростанції, підприємства і відомства. В умовах відсутності води та освітлення Петроград міг спалахнути десятками пожеж, які нічим було гасити. Бралися до уваги і масштаби наслідків в місті з мільйонним населенням після знищення основних водоочисних споруд.
Настав умовлений день, і ближче до ранку вибухнула перша бомба на Головній міській водопровідній станції. Трохи пізніше бомби спрацювали на Конопляній вулиці, де розташовувалася друга водопровідна станція. Проте щось пішло не так, і групі інгерманландських терористів не вдається знеструмити нічний Петроград. Люди, відповідальні за підрив електростанції, з якихось причин не реалізували план. Нечітко спрацювала і група, кинута на підпали. Пожежі спалахнули раніше, ніж була підірвана друга водопровідна станція, тому робота пожежників була ускладнена лише частково. Судити про число жертв було складно. Цифри звучали різні. Петроградское керівництво применшувало і приховувало втрати. Фінські ж білі з гордістю стверджували, що один тільки вибух на водопровідній станції вразив півсотні людей.
Провалені задуми фінських радикалів
Парад фінських військ. 1919 рік./Фото: mtdata.ru
Групою білих активістів керував виходець з німецької диверсійної школи Ееро Хейккелль, заручився організаційною підтримкою начальника розвідки Генштабу Юхо Аалто. Хейккелль озвучив своїм підопічним наказ, де Петроград називався ганебної пухлиною на фінських територіях і скупченням російської бруду, що отруює життя інгерманландців. Активістів налаштовували на те, що Петроград потрібно зробити непридатною для життя, у результаті чого росіяни були б змушені перенести свою столицю в інше місце.
Однак операція провалилася, і група Хейккелля покинула місце злочину з намірами повернутися з новими диверсіями. Терористичні заклики фінських активістів отримали продовження у липні 1919-го, коли було ослаблено уряд Леніна. Політеліта Фінляндії знову заговорила про Петрограді, обіцяючи підтримати реалізацію диверсійних планів. З цього приводу в Гельсінкі зустрічалися прихильник білого руху генерал Юденич і фінська глава Маннергейм. Але вирішальних дій так і не було. Остаточно ідеї “Великої Фінляндії” поховала лише Друга світова війна.
Тоді, під час окупації територій СРСР, місцеві народи, карел та вепсів, намагалися долучити до фінського націоналізму. Але, як не дивно, люди цю ідеологію не сприйняли, і з російськими сусідами сваритися не бажали.
Thanks!
Our editors are notified.