На відміну від багатьох своїх царствених попередниць Катерина II не просто сиділа на троні, вона з цього трону дуже вдало керувала державою. За її ж словами, вона отримала величезний державний борг, розвалений флот і хитання в умах. І зуміла впоратися з цим. За ідею реформування законодавства отримала титул «Велика. Премудра. Мати Вітчизни». Серед сміливих проектів цієї жінки – не тільки придбання Криму і завоювання виходу до Чорного моря, але і відродження Візантійської імперії.
Чому Катерина II загорілася бажанням перекроїти карту Південно-Східної Європи
У 1782 році Катерина розпорядилася збудувати поблизу Царського Села мініатюрну копію Софійського собору Константинополя./Фото: upload.wikimedia.org
У 1453 році прийшов кінець великої Візантії, могутньої та впливової держави, духовного центру світового православ’я. Після двомісячної облоги турецькими військами Константинополя упав, а головний його собор – Софійський – за велінням султана Мехмеда II був перетворений на мечеть. Християни визнали падіння святині зловісним символом і стали закликати до відновлення справедливості. Так, наприклад, Папою Римським Пієм II було запропоновано організувати Хрестовий похід на Константинополь (який, щоправда, так і не відбувся). Ідея повернення втраченого витала і на російській землі. Ще з часів Івана III Васильовича в політичному мисленні правлячого стану укорінився постулаті «Москва – Третій Рим», згідно якого не кому іншому, як Русі належало стати опорою християнської віри і зберігачем завітів православ’я.
На момент правління Катерини II значна частина європейських територій була підкорена турками-османами. Амбітна імператриця вирішила, що прийшов час представити Русь як визволительки християн, які перебувають під гнітом Османської імперії. Для цього потрібно було ні багато ні мало – завоювати Константинополь. Суттєву підтримку у розробці плану здійснення цієї затії надав цариці князь Григорій Потьомкін, який в 1770-х роках був її безперечним фаворитом. Їх спільним дітищем став «Грецький проект», що передбачав відновлення великої античної імперії. Кожен вніс в проект посильну лепту: князь – блискучу фантазію, імператриця – точний розрахунок. Стараннями цих двох проект став унікальним: він носив як релігійний, так і геополітичний характер, адже в разі вдалої реалізації Росія не тільки відроджувала історичну колиска православ’я, але і ставала столицею практично половини світу.
Навіщо Катерині II знадобилося буферну державу
Ерцгерцог Австрії і одночасно правитель Священної Римської імперії Йосип II Габсбург./Фото: cdn.turkaramamotoru.com
«Вчинене винищення Туреччини і відновлення стародавньої Грецької імперії» – так сама імператриця визначила головну мету свого грандіозного проекту. З урахуванням тріумфальних перемог російських полководців Суворова, Румянцева і Ушакова над турками завдання по завоюванню і розділу володінь Блискучої Порти здавалася цілком реальною. За планом Катерини II, після розгрому Туреччини Греція переходила в підданство Росії, а грецьким царем ставав онук самодержицы Костянтин. Вінценосна бабуся сама назвала дитину ім’ям, раніше в династії Романових не зустрічалося, пам’ятаючи про те, що так звали першого і останнього візантійських імператорів, а греки свято вірять у те, що їх відроджену державу очолить людина, зветься Костянтином.
У головні союзники Катерина II вибрала австрійського імператора Йосипа II. З ним вона поділилася планом створення Дакії – якогось буферного держави, яке повинно було увійти 3 князівства – Молдова, Бессарабія та Валахія. У відповідь на це потенційний союзник, має свої види на майбутнє Османської імперії, висунув ряд не прийнятних для Катерини вимог. Зокрема, зажадав для імперії Габсбургів півострів Істрію і частина Балканського узбережжя Далмацію.
Світоч Нової Античності – Російська імперія
Грецький проект, як його уявляла собі Катерина II./Фото: екатерина2.рф
Катерина II була не просто правителькою, а справжньою государиня-матінкою, цілком віддає всі сили турботам про процвітання країни. Забувши про своє німецьке походження, вона буквально ототожнювала себе з ввіреній їй державою, а однією з найважливіших завдань вважала забезпечення високого реноме Росії на міжнародній арені. До того часу росіяни вже змогли довести свою військову міць (завойовано Північне Причорномор’я, кардинально розв’язане «Польське питання»), але імператриця усвідомлювала відставання країни в культурній сфері. Адже іскри освіти висвітлили Росії порівняно недавно – стараннями великого реформатора Петра І І Катерина зробила блискучий стратегічний хід. Образованнейшая жінка, вона спілкувалася з самими освіченими людьми зарубіжжя, серед яких був Вольтер – видатний філософ, до голосу якого прислухалася вся Європа.
У листуванні з видатними діячами Заходу російська самодержица усіляко просувала таку логічний ланцюжок. Безперечно, освіта Європі дарувала Греція. А її прямий спадкоємець – Константинополь. Росія ж саме від Візантії отримала православну віру, а разом з нею і культуру. Отже, Росія – пряма спадкоємиця Стародавніх Афін, тому весь культурний багаж античності отриманий нею без будь-якого посередництва Європи. Цей точно розрахований хід набрав належне дію на поклоняються античності європейців: сам великий Вольтер визнав за Російською імперією право іменуватися другою Грецією і Світочем Нової Античності і став палким пропагандистом «Грецького проекту».
Чому Катерині Великій не вдалося реалізувати грандіозний «Грецький проект»
Грецький проект, як його уявляв собі Йосип II./Фото: rushist.com
Амбітним мрій російської правительки не судилося втілитися в життя. І причин цьому кілька. По-перше, незважаючи на те, що Османська імперія невпинно йшла до заходу, вона була ще досить сильна, щоб серйозно «огризатися» і протистояти зовнішньому тиску. По-друге, Катерині ІІ так і не вдалося роздобути потрібну кількість союзників. Ні Франція, ні Великобританія, ні Пруссія не ризикнули включитися в «Грецький проект». Впливові держави Старого Світу побоювалися, що у разі вдалої реалізації слов’яни захоплять пальму першості і пануватимуть у Європі. Росію погодилася підтримати тільки Австрійська монархія Габсбургів, та й то небезкорисливо, переслідуючи свої політичні цілі. Так і цей союз залишився лише на папері: прагнення Катерини II і Йосифа II дуже різнилися. Незважаючи на те, що обидва бажали розділу Османської імперії, Йосип підозрював, що, прикриваючись «Грецьким проектом», Катерина просто хоче спровокувати військове зіткнення Австрії і Туреччини.
З часом російська самодержица усвідомила, що зухвалий прожект їй не осилити, але мріяти не перестала і навіть заповіла його своїм послідовникам.
А адже сама Візантія була державою з безліччю суперечностей, велика і жахлива країна.
Thanks!
Our editors are notified.