Що таке «Олов’яна чума», і чи Дійсно вона згубила велику армію Наполеона

Олово – це пластичний, легкий сріблясто-білий метал, який справив величезний вплив на історію людства, адже його сплав з міддю зветься бронзою. Однак, коли в середньовіччі люди змогли відокремити від домішок і почали використовувати чисте олово, їх почали наздоганяти несподівані неприємності. Існує легенда про те, що саме завдяки «олов’яної чуми» наполеонівська армія зазнала поразки.

Красиві вироби з чистого олова, які дуже цінувалися в давнину, були схильні дивним «недугу». Варто таку чашу або прикраса потримати на морозі, як на блискучій поверхні металу з’являлися сірі плями. Вони поступово збільшувалися, олово в цих місцях, як ніби зникало. Причому людям здавалося, що, торкаючись до «хворого» предмета, могли «заразитися» та здорові, тому дивне явище, описане алхіміками, назвали «олов’яною чумою». Причину вчені змогли знайти тільки в 1899 році, коли за допомогою рентгенівського аналізу досліджено кристалічну структуру примхливого металу. Виявилося, що олово має трохи аллотропних модифікацій. Найпоширеніша – біле олово, – стійко вище +13 градусів Цельсія, а при охолодженні починається поступовий перехід в сіре олово, яке просто розсипається в порошок. При мінус 33 градусів таке перетворення відбувається максимально швидко.

Сіре і біле олово

Однак у середньовіччі пояснення цьому явищу люди не могли знайти, та й зустрічалися з ним лише жителі північних країн, тому знали про загадкову «хвороби» тоді не все. Тільки цим можна пояснити те, що протягом багатьох сотень років олово продовжували масово використовувати, хоча це і приводило деколи до неприємних ситуацій і навіть трагедій. Так, наприклад, буквально «звернувся в прах» величезний вантаж олов’яних злитків, відправлений з Голландії в Росію в кінці XIX століття. З цього приводу навіть проводили поліцейське розслідування, адже величезний залізничний потяг, навантажений досить дорогим металом коштував чимало, а при розтині вагонів там знайшли лише сіру пил.

Подібні казуси траплялися ще навіть на початку XX столітті. На військових складах Санкт-Петербурга одного разу розгорівся справжній скандал, коли з’ясувалося, що з усіх комплектів обмундирування пропали олов’яні ґудзики. Від суду складських працівників врятувало лише те, що до того часу досягнення науки вже пояснили цю «чуму». Проте одна з найвідоміших легенд, пов’язаних з незвичайним металом, свідчить, що саме олов’яні ґудзики на мундирах стали причиною поразки Наполеона. Зіткнувшись вперше з російськими морозами, французькі війська, нібито, втратили можливість воювати, так як стріляти, коли у тебе звалюються штани, практично неможливо. Вчені сьогодні не схильні підтверджувати цей відомий історичний анекдот, однак те, що «олов’яна чума» приносила багато бід протягом століть – це незаперечний факт.

Олово після олов’яної чуми

Вважається, що саме ця напасть згубила на початку XX століття британську експедицію «Терра Нова» під керівництвом Роберта Скотта. У 1911 році полярники просувалися з антарктичних льодах, намагаючись дістатися до Південного полюса. Похід був довгим, і по дорозі дослідники залишали запаси з продовольством і паливом, щоб скористатися ними на зворотному шляху. Насправді, цю експедицію історики називають сьогодні «полярної гонкою» – британці на чолі зі Скоттом дуже намагалися обійти конкуруючу команду Руаля Амундсена, адже мова йшла про те, щоб честь цього звершення доставити Британської імперії.

Команда Скотта на Південному полюсі 18 січня 1912 року

У 1912 році мужні полярники підкорили свою мету, але виявилися першими – норвежці випередили їх на місяць. Експедиція розпочала довгий шлях додому, але, добираючись до «схронів», змучені люди все частіше виявляли каністри з паливом порожніми. Найбільш правдоподібною причиною цього нещастя сучасні історики вважають «олов’яну чуму». Паяння швів у той час все ще робили з цього ненадійного металу, і, швидше за все, в умовах полярних морозів каністри дали текти. До речі, команда Амундсена теж страждала від цього явища, але їх експедиція була краще організована, і втрата деякої частини гасу не стала критичною. А ось для англійців все закінчилося погано. Нестача палива стала для них справжньою катастрофою, і в березні 1912 року мужні полярники загинули, не зумівши подолати зворотний шлях від підкореного ними полюса.

Після цих кількох випадків чистий метал перестали використовувати для побутових предметів, а вчені почали активно шукати ліки від «олов’яної чуми». З’ясувалося, що вирішити цю проблему в принципі неможливо, та й немає потреби – набагато зручніше замість чистого олова використовувати його сплави, які в такій біді не схильні. В той час отримали, наприклад, знаменитий «Олово» – він складається з 95% олова, 2% міді і 3% сурми. Золотистий і досить міцний, він сьогодні використовується при виробництві різних прикрас і предметів побуту. Так, наприклад, саме з цього сплаву, з золотим напиленням, роблять найвідоміші кінематографічні нагороди – статуетки «Оскара».

Статуетки «Оскара» відливають із сплаву олова

Найвідомішим сплавом, що містить, олово, є бронза. Саме з нею пов’язана ціла епоха в історії розвитку людства. Довговічний метал здатний донести до нас сліди цивілізацій, навіть через тисячоліття. Так, наприклад, в 80-х років минулого століття були знайдені бронзові велетні Китаю: Сліди загадково зниклої цивілізації, яка була набагато старше Риму.