Під час Великої Вітчизняної війни ім’я Сергія Щирова стало в СРСР чи не загальним. Навіть у Политиздате було видано плакат із гаслом «Бий по-Щировски!». Герой Радянського Союзу, Народний герой Югославії в післявоєнні роки був арештований при спробі втечі з країни і відправлено в ГУЛАГ. Що змусило відважного льотчика зробити такий відчайдушний крок і як склалася його доля в подальшому?
Легендарний льотчик
Сергій Щиров. / Фото: www.pseudology.org
Він був вихідцем із простої селянської родини, народився в 1916 році в Запорізькій області. З 11 років жив у Севастополі, де закінчив п’ять класів, вступив до ФЗУ і всерйоз захопився небом. Він навчався в планерной школі, займався в аероклубі, навчався в Качинській військової авіашколі льотчиків.
З самого початку Великої Вітчизняної війни Сергій Щиров воював. Вже через тиждень після нападу фашистської Німеччини він відкрив свій бойовий рахунок, збивши німецький одномоторний Хеншель-126. Льотчик відрізнявся безстрашністю і відвагою, здавалося, в небі йому не було рівних.
Сергій Щиров. / Фото: www.school12-vorkuta.ru
Навіть після того, як його літак був підбитий, а сам Сергій Щиров отримав численні опіки, він не пішов на штабну роботу, а після переведення в іншу частину освоїв новий винищувач і продовжував здійснювати бойові вильоти. Він не був безрозсудний, навпаки, кожен політ льотчик ретельно продумував, обговорював тактику дій з льотчиками своєї ескадрильї.
На його особистому рахунку було 18 збитих ворожих літаків і 340 бойових вильотів. Про Сергія Щирове ходили легенди, а німці боялися радянського аса. В кінці 1942 року він став Героєм Радянського Союзу. Незважаючи на те, що льотчик з 1942 року вважався інструктором винищувального полку, Сергій Щиров продовжувати підніматися в небо і брав участь у боях, хоча цілком міг займатися тільки навчанням льотчиків.
Сергій Щиров з однополчанином. / Фото: www.soviet-aces-1936-53.ru
У 1944 році він успішно виконав спеціальне завдання уряду щодо евакуації і доставку в зазначене місце югославського маршала Йосипа Броз Тіто. І отримав за проведену операцію звання Народного героя Югославії.
Зламана життя
Сергій Щиров з дружиною Софією. / Фото: www.mycdn.me
Історія замовчує про те, де і за яких обставин безстрашний льотчик познайомився з красунею Софією Вольська. Вже в листопаді 1944 року він став щасливим чоловіком і сподівався прожити разом з дружиною довге щасливе життя.
Однак у той момент він ще не знав, скільки жорстоких ударів підготувала йому доля. Вже після війни на дружину льотчика звернув увагу Лаврентій Берія, якого не бентежило ні сімейний стан симпатичної жінки, ні її небажання вступати з ним у зв’язок. В житті безстрашного льотчика почався справжній пекло.
Сергій Щиров. / Фото: www.soviet-aces-1936-53.ru
У квартиру, де проживав Сергій Щиров разом з дружиною, в будь-який час доби могли увірватися підручні всесильного Берії. Вони відвозили Софію, не звертаючи уваги на протести чоловіка і сльози його дружини. Втім, Софії Вольська Берія відкритим текстом повідомив: при її відмові постраждає не лише вона сама, але і її чоловік, якого він, Берія, «особисто зітре в порошок».
Бойовий льотчик, Герой Радянського Союзу, офіцер, для якого слова «честь» і «совість» були далеко не порожнім звуком, опинився безсилий перед маленьким і непоказним, але всесильним Берією.
Сергій Щиров (другий зліва в нижньому ряду) з групою льотчиків 267-го ІАП. / Фото: www.soviet-aces-1936-53.ru
Підполковник Радянської Армії занадто добре розумів, що його чекає. Втім, наслідки не змусили себе довго чекати: незабаром після війни Щиров був відправлений у Прикарпатський у відрядження, а потім звільнений з військової служби і переведений з Москви до Ташкента на посаду начальника аероклубу. Його дружина залишалася в столиці.
В Узбекистані Сергій Щиров познайомився з Людмилою Вільчанської. Виникли романтичні стосунки не могли змусити льотчика забути про загрозу, яка нависла над його життям. Тому він зробив першу спробу втечі за кордон разом зі своєю подругою. У березні 1949 року він намагався вилетіти на літаку У-2 разом з Людмилою, однак не встиг злетіти, а інцидент був розглянутий, як дрібне порушення порядку у вигляді неузгодженого вильоту повітряного судна. Тоді Сергія Щирова і Людмилу Вильчанскую ніхто не затримав.
Нагородний лист Сергія Щирова. / Фото: www.zurnalist.io.ua
Однак незабаром послідував виклик Щирова в столицю, і льотчик тоді вже знав точно: з Москви він вже не повернеться. Сергій Сергійович спробував втекти за кордон вдруге, тепер уже через Ленінакан. Він був затриманий при спробі перетину радянсько-турецького кордону в квітні 1949 року.
Далі були звинувачення в зраді батьківщині і тортури, після яких льотчик зізнався в шпигунстві, спробі організації змови і підписав всі протоколи, визнавши тим самим свою провину. Він хотів, щоб його судив військовий трибунал, і розраховував під час процесу розповісти правду про свій арешт і причини його переслідування з боку Берії, але йому не дали можливості постати перед військовим трибуналом, ні перед судом. Вирок Сергію Щирову був винесений на нараді Міністерства держбезпеки, де льотчика засудили на 25 років. Відповідно, незабаром він був позбавлений всіх своїх бойових нагород і звання Героя Радянського Союзу.
Сергій Щиров, табірне фото. / Фото: www.livejournal.com
Він відбував покарання в особливих таборах, а через два роки після засудження на 25 років отримав другий такий же термін нібито підготовлюване Щировым збройне повстання. У висновку Щиров всім розповідав про те, що саме привело його в місця позбавлення волі, а ще перевіряючим і керівництву ставив один і той же питання: «Берію ще не повісили?». Ні карцер, не численні побиття не змусили його відмовитися від спроб відновити справедливість.
Сумний фінал
Сергій Щиров. / Фото: www.akimovkast.com
Сергія Щирова звільнили в 1954 році після розгляду Генеральним прокурором країни протестів, в яких пояснювалася спроба втечі Сергія Щирова з країни тією обставиною, що особисто Берія зруйнував сім’ю бойового льотчика і справжнього героя. Термін позбавлення волі Сергія Щирова був знижений до п’яти років, а він сам був випущений на свободу за амністією.
Після звільнення Сергій Сергійович повернувся в рідну Акимовку, де працював фотографом і намагався домогтися реабілітації. І вимагав покарання тих, хто був винен у всіх його поневіряння, у тому числі слідчих і табірних наглядачів. Але замість очікуваного відновлення справедливості Сергій Щиров опинився на примусовому лікуванні в психіатричній клініці, де і помер у 1956 році.
Сергій Щиров. / Фото: www.yandex.net
Реабілітували льотчика посмертно вже у 1988 році за клопотанням однополчан, які вимагали відновлення доброго імені свого бойового товариша. Сергія Щирова відновили у званні Героя тільки в 1989 році.
Євгенія Гаркуша, яскрава, талановита і щаслива актриса, теж стала жертвою Берії. Вона встигла знятися в кількох фільмах, а потім зникла з екранів, з театру Моссовета і з життя двох найдорожчих їй людей, чоловіка Петра Ширшова та півторарічної доньки Марини. Її ім’я було піддане забуттю, і лише через роки дорослої Марині Петрівні Ширшової вдалося відновити обставини загибелі мами за записами батьківського щоденника.
Thanks!
Our editors are notified.