Дежавю: романтична історія

Збирається стара компашка «закордонних реформаторів». Заходять, значить, на друге коло. Айварас Абромавичюс, якого в подальшому будемо називати «Анчоусом», отримав посаду в наглядовій раді «Укроборонпрому». П’ять років тому він теж став «первістком»: очолив Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Всі писали окропом від захвату – великий литовський (або латвійський, я їх плутаю) економіст, менеджер, другий Стів Джобс (перший вже покійний), майбутній український Ілон Маск. Послица США дивилася на нього закоханими очима, називала «флагманом українських реформ» і була готова віддатися «Анчоусу» в неформальній обстановці.

Всього шість місяців знадобилося Абро… Анчоусу, щоб зрозуміти, яке саме міністерство він очолює. А потім у нього почалися великі неприємності. Міністр не зрозумів, як треба розмовляти з лисим армійським другом президента Кононенко. З повагою, уважно і записувати його кадрові вказівки в спеціальний блокнот з тисненої обкладинкою. Айварас проігнорував тонкий натяк Кононенко на товсті обставини в «Нафтогазі» і ряді інших досить великих держпідприємств. Він був зайнятий, по всій видимості, іншими проблемами. Зокрема, що робити з цією німфоманкою Яникой Мірило, яка вважає себе Анджеліною Джолі і виклала відповідну фотосесію в соціальні мережі. Ну там ножик облизує, розставляє ноги, коротше, повний комплект. «Воот нєє хоооотел жеееее брати ээээээээээсссссстонок», – неквапливо думав «Анчоус», йдучи по коридору Кабміну в пошуках пісуара. Особистий унітаз за рангом покладався лише віце-прем’єрам, інші користувалися загальним. Виняток було зроблено лише для Петра Порошенка. Він, як і Айварас, теж працював міністром економрозвитку, але сидів у 636-му кабінеті, який був віце-прем’єрською. І за величезним столом у нього була особиста кімната відпочинку, де можна було спокійно помедитувати з білим другом. Чому Петро Олексійович безсоромно користувався. «Анчоуси» посадили в інший кабінет. Відсутність персонального поштовху співслужило литовцю (або латишу) погану службу. В загальному туалеті його чекав дуже злий лисий чоловік, який погрожував мочати «флагмана реформ» в жорстко закріплений пісуар. Важко сказати, дійшла справа до власне умочування, але заяву про відставку Айварас написав. Він був першим іноземним реформатором в постреволюційний період. За ним стали підтягуватися грузини: Эбаноидзе, Квіташвілі, Згуладзе, Сакварелідзе і той же Саакашвілі.

Міхо вже давно тут сновигає. Ігор Валерійович дав йому трохи кишенькових грошей і посприяв поверненню несподівано втраченого з мішком на голові українського громадянства. Натомість олігарх просив не багато: просто продовжувати вести себе за повернення на малу батьківщину «так само, як завжди». Тобто називати Порошенко баригою, кричати про реформи і зависати в нічних клубах.

На жаль, Саакашвілі вирішив банально побарыжить в Україні. Скористався нагодою. Та й витратився він там, в Амстердамі. На прохання Коломойського він відверто забив, оскільки спробував зняти кілька «лямів» євро з Кличком. Той по доброті душевній, будучи дебілом, запропонував Міхо очолити свою традиційно непрохідну партію «УДАР». Три ночі тривали торги, грошей Саакашвілі не отримав… Коротше, розсталися друзями. З аналогічною пропозицією Міхо в м’ятих штанах підкотив до Тимошенко. Та його обізвала різними нецензурними словами та на чітку прохання дати грошей відповіла категоричною відмовою в нецензурній формі. Наступною «годівницею», куди кинувся Саакашвілі, було будівлю американського посольства на Танковій. Там Міхо добре знають, але сам посольський комплекс не пустили. Раптом сп…т щось цінне. В ході зустрічі з другим консультантом третього помічника першого секретаря було досягнуто згоди про похід потужної проамериканської політичної сили «Рух нових сил» в Раду. Саакашвілі порадили набрати туди залишки антикорупційних сил, щоб ці уб…ки не розбіглися хто куди. Грошей не дали. Пообіцяли розрахуватися потім, після приголомшливої перемоги на виборах. Зараз типу настали важкі часи, змінюється посол. Теж жінка, як Йованович, але іншої політичної орієнтації. Є нюанси в роботі з кешем.

І ось, не минуло й доби після призначення «Анчоуси» членом наглядової ради «Укроборонпрому» (для голови наглядової ради він занадто повільний, до того ж боїться поодинці ходити в громадський туалет), як Саакашвілі став лідером «Руху політичних сил». Повів, так би мовити, партію в Раду. З грантоїдів вдалося відловити тільки Ігоря Черняка та Дмитра Булаха, оглушити обіцянками і засунути в список. У першу десятку також увійшли Давид Сакварелідзе і Олена Терещенко. Дозволю собі зробити невеличке, але, з…ка, ліричний відступ. Це воістину романтична історія, повна трагізму і високої, чистої любові. Юна активістка Олена всю свою свідому (і частково несвідому) життя боролася за збереження історичного вигляду Києва. Вона не знала, який був справжній вигляд стародавньої столиці, тому кидалася на все підряд за відносно невеликі гроші. Київські забудовники завмирали від жаху, коли бачили на будівництві Олену. Вона була прекрасна в своєму праведному обуренні. Могла кинутися під бульдозер заради збереження черепків стародавнього глечика, знайденого на Троєщині у процесі будівництва офісного центру. Забудовники ще довго відхаркували баксами ціну цього розбитого нічного трипільського горщика. Успіхи Олени були настільки нестабільним, що її помітили в партії «УДАР». Вона швидко стала робити кар’єру, але зустріла його. Він був справжнім французом з Парижа з українськими коренями. Його рід гримів на всю Росію і Україну. Меценати Терещенко! На жаль, Мішель (його так звали) був злегка пидстаркуват, але для справжніх, особливо високих почуттів це взагалі ні разу не проблема. Заради нього Лена кинула свою кар’єру берегині історичного вигляду Києва і поїхала з Мішелем в далекі еб…ня, в місто Глухів. Про існування цього населеного пункту мало хто здогадується. Мішель Терещенко теж вловив зростаючий попит на іноземних грузин-реформаторів і блискуче виграв мерські вибори в Глухові. Він зачарував глухівчан своєю манерою обіцяти побудувати Париж на кордоні з Росією, зробити місто «східної вітриною реформ». А хто обіцяв зробити Одесу «південної вітриною реформ»? Правильно, Міхо Саакашвілі, на той момент губернатор Одеської області.

Олена замінила для Мішеля все: стала його перекладачкою, секретарем, консультантом, політтехнологом і, нарешті, законною дружиною. Ридаю від натовпу раптово почуттів. Знаєте, Мішель не чужий для мене людина. Він все життя має справу з коноплею. Є найбільшим в Україні фахівцем з цього чудового рослини. Щоправда, він весь час підкреслює, що це не та коноплі, про яку всі думають. Спеціальний сорт, абсолютно не наркоманський. Але ми-то з вами знаємо, що буває насправді. Дізналися про це і рядові глухівчани, коли у важкі часи російської агресії мер мужньо перевів опалення з дорогого і вкрай агресивного газу на коноплю. В процесі виробництва, яке йому належало, утворювалися так звані конопляні палети. Відходи. Їх і продавали в котельні за ціною трохи нижче, ніж газ. Ідеальна схема. Додатковий бонус – непередаваний запах, який наповнив Глухів. Працівники котелень буквально билися за право працювати саме тоді, коли завозили свіжі палети Мішеля. І цілком логічно, що в голову Терещенко прийшла мудра думка про легалізацію коноплі. Він виступив з ініціативою відкрити у Глухові «салони здоров’я», де кожен охочий міг би спокійно відпочити з косяком місцевого виробництва. На жаль, з якоїсь причини Терещенко впав у немилість до Порошенка. Його перестали кликати на зустрічі з іноземними реформаторами в АП. Потім і самі реформатори стали кудись зникати. Коли Міхо замутив «михомайдан», підтримати його приїхали подружжя Терещенків: Мішель і Лена. З собою вони принесли чудову маленьку собачку. Той-тер’єра. Собака насрала в наметі Насіння Семенченко, і був невеликий скандал. Але він не завадив дружбу Мішеля і Міхо. Коли останнього з мішком на голові по-звірячому засунули в чартер і викинули в Польщі, по щоці Терещенко скотилася скупа чоловіча сльоза.

Мішель мудро перечекав всі потрясіння в політичному житті нації останніх років в маленькому затишному Глухові. Лена, звичайно ж, нудьгувала по блиску київської життя і періодично підбивала Мішеля взяти участь в якій-небудь загальнонаціональної авантюрі. За відносно невелику суму Терещенко погодився взяти участь у президентських виборах. Йому треба було готувати якийсь запасний політичний аеродром, оскільки глухівчани так і не дочекалися Парижа в місті. Навпаки, Глухів став перетворюватися в якусь клошарню. З допомогою розвиненою жіночої інтуїції Лена зрозуміла: треба робити ноги. І тут підвернувся Міхо з його «Рухом». Без коливань Олена Терещенко вирішила йти з ним до кінця. Його, природно. Мішель, само собою зрозуміло, теж приєднається. Романтична історія, чи не правда?

Олександр Зубченко