У маховик сталінських репресій потрапляли тисячі людей, а серед жертв були і неповнолітні, які відбували покарання нарівні з дорослими. Вони були ще підлітками, однак повністю віддавали собі звіт в своїх діях, намагалися змінити світ на краще. Одні намагалися добитися справедливості, інших заарештовували за чиїмось доносами. Багато тільки в тюремній камері усвідомлювали, що система не прощає навіть думок про реформи в самій вільній країні.
Юрій Чирков, 15 років
Юрій Чирков. / Фото: www.kommersant.ru
Москвич Юрій Чирков, учень сьомого класу був заарештований за безпідставним наклепом в 1935 році. Школяра викрали прямо з дому, коли хлопчик прийшов з уроків. Батьки Юри навіть не знали про те, що трапилося, тому всю ніч обдзвонювали морги і лікарні в спробах знайти сина. Його ж в цей час допитували на Луб’янці. Ніяких доказів провини підлітка у слідчого не було, однак Юрія Чиркова звинувачували в тому, що він намагався висадити в повітря кілька мостів, а ще готував замах на представників правлячої партійної еліти, в тому числі на Сталіна.
Соловецький табір. / Фото: www.historytime.ru
Йому дали три роки, спочатку сидів у Бутирській в’язниці, потім відбував покарання на Соловках. Після закінчення терміну покарання юнака не звільнили, додали ще п’ять років за непокору. П’ять років молодий чоловік відбував вже в Ухтижмлаге. У 1951 році його ще раз заарештували, а в 1955 Юрій Чирков домігся повної реабілітації за всіма статтями.
Олександр Поляков, 14 років
Олександр Поляков в 1952 році (в цей час він уже носив прізвище вітчима Воронель). / Фото: www.nemaloknig.com
Челябінські школярі щиро вірили в ідеали комунізму, однак вважали партійну верхівку шкідниками, з якими і вирішили почати боротьбу. Особливо їх думка у власній правоті зміцнилося після прочитання праць Леніна, виданих ще до того, як з творів були вичищені всі пояснювальні коментарі вождя. Підлітки вручну малювали листівки і розклеювали їх на магазинах. Школярі навіть планували самостійно зібрати друкарський верстат, однак не встигли: навесні 1946 року їх заарештували після доносу.
Олександр Воронель в 20 років. / Фото: www.informprostranstvo.ru
Через місяць відбувся суд, Олександра Полякова і Гєню Гершовича засудили на три роки дитячих ВТТ, кілька людей були звільнені, як не досягли 14-річного віку. На щастя, в листопаді того ж року підлітків звільнили за клопотанням вітчима Полякова. Олександр Поляков емігрував у 1975 році в Ізраїль.
Гелій Павлов, 12 років
Гелій Павлов. / Фото: www.lex-divina.livejournal.com
Саратовського шестикласники разом з чотирма його ровесниками заарештували в 1943 році. Він виявився організатором і керівником антирадянської молодіжної організації «Товариство юних революціонерів». Школяра і його товаришів звинуватили у поширенні антирадянських листівок, закликів до збройного повалення радянської влади. Гелій Павлов також звинувачували в поширенні 17 листівок і розробці статуту, спеціального шифру і програми дій антирадянської організації. Школярі отримали по чотири роки, а Гелій Павлов був засуджений до шести років ВТТ. У 1957 році був повністю реабілітований.
Ірина Пиотровская, 16 років
Ірина Пиотровская. / Фото: www.kommersant.ru
Саратовські старшокласники організували математичний гурток, який згодом став суспільно-політичним. Один з школярів поділився з батьком своїми враженнями від занять в гуртку, але батько служив в НКВД і тут же змусив сина записати свою розповідь, фактично, перетворивши його в донос. Почалися арешти. Ірину затримали по дорозі в магазин після того, як стало вапна про те, що школярка вголос прочитала на одному із занять вірш Сергія Єсеніна «Повернення на батьківщину».
Ірині, можна сказати, пощастило: їй дали всього п’ять років, на відміну від однокласників, засуджених на 10. Після того, як вона вже відбула покарання, її протримали в таборі ще більше року, а через 12 місяців після звільнення заарештували повторно, і «трійка» НКВС засудила дівчину ще до восьми років таборів без пред’явлення нових обвинувачень. У 1956 році, через рік після звільнення, Пиотровская була повністю реабілітована.
Ізраїль Зекцер, 16 років
Ізраїль Зекцер. / Фото: www.kniga.pmem.ru
Юнак ніколи не був ворогом радянської влади, навпаки, був активним комсомольцем і дуже хотів змінити світ на краще шляхом усунення блату і побудови справжнього соціалізму. Четверо старшокласників пермської школи створили «Нову комуністичну партію оновлення». Не минуло й двох місяців, як двоє школярів написали донос на своїх товаришів. Ізраїлю Зекцера засудили до трьох років ВТТ, а після звільнення відправили в безстрокове заслання у Красноярський край. Був амністований після смерті Сталіна, в 1990 році реабілітований.
Ольгерд Волинський, 13 років
Одне з будівель колишнього НКВС в Ульяновську. / Фото: www.gulagmuseum.org
Ольгерд Волинський був сином польських комуністів, заарештованих в 1937 році. Підліток виховувався в дитячому будинку в Ульяновську. Хлопчик не міг пробачити радянської влади арешту батьків і став писати і розклеювати листівки, написані на звичайних аркушах зі шкільного зошита. На листівках кострубатим дитячим почерком було написано: «Геть Сталіна! Хай живе Ворошилов!» У школяра не було навіть клею, замість нього він використовував пережований хліб. Кілька місяців хлопчисько клеїв свої зошитові листи по місту, а потім зайнявся навчанням і забув про свою одиночної боротьбі з владою.
Але співробітники НКВС планомірно обходили всі ульянівські школи в пошуках юного антирадянщика. В кінці літа 1943 року Ольгерда Волинського заарештували. Його намагалися звинуватити у підготовці замаху на одного з радянських лідерів, але він не зізнався ні в чому, крім листівок. В результаті його засудили за агітацію і дали п’ять років ВТТ. Після звільнення хлопець відбував заслання у Новосибірську, а в 1958 році зміг виїхати на свою історичну батьківщину в Польщу.
Петро Якір, 14 років
Петро Якір. / Фото: www.surfingbird.ru
Петро Якір був засланий до Астрахані разом з матір’ю як син зрадника батьківщини. Він встиг провчитися в новій школі три дні, а потім його заарештували, висунувши звинувачення в анархії вже за новим місцем навчання. Пізніше до звинувачень додалася організація анархічної банди спільно з двоюрідним братом. Їм обом в результаті присудили за п’ять років таборів. Петро Якір намагався втекти, але його зловили через три дні і перевели в колонію з суворим режимом. З 1942 по 1945 рік служив на фронті в розвідці, а після знову був заарештований. Звільнили його 1953, а через два роки повністю реабілітували.
На початку лютого 1952 року протягом тижня в Москві йшов судовий процес. Звинувачувалися школярі, які організували альтернативний літературний гурток. Щоправда, за півроку існування колективу його цілі змінилися. Останні місяці діяльності школярі та студенти перших курсів перебували під пильним наглядом «наружки». З 16 осіб трьох засудили до розстрілу, ще трьох – до 10 років таборів. Решті десяти дали по 25 років.
Thanks!
Our editors are notified.