Дух Ради

Все ж сходив в Раду. Щоб вловити невловимий запах змін, новий, с…ка, дух часу. Zeitgeist. Що змінилося після Парубія? І змінилося взагалі? Цікавість, чи знаєте. Відразу кидається в очі те, що співробітники управління державної охорони тягнуть лямку без автоматів і одягнені в однаковий камуфляж. Раніше навіть на запобіжник не ставили, оскільки як б у будь-який момент можна чекати «сухопутного вторгнення». Тепер тільки щось табельну в районі члена.

Нове килимове покриття ніжно-блакитного кольору. Гардероб на першому поверсі ліквідували. Тепер там якісь скляні конструкції у вигляді модного офісу в стилі опен-спейс. Одна скляшка відповідно біля чоловічого туалету, а друга як раз навпаки. Судячи з усього, покриття вистачило лише на перший поверх і кулуари, оскільки на третьому ковролін набуває звичні плями і затишну вытоптанность. Якісь засклені місця для поклонінь зробили. Одне з конституцією, інше з прапором. Прес-пойнт взагалі перенесли на третій поверх. Навіщо? Незрозуміло. Зате куди поділися підбадьорливі душу виставки художніх робіт воїнів АТО, що знаходяться на реабілітації в спеціальних центрах. Замість цього розгорнута скромна виставка досягнень лісового господарства України. Щасливі дівчата у вишиванках бігають по лісах, в яких понатикано SPA-комплекси.

Тепер буфет. Ну куди ж без нього. Раніше на місці і, як і раніше там тусуються шакали пера обох статей. Ціни помірні, червона риба в наявності, кава на трієчку.

Забрів у ложу преси, поностальгировал. Зверху сесійний зал виглядає незвично заповненим. «Зелені» обложились пляшечками з водою і бояться без команди вийти навіть у туалет. Тому кулуари порожні. Самотньо блукає Рабінович, збираючи аншлаги з-за відсутності конкуренції. М’яко називає окремих представників нової влади «тварюками» і поглядає на вічно метушаться Кацмана, який подає йому якісь загадкові знаки. Зверху «слуги» справляють враження офісного планктону. Безликого і невиразного, хоча той же Дубинський відсвічують червоними кросівками. Щодо інших нічого не можу сказати, оскільки я їх не розрізняю. «Колективне несвідоме». Точніше, прояв несвідомого потягу нації до іншого життя, оскільки Петро Олексійович вкрай всіх задрав своєї пафосною химерою «нациотворення».

Якщо раніше в Раді «пахло» пафосною сельрадой і вишиванкою, то тепер «несе» безликим офісом. Це і є новий дух Ради. Особливо виразно він проявився у ставленні до прес-службі парламенту. Я просто був в шоці, коли дізнався, що її переселили у готель «Київ», де бомжують у столиці депутати сплять, їдять і відправляють інші природні потреби. Раніше прес-служба розташовувалася в новому (відносно) будинку на Садовій. Великі кабінети, гарний вид з вікон. А тепер на п’ятому поверсі в готелі, який фактично заблокований. Туди можна потрапити тільки на спеціальному ліфті з охоронцем і рамкою. «Удошник», природно, сам не їздить на ліфті, а тільки здійснює пропускний режим. Так… В прес-службі працювали різні люди. Пам’ятаю кілька ротацій. Але всі спікери Ради розуміли – хто свідомо, хто інтуїтивно – роль ЗМІ. Ці ж ставляться до них як до челяді, місце якої на кухні. Типу нині рулять «Фейсбук», «Інста» і «Ю-тюб». Як же вони помиляються. Але, природно, ми їм про це не скажемо. Нехай думають, що всі виборці – молоді просунуті юзери, айтішники з Чернігова, цілодобово сидять в інтернеті і читають «телеграм-канали» Богдана. Це дуже критична помилка, повірте моєму невеликому, двадцятирічному досвіду роботи в Раді.

Взагалі, там стало вже нецікаво. Пам’ятаю, як вперше акредитувався в парламент від видання «Філософсько-соціологічна життя». Спасибі главреду Юрію Прилюку, царство йому небесне. Прекрасний був нехлюй і розумниця. Розумів, що картка акредитації фактично була хлібною карткою для журналіста. Саме Рада була основним ом інформації і, відповідно, заробітку. Дістати паперову порядку денного законопроекти було подвигом. Сайтів тоді у нас не було. На порядок все було цікавіше. А тепер створюють якийсь безликий офісний конгломерат, наповнений біомасою. Прес-службу на задвірки, на третій поверх – гігантський прес-пойнт для Разумкова. Головний менеджер офісу. Прикольно, че… Цілком підходить назва принтера. Думаю, досить швидко всім набридне висвітлювати роботу цього механічного агрегату. Я ж знаю психологію шакалів пера. Кожен день потрібна «ексклюзивний оригінальний сюжет». Якщо його не вдасться організувати, треба обов’язково «висмоктати». З чого хочеш. «Зелена біомаса» – не найкращий матеріал. Але все одно знайдуться «одноклітинні», які захочуть виділитися. Власне кажучи, вже знайшлися. Кажуть, хамлять на засіданні комітетів, намагаються компенсувати свою «зелену безликість» підкреслено грубим спілкуванням з представниками інших фракцій. Оскільки нинішнє керівництво Ради не розуміє роль прес-служби як запобіжника на трубі з інформаційним лайном, постійно йде під високим тиском, «прорив» неминучий.

І наостанок: завис біля карти України, вишиту вручну. Поруч під склом сертифікат «національного рекорду». Її вышивало 3255 людей. Питання: нафіга? Не знайшов відповіді. Може, це нова офісна мода?