Так звана «справа» заступник міністра з «тимчасово окупованих територіях» (МинВОТ) Юрія Гримчака відмінно показує всю гнилу і мерзенну глибину того пекельного дна, на якому опинилася сучасна України, нібито очищають від влади порохоботства.
Підтверджуються ті нестерпні умови, в яких доводиться починати працювати президенту Володимиру Зеленському та його «Зе-команді», нібито має намір почистити це авгієві.., пардон, «майданні стайні». Коли спостерігаєш цю метушню навколо дебелого тільця заступник міністра, який з пістолетом у трусах ходить в сусідній супермаркет за кавуном і при цьому, паралельно, хоче отримати 480 тис. дол. «за послуги», так відразу і не уяснишь, хто кого перемагає – шарікови швондерів або все ж швондеры беруть верх над кульковими. Їх так важко відрізнити один від одного, коли вони або шкірянки або, як у нашому випадку, однакові вишиванки одягають. Але такими, як Гримчак і його нинішні вільні і невільні гонителі, за останні п’ять років не тільки забито все уряд Володимира Гройсмана, але і переповнені всі органи й поверхи влади в Україні. Вони паразитують на ній, як хробаки-падальщики до ще живого тіла, і висмоктують останню ще живу і для них цілющу плоть. При цьому безпричинно співають гімн криваві руки витирають і масляні губки про давно невипрані, але обов’язкові «національні сорочки» і чи не давляться нудотно слиною і власними словесами про любов до «нэньке».
І при цьому, повторюю, не забувають грабувати жертву і норовлять понишпорити по кишенях не тільки в неї, вже майже бездиханної, але й один у одного. Бо якщо особиста вигода корячитися, то кинути партнера і зрадити побратима – це у них як би маркер підприємливості, патріотичної пильності і державної мудрості. Геніально, як про них було сказано в декоммунизированном радянському «Гаражі»: вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити. Тому-то вони цей провидницький фільм і забороняють – бачать у ньому документалку і свідчення проти себе.
І це, в принципі, добре, що Гримчак прийшов на купівлю кавуна і отримання хабара з пістолетом, але один. Міг би прихопити спікера ще діючої Ради Андрія Парубія, який взагалі на дозвіллі любить дефілювати з димовими шашками в мотне, вдаючись до спогадів про бойової молодості в політиці. Удвох проти будь-якої «злочынной влади» (злочинної влади) і «кривавою панди» Юрій та Андрій виступають прямо-таки показово ще з 2010 року. Тоді Парубій, протестуючи проти угоди про продовження оренди Севастополя під російський Чорноморський флот, в залі парламенту діставав з ширінки димові шашки і пускав їх у хід. А Гримчак надавав йому посильну допомогу і з криками дурними метал яйця (імовірно курячі) у тодішнього спікера Володимира Литвина. Це вже зайшло в аннали і закарбувалося на скрижалях українського патріотизму. Але, схоже, до цих пора віддається в душах і навіть, вибачте, аналах багатьох справжніх патріотів, які ніяк не розуміють, за що ж зараз тягнуть на цугундер такого «заслуженого людини». Подумаєш, взяв він майже «полляма зелені» з лохів і хотів розвести «дурилок» і все привласнити собі на кишеню! Та хто б на його місці не взяв і так не вчинив?! Так кожен справжній і кришталевий патріот! За цей же стояв майдан, а патріоти потім кров мішками в Донбасі проти «сепаров» і «вати» проливали. Після цього вони ж бессудны, щоб не зробили! Як сказала Юлія Гримчак, дружина «несправедливо репресованого» чоловіка «пережили регіоналів», переживемо і клоунів». І стала сльозливо розповідати, як їй важко доведеться жити без відібраних грошей і чесного чоловіка, який однаково любить неньку і кавуни, і тільки.
І ви не повірите, але ця логіка «індульгенції за майдан» здається, починає перемагати сьогодні і в «справі Гримчака» – його вже починають відмазувати, а його гонителів ведуть у тінь. А то ж може статися класична, але така небажана ситуація, коли слідчі в процесі розслідування вийдуть на себе. Або на своїх безпосередніх начальників, у яких теж рильце, вибачте, в грамчаковском кавуні. Це спочатку їх усіх страх охопив, коли стало відомо, що в’язали заступник міністра дуже дружно, із залученням усіх сил і відомств. На справу виїхала ціла спільна слідча група у складі представників НАБУ, СБУ і Управління спецрозслідувань (УСР) Генпрокуратури, чий шеф Юрій Луценко навіть відверто струхнул і спершу навіть заявив: «Це правда. ГПУ і слідчі СБУ і НАБУ затримали за шахрайське заволодіння понад 1 млн. доларів мого колишнього помічника депутата Юрія Гримчака. Соромно за нього. Але це наочно показує, що в ГПУ – закон один для всіх». А його дармоїди навіть заявили, що це саме Луценко санкціонував затримання Гримчака, який, як відомо, один генпрокурора.
Але Гримчака вже починають відмазувати. По-перше, спочатку гучно говорили, що заступник міністра-патріот погорів на хабарі – типу «затримали на гарячому». А це корупція – мейнстримное звинувачення, на слуху у всіх, за нього реально могли б посадити. Від постмайданної України вимагають перемогти корупцію. А тут такий «фрукт» попався, сечі – не хочу. І перед кураторами можна відзвітувати, і самого фігуранта не шкода – нікчемний людинка, таких навколо – хоч греблю гати. Однак на Гримчака вішають частина 4 статті 190 КК України – «шахрайство». Хоч і вчинене в особливо великих і тягне на позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, але звучить якось вже звично, обивательсько – такі справи «замилюються» в Україні легко і невимушено. Не дарма ж 15 серпня цього року керівник Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк роз’яснив, що Гримчака затримали не за вятку, а за його можливу причетність до нападу на «активістку» Тетяну Чорновіл (нині – іде у небуття нардепа). Та пройде час, справа подзабудется, піде з уваги, і виявиться, що Гримчак нікого не бив і вільний, як виття патріота, який заблукав у лісі в пошуках шляху з схрону додому.
По-друге, вже практично вивели з-під морального осуду (їм так здається) генпрокурора Луценко. Казали, що він особисто санкціонував затримання Гримчака і, значить, «зрадив друга». А тепер стверджують, що «Луценко нічого не знав», а «соромно» за Гримчака йому стало, бо він спочатку банально струхнул, що прийдуть за ним. Тепер, у світлі нових тлумачень, Луценко – знову «воїн світла», який нібито «своїх не здає». Навіщо це потрібно? А для того, щоб президенту США Дональду Трампу матеріали-компромат на його конкурента на президентських виборах Джо Байдена передало не зрадницьки тремтяче трусло, а кришталево чесний і мужній генпрокурор колонії, вибрала загальнолюдські цінності, боротьбу з корупцією та верховенство права.
По-третє, «справа Гримчака» дуже схоже на один з епізодів широкої кампанії з відмивання від злочинів і замыливанию злочинних діянь головного фігуранта і «батька-засновника» всіх цих неподобств – екс-президента Петра Порошенка і відволікання уваги від них на негідні об’єкти. Таких «відмивних» де вже багато. Наприклад, Солом’янський райсуд зобов’язав НАБУ відкрити кримінальне провадження за фактом можливих зловживань… генпрокурором Луценко. Причому в який раз вже зобов’язав. «Досліджувати» на предмет злочинів Луценка судді наказували на початку цього року і в кінці минулого. Його звинувачували в цілому букеті злочинних діянь – від отримання у змові зі своїм першим заступником Дмитром Сторожуком неправомірної вигоди до зловживання владою, приховування злочину, та службового підроблення – зміни режиму підслідності справи про розкрадання мільйонів «Ощадбанку». Але Луценко виходив сухим з води.
Тепер вже відмиває Порошенко він. І топить в фейкових, але резонансних справах. Типу «справи Гримчака». Але ще раніше Генпрокуратурою було надіслано підозра по порушеній ще у 2015 році кримінальній справі про привласнення майна в резиденції «Межигір’я» на загальну суму 540 млн. грн. Нібито «месія помаранчевої революції-2004» заволодів майном, як банальний хапуга. Кинув держава, як зараз Гримчак лохів (ми про це ще розповімо). Справу було відкладено, а тепер знову раптом спливло». Навіщо?
Точно так само викликають питання виклики на допити в ГПУ олігарха Віктора Пінчука. Як цінного свідка у справі про «чорної бухгалтерії» Партії регіонів і «амбарной книги», в якій нібито зберігалися дані про те, що грошима поваленого президента Віктора Януковича не гребував американський лобіст і політтехнолог Пол Манафорт, який працював головою передвиборчого штабу Трампа. Але був змушений піти у відставку і сісти в тюрягу як раз із-за скандалу з «втручанням Росії» в президентські вибори в США. Тепер Трамп хоче отримати від України інформацію, що це Україна, а не Росія «втручалася». Причому на стороні суперниці Трампа Хілларі Клінтон. І Луценко метається, здобуває докази та мете на допити всіх, хто може типу «пролити світло». Імітує, значить, процес.
Але як воно буде насправді, покаже лише суд в Києві. Наприклад, той, який сьогодні має обрати запобіжний захід для Гримчака. Можуть же ж запросто і відпустити. Подумаєш, повторюю, яку «дрібниця» хотів прихопити – всього 480 тис. дол., патріоту можна і пробачити. Але, з іншого боку, це черговий тест для президента Зеленського: хоче вони не хоче очищати Україну від таких, як Гримчак. Чекаємо-с! СУГС!
Thanks!
Our editors are notified.