Якщо посіяти зуби дракона, можна залишитися без країни

Ідея створення гри про ГУЛАГ – хто генерує бездуховність?

Сама по собі історія трапилася особливою унікальністю не має. Якась молода російська ігрова студія Гулаг Team анонсувала розробку комп’ютерної гри за мотивами повісті Солженіцина “Один день Івана Денисовича”. Спочатку все задумувалося у вигляді ММОRPG GULAG Online про життя в сталінському таборі за стилем схожою на відкритий світ GTA.

Безліч сюжетних компаній. Можливість вибрати сторону (контингент табору або його персонал) і клас персонажа (білий офіцер, священик, кулак, донощик, співробітник НКВС). Але інвестора вдалося знайти тільки на інтерактивне освітнє кіно “про ГУЛАГ”, створенням якого команда і зайнялася.

А от далі починається найцікавіше. Обговорювати творчість Олександра Солженіцина сенсу не має. Його твори, як самі по собі, на любителя. Його історична позиція взагалі ніякої критики не витримує. Це в перебудовний період можна було широко махати страшними цифрами про десятки мільйонів табірників, взятими просто зі стелі. До теперішнього моменту за архівними документами чисельність контингенту “сталінських таборів” встановлена достовірно і з позицією Солженіцина вона розходиться принципово.

На самому піку вона ледь досягала 1,5 мільйонів осіб на 1 січня 1941 року. Причому роком раніше їх було 0,9 млн, у 1942 – 1,4 млн., 1943 – 0,9 млн, у 1944 – 0,6 млн. Багато це чи мало, можна судити за даними Інституту досліджень у сфері кримінальної політики (Institute for Criminal Policy Research), публікує зведені дані по всіх країнах світу. Зокрема, на кінець 2018 року в США було 2,121 млн ув’язнених або 655 осіб на 100 тис. населення, в Китаї – 1,6 млн (або 118 на 100 тис.), і ніхто ці країни тоталітарним табором не вважає.

Росія в їх рейтингу займає п’ятнадцяте місце (602 тис. ув’язнених і всього 405 на 100 тис.) і теж враження тотальної диктатури не виробляє. Ні зараз, ні в 2000 році, коли в країні “сиділо” понад 1,1 млн осіб. Так що показники ГУЛАГ для СРСР, в якому проживало 196,7 млн осіб, яким-небудь особливим жахом не виглядають зовсім. 762 ув’язнених на 100 тис. населення це лише 16,4% вище нинішнього стану Америки.

Словом, все це вже неодноразово і гранично докладно розглядалася на численних диспутах і в самих різних дослідженнях, розжовуючи відповідь буквально до стану дитячого пюре. У перекладі на дуже ввічливий російська, у своїх заявах Солженіцин м’яко скажемо сильно погарячкував і ще більше наистерил, видавши за реальність власні суб’єктивні фантазії.

Здавалося б, питання остаточно знято? Але немає. Утих лише публічний диспут, та й то не зважаючи доведеності помилки автора, а через досягнення головної мети – закріплення результату в суспільній свідомості. Горезвісний “37й рік” і нелюдська жорстокість НКВС були, це найбільша трагедія народу і найглибша вина держави, як в цілому як інституту, так конкретно комуністичного. Включаючи особисто товариша Сталіна, якому в рядок ГУЛАГ ставлять по найменшого приводу, а то й взагалі без нього.

Росія в їх рейтингу займає п’ятнадцяте місце (602 тис. ув’язнених і всього 405 на 100 тис.) і теж враження тотальної диктатури не виробляє. Ні зараз, ні в 2000 році, коли в країні “сиділо” понад 1,1 млн осіб. Так що показники ГУЛАГ для СРСР, в якому проживало 196,7 млн осіб, яким-небудь особливим жахом не виглядають зовсім. 762 ув’язнених на 100 тис. населення це лише 16,4% вище нинішнього стану Америки.

Словом, все це вже неодноразово і гранично докладно розглядалася на численних диспутах і в самих різних дослідженнях, розжовуючи відповідь буквально до стану дитячого пюре. У перекладі на дуже ввічливий російська, у своїх заявах Солженіцин м’яко скажемо сильно погарячкував і ще більше наистерил, видавши за реальність власні суб’єктивні фантазії.

Здавалося б, питання остаточно знято? Але немає. Утих лише публічний диспут, та й то не зважаючи доведеності помилки автора, а через досягнення головної мети – закріплення результату в суспільній свідомості. Горезвісний “37й рік” і нелюдська жорстокість НКВС були, це найбільша трагедія народу і найглибша вина держави, як в цілому як інституту, так конкретно комуністичного. Включаючи особисто товариша Сталіна, якому в рядок ГУЛАГ ставлять по найменшого приводу, а то й взагалі без нього.

Вивчення повісті “Один день Івана Денисовича” так сказати в правильному трагедийном ключі входить у шкільну програму, а потім хтось ще дивується, звідки у молодому поколінні суспільства виникає вакуум бездуховності і нігілізм по відношенню до власної країни.

А воно ось вона, відповідь буквально в дзеркалі. Мета досягнута, ГУЛАГ взагалі перетворився на бренд, цілком придатний для подальшої монетизації. Нехай навіть відверто вульгарною і бездушною. Хочете пограти в стукача “режиму”? А у засудженого кулака? Напевно хороші ж були люди, якби не репресивний режим. З іншого боку, кому не подобається, можуть приміряти на себе роль носіїв кашкетів з малиновим околом. На будь-який смак і колір. Головне, нікому не потрібно пояснювати – про що взагалі тут мова. Назва все робить сама за себе. Це аморально? Ой? Чому асоціальну поведінку в GTA дозволено, а симулятор табору НКВС немає? Етика? Ви взагалі про що?

Гаразд би питання стосувалося лише особистого ставлення до того історичного моменту, адже справа набагато серйозніша. І не тому, що трагедію автори звели до скетчів зі стильними хіпстерами в обтягуючих джинсах. Цю мерзоту передбачається використовувати в якості навчального посібника в середніх школах Російської Федерації.

Команда, не приховуючи радості, публічно говорить про отримання під такий, з дозволу сказати, інтерактивний підручник історії “про 37-ий рік”, державного фінансування в 12 мільйонів рублів. Замалий для створення повноцінної гри, але достатньої для інтерактивної книжки в анімешних стилі, яку потім передбачається зробити обов’язковою до використання в кожній середній школі країни. Останнє особливо цікаво, так як тим самим гарантує отримання жирного профіту незалежно від всіх інших якостей результату. Одна гидота продовжить стимулювати збереження інший.

Втім, куди важливіше інше. Я розумію, держава повинна сприяти розвитку культури і стимулювати формування правильної адекватної картини світосприйняття. Воно зобов’язане підтримувати театри, виділяти бюджетів на створення хорошого кіно і гідних книг в різних жанрах. Але люди, поставлені вести цю роботу на практиці, вони взагалі чим займаються?

Тому що, на мій погляд, погодитися виділити державне фінансування на ось цю візуальну новелу Гулаг Team можна лише у двох випадках: конкретні відповідальні чиновники фатально заражені державним нігілізмом 90-их років або, що ще гірше, їм взагалі на все відверто наплювати. Просто є бюджет і його потрібно освоїти, а ГУЛАГ виглядає цілком придатною впізнаваною темою. До того ж легко вбудовується в схему загальної звітності по створенню сучасних освітніх матеріалів для діючої шкільної програми. Чому саме вони потім дітей навчать – значення не має.

Втім, немає. Команда Гулаг Team прямо говорить, що формально гроші дадуть під іншим соусом, але в дійсності вони підуть на створення ось цієї гидоти. Яку далі насильно впарити школам і тим самим отримають легальну підставу для отримання прибутку. Теж за рахунок державного бюджету, тільки вже від міносвіти.

А потім ми ще дивуємося, звідки в суспільстві береться бездуховність, театральні постановки з голими дупами на сцені і чому школа вчить зовсім не того, чого по ідеї повинна! Хоча відповідь знаходиться буквально перед очима. Як кажуть в Китаї, дорога в тисячу лі завжди починається з першого кроку. І він – ось.

Можна дозволити йому здійснитися – є головним питанням поточного моменту. Може все-таки настав час зупинити цю посівну зубів дракона?

Олександр Запольскис

Источник