Євгену Сидихину – 55: Про що хотів би забути відомий актор

2 жовтня виповнюється 55 років відомому акторові й телеведучому Євгену Сидихину. У кіно йому часто діставалися ролі військових, в яких він виглядає дуже переконливо. На екранах він виглядає справжнім суперменом, але в реальному житті його образ далекий від екранного, і він волів би забути про те часу в його житті, яке дозволило йому так достовірно грати героїв із зброєю в руках…

Євген Сидіхин в дитинстві | Фото: kino-teatr.ru
У дитинстві Євген Сидіхин не думав про акторську професію – він займався спортом і мріяв про далеких плаваннях, тому займався в Клубі юних моряків при Палаці піонерів в Ленінграді. У спорті Сидіхин досяг чималих успіхів – він став п’ятикратним чемпіоном міста з вільної боротьби серед школярів. Для всіх було повною несподіванкою його рішення вступати до театрального вузу. З першої спроби його прийняли в ЛГИТМиК, але провчився він там лише рік – потім юнака призвали в армію.

Кадр з фільму *Прорва*, 1992 | Фото: kino-teatr.ru
Перші місяці Євген Сидіхин провів у Туркестанському військовому окрузі, і це стало для нього справжнім кошмаром. «Це був жах! Там вішалися хлопці божеволіли. Я навіть не уявляв, що таке можливо, тим більше після театрального інституту, де мене вчили красиво коштувати біля білого рояля, і я вважав, що відносини у людей можуть бути лише такими ж красивими. Після цього Афган мені здався більш гідним місцем…», – згадував актор.

Актор на зустрічі з товаришами по службі | Фото: spb.mk.ru
Пізніше актор розповідав: «І вже там я написав заяву, що хочу в Афганістан. Мені тоді виповнилося 18 років, я був патріотом своєї Батьківщини. Так виховали батьки, що не міг втекти від війни. Мені було б соромно. Вже в Афгані дембеля розповідали, що незадовго до нашого заклику в цій країні було відносно спокійно: наші солдати навіть їздили на відкритому борту на танці в Герат. Але, коли я там опинився, вже йшли справжні бої. Про смерть не думав і не боявся. Мені здається, страх приходить тоді, коли людина щось передчуває. Я ж був абсолютно спокійний, не запарюється, знав, що зі мною буде все гаразд».

Кадр з фільму *Графиня*, 1991 | Фото: kino-teatr.ru
У 1983-1984 рр. у складі мотострілецького полку Сидіхин брав участь у військових діях, потім захворів на тиф і потрапив в госпіталь. Він не був поранений і нагород не має. Сьогодні актор категорично відмовляється говорити на цю тему і волів би назавжди забути про цей період свого життя. Очевидно, спогади про війну для нього настільки важкі, що свої справжні почуття він ховає за іронічними і скупими фразами: «Ну що тут згадувати?! Пам’ятаю, біжить ворог, вистрілив, він впав, я засмутився… Але давайте не будемо про це. На війні інші закони…».

Євген Сидіхин у фільмі *Графиня*, 1991 | Фото: kino-teatr.ru
Після служби Сидіхин повернувся в Ленінград і знову вступив в театральний інститут. За його словами, це врятувало його від «афганського синдрому» – багато хто з його товаришів по службі так і не змогли знайти свого місця в мирному житті. Закінчивши інститут, Євген був прийнятий в трупу Театру ім. Ленсовета, а через 4 роки перейшов в БДТ ім. Товстоногова. Зарплати були мізерними, сталася криза 1990-х, і акторові доводилося підробляти таксистом, а ночами ремонтувати та фарбувати машини.

Кадр з фільму *За останньою межею*, 1991 | Фото: kino-teatr.ru
У кіно актор дебютував досить пізно – в 27 років, але йому відразу стали довіряти головні ролі. На відміну від багатьох акторів, Сидіхин не раз погоджувався грати смерть своїх героїв. Не відмовлявся він і від тих ролей, які в акторському середовищі заслужили погану славу – так, протягом 5 років Євген грав Макдуфа у виставі «Макбет», в той час як багато його колег із марновірства побоюються навіть вимовляти назву цієї п’єси. Кажуть, такі експерименти можуть погано позначитися на долі актора. На це Сидіхин відповідає: «Лізуть, звичайно, в голову всякі думки. Але, напевно, все-таки не боюся. Я взагалі не боюся смерті. Куди страшніше втрата близьких».

Ігор Тальков у фільмі *За останньою межею*, 1991 | Фото: kino-teatr.ru
Одного разу йому довелося на власному досвіді переконатися в тому, що подібні акторські забобони мають під собою підстави. В одному з перших своїх фільмів «За останньою межею», де Сидіхин зіграв роль колишнього боксера, він вбивав героя Ігоря Талькова двома пострілами в упор. Зйомки цього епізоду припали на 6 жовтня 1990 р. Рівно через рік у цей же день артиста застрелили під час концерту в Палаці спорту «Ювілейний», з пістолета тієї ж системи.

Кадр із серіалу *Ливарний* | Фото: sobesednik.ru
На зйомках серіалу «МУР є МУР» сталася схожа історія. Партнер Сидіхіна по зйомках Микола Волков в одній зі сцен вставав з-за столу і говорив йому: «Ну, давай обнімемося, а то, може, й не побачимось більше!» За фатальним збігом обставин, це був останній кадр в його житті. Сцену похорону його героя знімали на наступний день після смерті актора.

Євген Сидіхин у фільмі *Безіменна: Жінка в Берліні*, 2008 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр із серіалу *Петро Лещенко. Все, що було…*, 2013 | Фото: kino-teatr.ru
Грати брутальних героїв Сидихину доводилося не тільки у вітчизняному, але і в європейському кіно. Його не раз запрошували на зйомки в Німеччині, Норвегії та Угорщини. А ось з Голлівудом у нього не склалося – одного разу йому посеред ночі подзвонив кастинг-директор з Америки, а Євген спросоння не розібрав, що до чого, і повісив трубку. Але в Голлівуд він ніколи не прагнув, – каже, не погодився б грати ролі росіян лиходіїв, які зазвичай там пропонують вітчизняним акторам.

Євген Сидіхин у фільмі *Куди йде любов*, 2014 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр із серіалу *Охоронець*, 2014 | Фото: 24smi.org
На екранах Євген Сидіхин завжди незворушний, мужній і суворий. А в реальному житті зовсім інший – ніжний і люблячий чоловік і батько, інтелігентний, сумнівається, м’який. З цього приводу актор говорить: «Думаю, артист повинен бути людиною сумнівається, тому я не самовпевнений дурень». В його брутальних героїв закохувалися сотні жінок, а сам він усе життя він прожив з однією обраницею, Тетяною Борковський, з якою пов’язав долю ще під час навчання в театральному інституті. У них народилося троє доньок, у вихованні яких він брав найактивнішу участь, на приховуючи того, що прати пелюшки для нього – не проблема.

Актор з сім’єю | Фото: 24smi.org

Євген Сидіхин у фільмі *Відділ*, 2015 | Фото: kino-teatr.ru
Про своє військове минуле Євген Сидіхин сьогодні згадує рідко. «Я нікого не зрадив, не образив на війні. Мені ні перед ким не соромно. Особливо перед собою. Так навіщо тоді намагатися щось забути? Інша справа, що жити цим минулим, постійно згадувати його теж нерозумно. Треба рухатися далі, тому що найцікавіше нас завжди чекає попереду», – говорить актор.

Кадр з фільму *Три дні до весни*, 2017 | Фото: spb.mk.ru

Євген Сидіхин у фільмі *Останній тиждень*, 2019 | Фото: kino-teatr.ru
Зйомки у фільмі «За останньою межею» стали не єдиним пророчим подією у долі Ігоря Талькова: Містичні епізоди життя і загадка загибелі співака.