Моє ставлення до мінським переговорного процесу спочатку було гранично скептичним. У тому сенсі, що київський режим апріорі недоговороздатний. Його попередні представники довели це ще в лютому 2014 року, порушивши домовленості з Януковичем, засвідчені послами Німеччини і Франції. Тому будь-який договір, підписаний з майданної владою, не вартий паперу, на якому написаний.
І численні панічні крики караул-патріотів «Донбас засовують назад вна Україну» тому я сприймав вкрай гидливо (люди зовсім не вміють думати) і казав: «Громадяни, заспокойтеся, кіна не буде».
Треба ж розуміти, що далеко не завжди декларовані цілі збігаються з реальними. І що не можна ось так прямо озвучити реальні, тому що немає таких ЗМІ, які читають тільки росіяни і не можуть прочитати, кхм, «західні партнери».
Завжди треба дивитися не тільки на офіційні заяви, але і на реальні дії.
Наприклад, київська сторона регулярно декларувала, які вони миролюбні і як вони не хочуть війни, але обстріл Донбасу не припиняються п’ять років, навіть під час «хлібних перемир’я» і релігійних свят.
Росія, зі свого боку, постійно «підтверджувала прихильність мінським домовленостями». Але ЛДНР «вимушено» перейшли в рублеву зону, відбувається уніфікація місцевого законодавства з російським, пішла видача російських паспортів і так далі.
На рівні слів можна говорити що завгодно. А на рівні дій очевидно, що Україні Донбас не потрібен. А Росії — потрібен. Люди, перш за все.
Низові українські нацисти, звичайно, регулярно озвучують свої вологі мрії, продиктовані їх ущербністю та неспроможністю, як вони будуть карати і пригнічувати жителів Донбасу: чистки, репресії, страти і так далі. Але це лише нездійсненні мрії закомплексованих деградантов і невдах (успішним і самодостатнім людям нікого пригнічувати для самоствердження не потрібно).
А у верхах всі чудово розуміють, що для них Донбас у складі України створить величезні проблеми (в тому числі потрібні гроші на відновлення, яких у них немає). І по-хорошому вони не проти позбутися від нього. Але «питриоты» не дають такої можливості.
Ви думаєте, що в Москві цю комбінацію давно не прорахували?
У шахах і шашках це називається «цуґцванґ», або «замикання», «примус до ходу». Це створення такої ситуації, при якій будь-який хід противника веде до погіршення його позиції на дошці.
Наступати Київ не може, тому що тоді отримає чергові котли, а наслідки цілком недвозначно озвучив товариш Путін: «Це створить загрозу самої української державності». Нападуть — перестануть бути.
Імплементувати мінські домовленості Київ теж не може — йому це не дадуть зробити військові злочинці типу Порошенка, Турчинова і Авакова, а також низові нацисти, яким недоумкуватість не дозволяє зрозуміти, що Україна вже давно програла (причому не тільки бойові дії, але і взагалі все).
Проміжне стан також нікого не влаштовує. Європейці вимагають реалізації «формули Штайнмайера». Нацисти обурюються: «Коли ж ми вже будемо пануваты і угнетаты» (ніколи).
На сьогоднішній день Україна витрачає 40 відсотків свого державного бюджету на обслуговування боргу і ще 20 відсотків на війну. З таким не живуть.
Підписання «формули Штайнмайера» нічого принципово не змінило. Її вже жартома називають формулою Шредінгера, тому що київські чиновники окупаційної адміністрації плутаються у свідченнях. Одні кажуть, що підписали, інші кажуть, що не підписали. Одні називають один порядок виконання, інші — інший.
Те, що під виглядом «формули Штайнмайера» озвучив Зеленський, взагалі не має нічого спільного з реальністю. А це означає, що ніхто нічого не збирається виконувати. Втім, як зазвичай.
Підписання «формули» тільки спровокувало нацистів на вуличні поскакушки і дало привід Порошенка для реалізації спроби реваншистського майдану. Вони вимагають якийсь «будапештський формат», але такого просто не існує, і ніхто не знає, що це за невідома тваринка.
Придушить Зеленський вуличних нацистів — добре. Подавлять вони його — теж добре, режим втратить залишки легітимності (і, швидше за все, позбудеться західної підтримки). Досягнутий вони компромісу і не реалізують «формулу» — Донбас видихне з полегшенням.
Бойовики «Гною» вже зривають розведення військ в Золотом. МЗС УкРуины намагається перекласти відповідальність за зрив реалізації угод на ЛДНР, але цей номер у нього не пройде.
Європейці чудово знають, хто винен. І завдяки балакучості Зеленського прекрасно знають ціну заискиваниям київського режиму.
Як не крути, як не ходи — Києву гірше.
Мінськ — це звужується коридор, що веде свиноарийский режим на забій. «Транспарентно і инклюзивно».
І будь-які спроби київського режиму вирватися з цього коридору і вийти з мінського формату лише злять європейців і наближають возз’єднання Донбасу з Росією.
Олександр Роджерс
Thanks!
Our editors are notified.