Любов людини до тварин може проявлятися по різному. Хтось тримає вдома десяток котів, хтось підгодовує бездомних бідолах, деякі борються за їхні права і намагаються захищати законодавчо, а ось деякі – просто моляться тваринам, причому в буквальному сенсі слова. Причому мова йде не про старовинних тотемних культах.
Храм кішок (Японія)
Храм кішок в Японії – нова святиня
Не сильно оригинальничая з назвою, творці назвали це прекрасне місце «Храм Мяу-Мяу». Те, що святиня відкрита саме в Кіото – не випадково, за статистикою, на кожного японця припадає кілька домашніх пухнастиків. Тут до котів завжди ставилися шанобливо і вважали їх дуже корисними тваринами. Храму всього три роки, але він став уже по-справжньому культовою спорудою. Автором ідеї і натхненником став відомий художник Тору Кая, він же написав спеціально для святилища кілька картин. Взагалі інтер’єр в цьому незвичайному місці дуже домашній, адже головна ідея, яку хочуть донести творці – це те, що кішки є божествами домашнього затишку. До речі, для багатьох відвідувачів Храм – не просто атракціон типу контактного зоопарку, а по-справжньому святе місце, тут навіть проводять церемонії поклоніння вусатого і хвостатому божеству.
Коюки – головна фігура Храму Кішок в Японії
Уособленням головного котячого святого є неймовірно красивий і фотогенічний котейко Коюки. Він живе при Храмі і володіє особливим статусом. Решта 6 тутешніх хвостатих мешканців – фігури другорядні, хоча уваги від відвідувачів їм дістається не менше. На всіх котиків надіті фартушки з кишеньками, в яких лежать смаколики. Відвідувачі можуть не відмовляти собі в задоволенні погодувати живих богів, а також погладити і почухати – так душевний заняття переростає у щось більш важливе і космічно-виправдане.
Інтер’єри котячого храму витримані в одному стилі
Храм Тигрів (Таїланд)
Буддійський монастир на заході Таїланду був заснований в 1994 році абатом Пра Ачарн Пхусит Кантхитхаро як лісовий монастир і одночасно притулок для диких тварин, постраждалих від браконьєрів. Перший тигреня з’явився тут в 1999 році, його принесли місцеві жителі, а далі кількість небезпечних звірів стало збільшуватися з величезною швидкістю – у деяких гинули батьки, деяких тримали вдома, поки не передумали. На початок січня 2011 року в монастирі перебувало вже 85 тигрів, а крім них – ще близько 300 різних тварин: павичі, корови, азіатські буйволи, олені, свині, козли, ведмеді і леви.
Тигрячий монастир в Таїланді
Годують тигрів тут вареною куркою і котячим кормом – така дієта дозволяє отримувати тварин все необхідне і при цьому не знайомиться зі смаком крові. До недавнього часу відвідувачі могли обійняти маленьких тигренят і погодувати їх. Щоправда, надалі монастир неодноразово критикувався у пресі – ченців звинувачували в поганих умовах утримання тварин і навіть у торгівлі ними. Тому зараз, на жаль, це місце закрита для туристів.
До недавнього часу в Тигрячому монастирі можна було поблизу поспостерігати за життям цих тварин
Храм Щурів (Індія)
Щоб потрапити в святиню, доводиться постояти в черзі
Індійська легенда свідчить, що в XIV столітті у маленькому селі народилася дівчинка, яку потім стали вважати земним втіленням богині Дурги. Її прозвали Карні Мата, і за свою довгу 150-річну життя жінка встигла стати політичним і духовним лідером і зібрала навколо себе безліч послідовників. Одного разу, коли в річці потонув її пасинок, Карні звернулася до Ями – «Владики пекла», з проханням воскресити хлопчика, але той відмовився. І тоді свята проголосила, що всі чоловіки її касти ніколи не будуть потрапляти до Ями. Після смерті вони почнуть приймати тимчасові тіла щурів, а в наступному народженні знову перетворюватися в людей. За більш мирною версії могутній повелитель мертвих все-таки погодився повернути Карні сина, але з умовою, щоб у щурів перевтілювалися все передчасно померлі діти поетів і бардів (касти Чаран). Завдяки такій заплутаній історії на півночі Раджастана в містечку Дешнок був заснований храм цих хвостатих звірків.
Храм щурів в Дешноку – святе місце для всіх місцевих жителів
Нелюбимі у всьому світі, тут вони процвітають досі, адже віруючі вважають, що бачать перед собою нове втілення своїх померлих родичів. Щороку, під час святкування Навратри, тисячі паломників при ходять в Дешнок пішки, щоб привітати місцевих святих і попросити в них благословення. Сьогодні тут живуть, за різними оцінками, від 20 до 200 тисяч щурів (дані з різних джерел сильно розходяться). Всі тварини нагодовані так ситно, що багато страждають від переїдання. Віруючі і туристи можуть щодня поспілкуватися з розумними звірятками, які, звичайно, зовсім не бояться людей. Заходять в храм босоніж, що, за відгуками, буває не дуже приємно зі зрозумілих причин – хоч звірята і святі, але травлення у них відбувається так само, як у звичайних пацюків. Місцеві віруючі вважають особливою милістю можливість їсти з однієї тарілки з живими божествами. На їх думку, це приносить міцне здоров’я та довголіття.
Храм щурів приваблює не тільки віруючих, але і безліч туристів
Каплиця для собак (США)
Каплиця для собак побудована в стилі архітектури Англії XIX століття
Це місце, можливо, невдовзі стане центром нового культу, який поки що лише набирає оберти. Незвичайна каплиця з’явилася у Вермонті в 2000 році. Її спроектували і побудували на свої гроші і пожертвування любителів собак подружжя художників Стівен і Гвен Ханек. Місцевість під назвою «Собача гора» стала справжнім арт-простором для власників собак і їх вихованців. Погуляти по парку, пограти з друзями і разом сходити в церкву на службу – чим не мрія для будь-яких справжніх собачників. Ідея виникла у Стівена після того, як він був на краю загибелі і вибратися з важкого стану йому допомогли саме хвостаті улюбленці. Основна ідея каплиці — створення місця, де люди можуть знайти духовну зв’язок з богом і всіма живими істотами на Землі.
Інтер’єр каплиці витриманий в строгому собачому стилі
Thanks!
Our editors are notified.