Идолизация «мови»

29 квітня поки ще чинний президент України пішов у Львівську область і, як повідомила прес-служба Порошенка, зустрівся з представниками культурної, громадської і бізнес-середовища». Цим людям глава держави пообіцяв підписати прийнятий нещодавно закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Присутнім слова президента, звичайно, припали до душі. І невтямки ні їм, ні Порошенко, що скандальні норми можуть бути легко спрямовані проти жителів Західної України.

Справа тут ось у чому — вже у першій статті закону йдеться про боротьбу проти свідомого викривлення, вульгаризації та змішування мови з іншими мовами. Звичайно, метою тут є горезвісний суржик. Ні для кого не секрет: у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях процвітає сама дика суміш полонізмів та германізмів, присмачених великою кількістю діалектизмів. Місцева інтелігенція може скільки завгодно вправлятися у своєму володінні українською, але більшість населення спілкується аж ніяк не літературною мовою. І що це, як не вульгаризація з спотворенням, за яку треба суворо карати.

Звичайно, можливість «мовного» терору в регіоні в нинішніх політичних умовах вкрай малоймовірна. Кожен президент «незалежної» обов’язково починає загравати з Західною Україною — по-іншому там не можна. Відповідно, Галичину пестять і плекають. Тим не менш інструмент тиску на неї вже є, і теоретично їм можуть скористатися. Зрозуміло, зараз закон спрямований проти російської мови, однак хто знає, куди все може обернутися.

Поки ж розглянемо, які неприємні сюрпризи депутати Верховної Ради приготували для значної частини громадян України.

Законопроект обговорювався два місяці, і до другого читання у сьомому пункті першої статті говорилося: «Публічне приниження чи зневажання українською мовою тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом за публічну наругу над державними символами України, та є підставою для притягнення до юридичної відповідальності…». Важливий момент, оскільки юридичну силу повинні були знайти бредні націоналістів про святості «мови». Крики на цей рахунок лунають вже тридцять років, і в останні роки божевілля штурмує все нові і нові вершини.

Невеликий приклад. У позаминулому році в «незалежної» розпочав мовлення телеканал «Прямий», швидко прославився як один із рупорів Порошенко. За пару днів до виходу в ефір провідна даного ЗМІ (її звуть Василина Фролова) записала відео, де публічно попросила вибачення в української мови». Привід для «покаяння» вагомий: ця пані раніше впадала в «гріх» російськомовності.

Кому-то відбувається здасться справжнім божевіллям, але після 2014-го для України воно перетворилося у щось на зразок правил хорошого тону. Напевно, наступним кроком мають стати вибачення перед «вишиванкою» — адже вона теж символ. До речі, чому б в Раді не ухвалити закон про захист вишитої сорочки? Було б логічно.

Оскільки українська мова майже «святий» і перетворюється в предмет поклоніння, то будь-яке посягання на нього блюзнірство. В результаті шостий пункт першої статті прирівнював спроби офіційного запровадження багатомовності до посяганню на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу. Норма просто звіряча, до того ж «святотатці» могли сісти років на десять — навіть за реальні злочини часто дають менші терміни.

Повторюся, все це було у другому читанні. 25 квітня депутати почали давати задній хід. Покарання за заклики до багатомовності прибрали, викинули наругу над «мовою» як державним символом, пом’якшили статтю про публічних заходах: якщо їх проводять недержавні організації, то український необов’язковий. Не стали забороняти перекладати назви об’єктів топоніміки, завдяки чому можна писати «Харків», «Одеса» замість «Харків» або «Одэса». Відмовилися від ідеї збільшення квоти на телебаченні: замість 90% залишили діючі 75% обов’язкового ефіру на «мове».

Разом з тим безліч дискримінаційних положень нікуди не поділося. Народу милостиво дозволили у себе вдома говорити як хочеш. Те ж відноситься і до релігійним організаціям — новий закон на виконання обрядів не поширюється. Натомість ЗМІ, театр, кіно, книговидавництво, освіту — все повинно бути повністю україномовним.

Використовувати російську начебто безпосередньо не забороняється, але, припустимо, газети, бажають зберегти двомовність, поставлені в такі умови, що змушені будуть перейти на «мову». В іншому випадку, друкуючи два тиражу, вони можуть розоритися. Інтернет-виданням також доведеться нелегко, їм належить майже тотальна українізація.

Крім того, автори закону влізли у сферу обслуговування, чого раніше не спостерігалося. Правда, якщо клієнт попросить, то з ним можна спілкуватися по-російськи. Тому перукарі, продавці, працівники автозаправок і хімчисток можуть трохи розслабитися. Пильності все-таки втрачати не треба: якщо ці люди самі заведуть розмову не на «мове», то можуть отримати штраф. Те ж відноситься і до співробітників медустанов.

А ще народні депутати ввели обов’язкову сертифікацію всіх посадових осіб і заснували секретаріат уповноваженого з захисту української мови. Як на практиці буде функціонувати цей орган, поки невідомо, але досвід Латвії та Естонії, які мають аналогічні структури, показує, що вони перетворюються в справжню мовну поліцію.

Серйозний козир отримали всілякі «активісти» начебто одіозних Фаріон чи Ніцой. Якщо раніше остання тільки кидалася дріб’язком і влаштовувала істерику касиру, то тепер їй є куди скаржитися, створюючи людям додаткові проблеми, яких у них і так вистачає. Адже у Ніцой є ціла купа наслідувачів і послідовників.

Загалом, Верховна Рада, хоча і пішла на певні поступки, зробила все, щоб зіпсувати мільйонам своїх співгромадян і без того непросте життя. Для тих, у кого українська рідна, закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є зухвало принизливим (те ж можна сказати про закарпатських угорців і буковинських румунів). Розрахунок, мабуть, будувався на «обурюються і забудуть». Наслідки можуть бути значно серйознішими.

П’ять років тому відразу після втечі Януковича Верховна Рада проголосувала за скасування закону Ківалова — Колесніченка (офіційно він називався «Про засади державної мовної політики»). Куций, обмежений, мало що дає російськомовним і все одно став однією з перших жертв «майданного» режиму. До речі, навіть Порошенка на старті свого президентського терміну називав те, що трапилося помилкою. Потім він все благополучно забув і тепер виставляє голосування 25 квітня в якості своєї перемоги.

Тоді Донбас відповів масовими протестами на дії народних депутатів. Турчинов поспішно наклав вето, але маховик конфлікту вже почав розкручуватися і скасування закону Ківалова — Колесніченка зіграла у цьому велику роль. Сьогодні на відміну від весни 2014-го ситуація начебто не настільки драматична. Однак українська криза переходить у чергову фазу, викликану обранням Зеленського і розгорається боротьбою за владу. У разі загострення ситуації принизливий мовний закон здатний вистрілити, як вистрілила в свій час спроба скасувати закон Ківалова — Колесніченка. Таким чином, парламентарі власноруч підклали під будівлю палко коханої ними України справжню міну.

Спрацювати вона може в майбутньому, а от проблеми на міжнародній арені офіційний Київ створює собі вже зараз. Під час голосування в Раді ніхто і не приховував, що закон від 25 квітня спрямований проти Росії, і МЗС РФ оперативно виступив з осудом. Також Україна опинилася на межі нової конфронтації з Угорщиною.

Весь минулий рік між Києвом і Будапештом один за одним спалахували скандали, приправлені провокаціями з української сторони. Особливо багато шуму наробила підпільна відеозйомка в угорському консульстві в Берегово, яка завершилася взаємним висилкою дипломатів. Будапешт теж здійснював недружні дії, блокуючи засідання комісії Україна — НАТО і гальмуючи інші зусилля «незалежної» щодо інтеграції з ЄС.

До кінця 2018-го американці змусили сусідів хоч якось помиритися, і конфлікт затих. Прийняття «мовного» закону запустило знову конфронтацію. Міністр закордонних справ Петер Сійярто знову заговорив про антиугорським політиці. Бурхливо реагували парламентські партії — ультраправий «Йоббік» навіть забув на час про боротьбу з урядом і готовий підтримати його в блокуванні євроінтеграційних ініціатив України. Загалом, все починається заново.

Не змовчав і Бухарест. Державний секретар Денуце Некулеску провів консультації Клімкіна із заступником Василем Боднаром і підняв питання захисту прав румунів, що живуть на Україні. Тобто Києву зробили попередження, за нею можуть послідувати більш жорсткі дії — наприклад, посилення експансії в Буковині та Одеської області. Однією з її форм є символічне возз’єднання населених пунктів з Румунією. Дану тактику вже випробували в Молдавії, і її можуть поширити на Україну.

Такі перші наслідки закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Втім, не можна виключати, що цим все і закінчиться. Вище було сказано про певне пом’якшення формулювань в остаточній редакції. Крім них, у тексті з’явилися різноманітні відстрочки: штрафувати за використання іншої мови стануть тільки через три роки. Для газет і сайтів встановлюється перехідний період. Вийшло дворічна послаблення і книговидавцям. Повна українізація освіти розтягнута до 2025-го.

Подібні відстрочки цілком здатні закон, прийнятий 25 квітня, просто поховати. Але спокушатися все-таки не варто — російськомовному населенню України в черговий раз вказали на те, що вони люди нижчого сорту, а жити з таким почуттям дуже неприємно і забути його вкрай важко.

Олексій Ткачук