Він був старший за свою обраницю на ціле життя, але при цьому саме їй доводилося доводити своє право бути поруч зі знаменитим режисером. Інеса Перелигіна стала третьою дружиною Ігоря Владимирова, його пізнім щастям і лебединою піснею. Але режисер ніколи не робив ніяких поблажок своїй дружині, мало того, був до неї набагато вимогливішими, як до актриси. Втім, і вдома Ігор Владимиров змушував молоду актрису відповідати високому статусу дружини художнього керівника театру.
П’ять кроків до щастя
Інеса Перелигіна у виставі «Чайка». / Фото: www.lensov-theatre.spb.ru
Інеса Перелигіна з дитинства мріяла стати актрисою. Мама вибору дочки не схвалювала і потай мріяла, що та провалиться на іспитах в Щукінське училище. Але дівчину зарахували, і вона з головою поринула в навчання. Їй навіть не прийшло в голову задуматися про свою подальшу артистичній кар’єрі. І поки однокурсниці всіма силами намагалися закріпитися в столиці, Інеса жила тільки цим. Отримавши диплом, повернулася в рідне Орел, поступила на службу в ТЮГ і вже через пару років плакала ночами в подушку.
Розмірене провінційна життя душила молоду актрису. Вона поїхала в Пітер, вирішила здатися самому Владимирову, але була просто вигнана відразу ж після показу. Під час уривка, який Перелигіна показувала зі своїм колегою по ТЮЗу Михайлом Дорофєєвим, дівчина вилила на голову актору чи не відро води, затока тільки недавно відремонтовану сцену Театру імені Ленсовета. Після такого блюзнірства режисер навіть розмовляти про прийом в трупу не став.
Ігор Владимиров. / Фото: www.vashdosug.ru
Пізніше Інеса Перелигіна поступила на службу в Талліннський російський драматичний театр, однак у часи розпаду СРСР акторів попередили про можливе закриття україномовного театру. Актриса самостійно вивчала естонську мову, здав іспит, який давав право роботи в Естонії, але могла претендувати лише на роботу, що не вимагає кваліфікації. Тому вона знову стала шукати роботу в російських театрах.
Доля знову привела її в Театр імені Ленсовета. На щастя, Ігор Владимиров не згадав, що вона вже з’являлася йому шість років тому. На цей раз актриса підійшла до справи грунтовно. Всі актори незмінно співали під час показу пісню «Шаланди, повні кефалі» яку любив Владимиров. Вона ж вибрала схожу за стилем пісню Розенбаума «Фраєр, товстий фраєр». Режисер схвально кивав головою під час показу, але в театр так і не взяв. Їй довелося показуватися йому цілих п’ять разів.
Таллінн – Санкт-Петербург
Інеса Перелигіна і Ігор Владимиров. / Фото: www.7days.ru
При цьому він дзвонив актрисі в Таллінн, просив приїхати. Інеса приїжджала, знову щось показувала. І знову їхала. Одного разу він особисто зустрів її на пероні, посадив у машину, напоїв кави, пригостив бананом, справляючи враження. І знову не взяв в театр.
У наступний приїзд він, незадоволений грою актриси, став на неї кричати. Вона теж розлютилась і поїхала в Москву. Він подзвонив незадовго до Нового року і поцікавився, чому вона зустрічає Новий рік не з ним. Але навіть у той момент він сказав, що вона потрібна не йому, а театру.
Ігор Владимиров. / Фото: www.livejournal.com
Ігор Владимиров був з тих чоловіків, які легко зізнаються в коханні вподобаної жінці. Але сама Інеса довгий час не приймала його залицяння всерйоз і навіть збиралася заміж за іншого. А потім він запросив її до себе додому. І вона побачила житло дуже самотньої людини. В кімнаті стояла пухнаста ялинка, з самотньою іграшкою-півником. На кухонному столі лежав товстий шар пилу і лише в тому місці, де зазвичай він сидів, було чисте пляма.
Режисер дав їй головну роль у виставі за п’єсою Жана Кокто «Двоголовий орел» вона грала королеву. Але в трупу він взяв її лише через три місяці. Весь цей час вона розривалася між Таллінном і Пітером. 1 квітня 1993 року Інесу Перелыгину, нарешті, зарахували в трупу театру імені Ленсовета.
Складності буття
Інеса Перелигіна і Ігор Владимиров. / Фото: www.24smi.org
Тоді, здається, і почалася їхня спільна життя. При цьому вони довго притиралися один до одного, навіть відпочивали завжди нарізно. Він їздив до мою, вона – до мами в Орел. Ігор Петрович звик бути центром всесвіту. А Інеса не дивилася на нього захопленим поглядом, зізнань у коханні і прохань прощення від неї було не дочекатися.
Під час сварки вона не била посуд, не кричала і не плакала. Просто збирала речі і йшла. Посваритися вони могли з найменшого приводу. Однією з причин конфлікту стали банальні котлети. Побачивши, як Інеса їх смажить, Владимиров розкричався і навіть почервонів від обурення. Він вважав її актрисою, а не куховаркою. Молоду жінку це зачепило: хіба артистки не люди?
Аліса Фрейндліх і Ігор Владимиров у фільмі «Старомодна комедія». / Фото: www.goteatr.com
У перший рік вона часто йшла від Володимирового, але завжди поверталася. А потім стало зрозуміло, що вони дійсно не можуть жити один без одного. Як-то Ігор Петрович цілком буденно повідомив Інесі про те, що їм вже пора б і узаконити свої стосунки. Вони не влаштовували з свого одруження ніякого свята, просто розписалися в Загсі в присутності двох свідків.
Після складного періоду звикання вони перестали розлучатися. Владимиров завжди тримав при собі дружину, стежив за тим, щоб вона одягалася і вела себе так, як і належить дружині художнього керівника театру. На репетиціях їй діставалося від чоловіка, але вона навчилася не звертати уваги на його емоційність.
Інеса Перелигіна у виставі «Двоголовий орел». / Фото: www.stuki-druki.com
Точно так само вона змирилася з його непростим характером, прийнявши його звички і спосіб життя.
Ігор Петрович дуже трепетно ставився до речей. Він практично нічого не викидав, навпаки, тримався за кожну річ. Поламане ремонтував і користувався знову. І до грошей ставився дбайливо, ніколи не витрачав зайву копійку, продукти купував сам і в невеликих кількостях. А вже змусити його купити пристойний костюм було справжньою проблемою.
Головний режисер театру імені Ленсовета Ігор Владимиров і драматург Олексій Арбузов. / Фото: www.visualrian.ru
Вечорами чоловік незмінно розкладав пасьянс, це його заспокоювало. А на роботу вони часто ходили пішки, вітаючись з кожною яка пробігає повз собачкою і обласкивая зустрічних кішечок. У театрі Ігор Петрович спочатку пив чай, а потім обходив свої володіння, заглядав у кожний цех і кожну гримерку. Суворого керівника любили і боялися водночас, знали, що він ніколи не залишає без уваги нехлюйство і лінь.
Він часто був занадто жорстким з акторами і співробітниками. Він щиро вважав, що керувати можна тільки твердою рукою.
Так мало часу для щастя
Інеса Перелигіна у виставі «Театр мені, чи що, до біса послати?». / Фото: www.lensov-theatre.spb.ru
Коли Ігор Петрович став хворіти, його намагалися через дружину умовити написати заяву про звільнення з театру. Але вона категорично відмовила прохачам, знаючи точно: якщо позбавити його улюбленого дітища, він просто не захоче жити. У «Ленсовет» прийшов новий директор і незабаром з репертуару зникла більшість поставлених Владіміровим вистав. Але режисер, як і раніше, щодня приходив у театр, так само обходив усі цехи. Але актори в його кабінет більше не заходили.
Ігор Владимиров. / Фото: www.l-t.spb.ru
Він переніс два інфаркти, кілька інсультів. Інеса Іванівна віддано доглядала за чоловіком, проводячи біля його ліжка дні і ночі. Коли їй рекомендували залишити його в лікарні, вона відмовилася. Вірила, що вдома поставить його на ноги. Тоді він дійсно почав ходити, навіть заговорив. Але було зрозуміло, що майстер йде.
Дедалі помітнішим ставало його занурення всередину себе, він все гірше розумів, що відбувається навколо. 20 березня 1999 року Інеса ненадовго вибігла в сусідній магазин за молоком. Повернувшись, вона знайшла чоловіка на підлозі без ознак життя. Поховали режисера на Большеохтинском кладовищі поруч з мамою.
Інеса Перелигіна. / Фото: www.l-t.spb.ru
Після відходу Ігоря Владимирова Інеса Перелигіна до свого прізвища додала прізвище чоловіка і довгі роки присвятила вшанування його пам’яті. Заміж вона так і не вийшла, але ніколи не говорила про те, що не було в її житті чоловіків, порівнянних з Владіміровим. Просто не склалося.
Майже 40 років Ігор Владимиров керував Театром ім. Ленсовета, і 20 років з них його дружиною і примою цього театру була Аліса Фрейндліх. Сімейний та творчий тандем режисера і актриси був настільки гармонійним, що вже ніхто не представляв їх порізно. На вистави Володимирового з Фрейндліх у головній ролі неможливо було дістати квитки, але режисер ледь не зруйнував кінокар’єру дружини і не зміг зберегти шлюб.
Thanks!
Our editors are notified.