Ілюзія вибору

Зараз у нас гребаной перехідний період. «Зе-команда» потихеньку бере під контроль силові структури: СБУ, Міністерство оборони україни, Службу зовнішньої розвідки. Американці почухались, прислали в Київ нового тимчасового повіреного. Жінку. Христину Квін. Тейлор, який добре розбирається в місцевих сортах лайна, навідріз відмовився їхати. Але адміністрація Трампа продовжує його пресувати, оскільки це дуже цінний кадр. Тепер Зеленському будуть передавати цінні вказівки напряму, без посередників. Але спочатку його викликали до Вашингтона на установчу бесіду до Дональду. Той його відформатує, прочистить місця, які засмічені, на його думку, Ігорем Коломойським, і дасть стусана на «царство». Чи не дасть. Всі, с…ка, складно.

Мене інша проблема хвилює. Ось за кого голосувати на парламентських виборах? Зеленський свою місію виконав. Більшість активно топило саме проти Порошенка, прагнучи до закінчення війни і нормального життя. Щоб не промивали кожен день мізки з приводу створення «нової патріотичної раси українців». Еталонний приклад – спікер Парубій. Вибір був простий: або клоун, який багато років опускав всю правлячу тусовку, або «армія, мова, віра». Розпуск парламенту, «населеного» унікальними покидьками, яких у вантажному «ліфті» доставили прямо в Раду, був більш ніж бажана. Все, про що ми так довго мріяли… М-да. Але ось хто прийде у ВР після 21 липня? Хто відображає інтереси мільйонів людей, яких п’ять років гадили прямо в мозок жителі «колиски нації»? Зупинимося на двох проектах, які займають сьогодні перші рядки в партійних рейтингах. Це «Слуга народу» та «Опозиційна платформа».

Кому служить «Слуга народу»?

У всіх соціологічних дослідженнях з великим відривом лідирує віртуальна партія «Слуга народу». Їй повії з соцдороги дають від 35 до 42 відсотків голосів. Якщо конвертувати їх у депутатські мандати, то вийде за поточним політичним курсом приблизно 85-90 посадкових місць у новій Раді. Не забуваємо, що депутатів у нас обирають за змішаною, мажоритарно-пропорційною системою. 225 парламентаріїв «набивають» в одномандатних округах, 225 балотуються від партій. Ах так, мажоритарників зараз менше, оскільки є «окуповані території» і Крим. Мінус 15. «Слуга народу», швидше за все, буде мати (у всіх сенсах цього слова) найбільшу групу в майбутньому складі Ради. Що нам відомо про цей проект?

Організація «фейсбучного» типу. Все в тырнете. З реальних персонажів є Дмитро Разумков, якого призначили головою «СН». Потомствений грантосос у другому поколінні. Його родичі десятиліттями смоктали з фондів Сороса і Демократичної партії США. Продовжувати треба? Напевно, немає. Якщо таке диво виявилося на самій вершині, то загальна орієнтація «СН» цілком передбачувана. Ідеології практично ніякої. Все та ж клята «діджіталізація», «країна мрій» і якийсь «абстрактний світ». Ігор Валерійович Коломойський виявив бажання взяти участь у формуванні списку. У нього є чудові кадрові пропозиції. Однак отримав відмову від нового президента. Усіх потенційних депутатів тепер перевіряє Служба безпеки на предмет наявності зв’язків з Ігорем Валерійовичем.

Так, Служба тепер під контролем у Зеленського. Ну як під контролем… Була вирішена стратегічне завдання по «висновку» з СБУ Василя Грицака. Не проста головоломка. Нинішній склад Ради ніколи не дасть згоди на зняття Грицака і призначення на цю посаду Івана Баканова – одного Зеленського. Грицак поклявся Порошенко, що буде сидіти в СБУ до кінця, сторожа «мову, віру» і, найголовніше, оберігаючи «недоторканність» Петра Олексійовича. Тому Баканова призначили першим заступником до Грицака, а потім за справу взялися місцеві олігархи – брати Суркіси. Вони відчували гострої ненависті до Порошенка і мали давні дружні стосунки з Грицаком. Шляхом довгих переговорів, в ході яких «герой України» отримав хороші пенсійні гарантії, Василь підписав подання на призначення Баканова і звалив у тривалу відпустку. З якого вже не вийде. Велика група дніпропетровських «чекістів» заходить в даний час в СБУ, змінюючи кадри, поставлені оточенням екс-президента.

Ігор Валерійович на відмову свого «клоуна» не образився. Підійшов до справи творчо і запропонував поділити мажоритарку. По-братськи. Половина балотується від «Слуги», друга половина – від Ігоря Валерійовича. Але під брендом «СН». Зеленський знову відмовив. По ходу, він вирішив завести в Раду весь свій «Квартал 95». І ще якихось невідомих особин. Коломойський знову не образився на який зробив кар’єру шоумена. Творчі люди, що з них взяти. Поки по голові не пере…ш, нічого не доходить. Тому з’явився проект «партії мерів». Ігор Валерійович безпосередньо домовився з мерами Одеси, Харкова, Дніпропетровська (в обхід зачаївся Філатова) та інших великих міст про дерибан мажоритарки. Тому в будь-якому випадку у нього буде своє представництво в майбутньому складі парламенту.

Ідеологія «Слуги народу» і персональний склад виборчого списку залишаються невідомими. Набір загальних штампів щодо «нових облич в політиці», «перезавантаження Ради» та інші нісенітниці. Класичний віртуальний проект, реалізований за шаблоном президентської кампанії Зеленського. Мінімум зовнішньої реклами та телевізійних роликів. Активне просування в соціальних мережах і експлуатація надії 73 відсотків населення на зміни на краще: світ, прямі переговори з РФ і скасування закону про тотальну українізацію. Чи виправдає «СН» надії? Якщо судити по першим крокам Зеленського, то ні. Нещодавно один із співвласників «Кварталу» Борис Шефір (брат першого помічника президента Зеленського) ризикнув в інтерв’ю безпосередньо озвучити очікування українців. Скасувати декомунізацію, провести прямі переговори з Росією, відмовитися від горезвісних «українських квот». Патріоти підняли страшний виття, Парубій пригрозив «майданним походом», навіть екс-президент Порошенко щось тявкнул. І що ви думаєте? Моментально адміністрація Зеленського виступила із спростуванням. Мовляв, це не брат, точніше, брат, але ніякого відношення до «чувакам з АП» не має. Це його точка зору, ми не такі, готуємося до візиту в США… Коротше, швиденько злилися. Приблизно те ж буде і з фракцією «клоунів» та «нових облич» в новій Раді. Щось вони мені нагадують «Народний фронт» Сєні Яценюка. У 2014 році на загальній хвилі паніки і патріотичної істерії у ВР зайшло 85 (!) депутатів, які репрезентували саме дно націонал-расизму. Навіть не знаю, як їх ще назвати. Тепер переможці парламентських виборів п’ятирічної давнини навіть не виставляють партію «НФ» на вибори. А сенсу немає. Ніхто не проголосує. Так і йдуть на смітник історії однією дружною колоною. Попереду крокують Турчинов і Арсеній. Один Арсен Аваков поки викрутився. Але ще, як кажуть, не час.

«Опозиція»

У мене вже немає сил писати про опозицію. Як вони дістали… Ні, правда. Є «ахметівське крило» та «Опозиційна платформа» на чолі з тріумвіратом Юрій Бойко – Віктор Медведчук – Вадим Рабинович. Ще бігає Євген Мураєв з «Нашими». Який злився під Олександра Вілкула на президентських виборах з унікальним ефектом. Мураеву давали близько чотирьох відсотків. Після того, як він відмовився на користь Вілкула, щасливий володар статусу «єдиного» отримав в районі двох відсотків.

Тепер вони знову затіяли об’єднання. Рінат послав Вадима Новинського домовлятися з Рабиновичем про спільний похід у Раду. Домовилися, поділили місця у виборчих комісіях і домовилися про квоти у списку. Всім по 30 відсотків. Угу… Класно. Бізнес-партнер Порошенко об’єднується з «реваншистами». Чудова конфігурація. Альянс проіснував дві доби. Може, трохи більше. Потім з’ясувалося, що Ахметов не збирається об’єднуватися. Чистий блеф. Навіщо? Я не експерт по психіатрії.

В результаті «Опозиційний блок» Ахметова–Новинського–Вілкула йде на вибори самостійно. Природно, пролітають, але зате відбирають голоси у «Опозиційної платформи». Там свій дурдом. На каналі «112» і «Ньюсван» майже цілодобово мовить Віктор Медведчук. Я з великою повагою до нього ставлюся, оскільки він дійсно мені ідеологічно близький. Тривалий час закривав очі на Рабиновича, який як би друга особа в «платформі». Вже той факт, що Медведчук «умовив» Вадима Зіновійовича не балотуватися в президенти, був дуже позитивним. Але тепер! Рабінович, б…ть, вождь опозиції! «Барыжит» місцями у виборчому списку «Платформи», «бореться» за права російськомовного населення і є чи позашлюбним сином вищого керівництва РФ!

Медведчук в ролі диктора відразу двох телеканалів взагалі дивує. Розумію, що йому набридло сидіти в тіні, однак де той же Бойко? До нього питань немає. Класичний тип консервативного політика. Однак у поєднанні з Рабиновичем все виглядає як якесь довбане дно. Всім вже зрозуміло, що спроба Віктора Медведчука монополізувати роль єдиного каналу комунікації з Україною не вдалася. М’яко кажучи. Так, гарна була спроба, лунали цікаві обіцянки. Але за підсумком «намалювалися» Вілкул та Бойко. Два суперника на президентських виборах.

Ахметов, незрозуміло з якою метою вирішив блефануть з «єдиною опозицією», по ходу, зливає всі свої партійні проекти. Ляшко з «радикалами» вже відлучені від грошового а. «Опозиційний блок» намагалися переформатувати, але кинули цю справу. Навіть була досягнута домовленість поставити на чолі списку Євгенія Мураєва. На знак «вдячності» за те, що він «злився» під Вілкула. Тепер Новинському доручили чергову «місію» – розповісти Дружині, що концепція помінялася. Він тепер ніхто, але продовжує бути належним Рінату Леонідовичу. Основна частина «ахметовців» піде по мажоритарних округах, де вступить в жорстоке протистояння з людьми Коломойського. Алілуя!

Ось це, хлопці, сучасна українська опозиція. А адже сьогодні у «Платформи» є відмінні шанси стати другою за чисельністю фракцією в Раді. І так вони в опитуваннях впевнено виходять на показник 12,8%, поступаючись лише «Слузі народу». І їх основні посили щодо переговорів з РФ і відмови від тотальної українізації стають все більш актуальними на тлі мукання «нової президентської команди», яку вже заганяють в стійло наші стратегічні «партнери». Досить прибрати куди-небудь Рабиновича, вивести на перший план Бойко і доручити Медведчуку «тіньову роботу», як шанси набрати голоси на тлі розчарування в Зеленском істотно збільшаться. Ясна річ, що все в реальності відбудеться з точністю до навпаки. «Слуга народу» заманить на виборах у свою електоральну пастку довірливих «ватников» і просто адекватних людей, які в черговий раз повірять у казку про «новій країні». «Опозиційний блок» та «Опозиційна платформа» скоро довыбираются до того, що будуть представлені якимись ручними клоунами, не представляють ніякої небезпеки для главклоуна. Дуже, чи знаєте, хотів би помилитися. Навіть готовий покаятися за «наклеп». Але це, на жаль, правда.

Олександр Зубченко