У МЗС РФ обурилися діями Вашингтона, але «наїхати» на Тель-Авів побоялись
Дружби між Володимиром Путіним і Беньяміном Нетаньяху, здається, не вийшло. Спроба налагодити відносини Ізраїлю і Росії зірвалася. Вашингтон виявився Тель-Авіву миліше, ніж Москва. Це стало остаточно ясно 12 листопада — після екстрадиції в США росіянина Олексія Буркова, затриманого в Ізраїлі ще в 2015 році.
Офіційна російська реакція виглядала досить жалюгідно. Заступник голови МЗС РФ Михайло Богданов прийняв тимчасового повіреного у справах Ізраїлю в Москві Якова Зливі і висловив йому «крайнє співчуття». Дипломат зазначив, що «такі дії йдуть врозріз з конструктивними партнерськими відносинами, які динамічно розвиваються в останні роки між Росією і Ізраїлем».
А адже в ізраїльської влади був вибір. Крім вимоги американців екстрадувати Буркова в США, в Тель-Авів був направлений запит і від російських правоохоронних органів. Ніщо не заважало видати Буркова в Росію, надавши можливість розслідувати його уявні або реальні злочини нашому Слідчому комітету. А так все виглядає як удар в спину Москві.
Бурков, який заперечує свою вину у злочинах у сфері кібербезпеки, провів в ізраїльських в’язницях більше чотирьох років. Вже 15 листопада в штаті Вірджинія відбудеться попереднє слухання по його справі. У разі визнання Буркова винним за всіма пунктами звинувачення йому може загрожувати до 80 років ув’язнення. Видали на розправу.
Разом з тим, у Москві головним винуватцем ситуації з Бурковим, мабуть, вважають Америку. У всякому разі, дипломатичний демарш на адресу Вашингтона був набагато жорсткіше, ніж в адресу Таль-Авіва. МЗС РФ хоча б направив в Держдепартамент ноту протесту, в якій зазначається, що Сполучені Штати розпочали полювання за російськими громадянами по всьому світу.
Проте це не знімає відповідальності з Ізраїлю. Можливо, там вирішили поквитатися з Путіним за його відмову помилувати громадянку Ізраїлю Нааму Іссахар, засуджену в Росії за зберігання наркотиків. У Тель-Авіві припускали, що дівчину затримали і засудили намір, щоб обміняти її на Буркова. Але це ніяк не в’яжеться з визнанням нею своєї вини у зберіганні зілля.
За словами ізраїльського міністра Зеева Елькіна, вирок Іссахар змінив суспільний клімат в Ізраїлі. 7,5 років позбавлення волі за зберігання гашишу в багажі літака там вважають занадто суворим покаранням. Вердикт суду призвів до масового скасування польотів до Росії — до 40% авіаквитків було здано після звістки про вирок, страждає бізнес, стверджував міністр.
На цьому тлі недавні недружні дії ізраїльських військових щодо російської субмарини, про що стало відомо лише зараз, виглядають як частина системного тиску на Москву з боку Тель-Авіва.
— Дійсно, тут всі були обурені вироком Іссахар, обговорювали це, — підтвердив «СП» житель Ізраїлю Ігор Черченко. — По-перше, кількість наркотику смішне. Що таке 9,6 грама?! По-друге, його знайшли в багажному відділенні. Хто завгодно може покласти. І за це дали більше 7 років? У нашій свідомості це ніяк не вкладається. Частина людей переконана, що її заарештували, щоб обміняти на Буркова. В підсумку все вийшло на урядовий рівень.
— Схоже, потепління російсько-ізраїльських відносин тепер прийде кінець…
— Крім проукраїнської частини ізраїльського суспільства, а у нас є і такі, всі дуже хочуть дружити з Росією. Урядова частина теж за дружбу. Але при цьому, у нас є така концепція — всіх своїх завжди виручати…
На думку політолога Олександра Асафова, системно вирішити питання із захопленнями російських громадян у третіх країнах поки що неможливо.
— У разі Буркова є ситуативна причина цієї видачі і ряд більш глобальних причин.
Ізраїль вимагав безумовної передачі цієї дівчини — Наамы Іссахар, затриманої в Росії з наркотичними речовинами. Він отримав обґрунтовану відмову, оскільки ще не були завершені слідчі процедури. І все-таки вона вчинила тяжкий за нашими мірками злочин. Тому видачу Буркова слід розглядати як спосіб помсти. Але це приватний фактор.
Є ще фактори великі… По-перше, Ізраїль є союзником все-таки не Росії (хоча і намагається зберігати дружні відносини, ми всі пам’ятаємо візит Натаньяху на «Безсмертний полк», на парад 9 травня). Він максимально лояльний Сполученим Штатам Америки, своєму союзнику, і виконує, як і ряд інших країн, всі його вказівки, у тому числі такого характеру.
Американці розуміють той ефект, який виробляють затримання росіян з різних приводів, часто абсурдним, вигаданим (таким як затримання і утримання тривалий час у в’язниці з подальшим засудженням Марії Бутиной, нещодавно повернулася на батьківщину) та намагаються його мультиплікувати.
Фактично те, що написано у зверненні МЗС РФ про всесвітній полюванні на росіян — це правда. У цьому американці копіюють тактику іншого свого лояліста — України, і створюють фонд заручників. Оскільки затримані люди стають інструментами в політичному торзі, моторошними аргументами.
І, звичайно, мову треба вести не лише про Віктора Бута, Костянтина Ярошенка, Марії Бутиной або журналіста Олександра Малькевиче, який був затриманий відразу п’ятьма агентами ФБР, допитувати, і за відсутністю підстав відпущений. Можна також згадати Ганну Богачеву, яку затримали в Мінську і намагалися екстрадувати до США.
Рахунок таких епізодів вже йде на десятки, а скоро доведеться лічити сотнями.
— Чому Сполучені Штати так себе ведуть?
— Ця тактика зрозуміла. Незаконні дії пояснюються існуючим в США приматом власних інтересів над міжнародним правом. Видача Бута з Таїланду, ряд видачею з Іспанії та інших країн переконливо демонструють, що коли США треба, вони йдуть на прямі фальсифікації документів і на викрадення. Цю манеру діяти і доводить приклад Ассанжа.
— Як можна системно вирішити проблему викрадення російських громадян Америкою?
— Системно вирішити цю проблему можна, оскільки Сполучені Штати вважають себе вправі порушувати будь-які закони, включаючи міжнародні, руйнувати будь-які домовленості. Тому треба задуматися про безпеку наших громадян. Наш МЗС враховує ці ризики — періодично рекомендує не їздити в ті або інші країни.
Як показав український досвід, наявність заручників дуже добре працює в міжнародній політиці. Коли злочинців, що містяться в Росії, називають в’язнями совісті (наприклад, Сенцов — авт.), а росіяни завжди називаються не інакше, як злочинцями. Хоча ні слідства, ні суду, як правило, ще не буває, а є лише підозра у порушенні американських законів.
Так що ця проблема не зникне, а навпаки, буде загострюватися. На жаль, найближчим часом ми побачимо ще більше спроб і швидше за все успішних екстрадицій, таких як у Буркова. Це питання взаємовідносин Росії з іншими країнами та обережності її громадян. Якщо ми зміцнимо своє становище у світі, то треті країни не будуть сліпо виконувати американські вказівки.
— Тобто потрібен симетрична відповідь. Око за Око…
— Ми бачимо, що ця схема працює і у зворотний бік. Спроба екстрадиції з Польщі керівника УНА-УНСО* фактично провалилася, хоча його затримав Інтерпол та його готували до депортації в Росію. Але тут питання керованості польського політичного керівництва, яке прийняло рішення передати його українському консулу. Тобто норми працюють не рівнозначно.
Так що поки російсько-американські відносини в мінорі, проблема буде йти тільки з негативного треку. Тому громадянам Росії, особливо мають відношення до ключових областях знання — вченим, IT-фахівцям треба бути обережніше в своїх поїздках. Гарного прогнозу тут немає.
— А чи не варто було Путіну помилувати цю дівчину з наркотиками і визволити Буркова? І в інших випадках так чинити…
— Загального підходу тут не існує. Кожен випадок треба розглядати окремо, привертати увагу міжнародної громадськості і вести щільну роботу щодо звільнення цих людей. І якщо вони звинувачуються за якимось злочину їх треба депортувати на батьківщину для проведення слідства по цих справах до Росії.
Про те, чому Ізраїль пішов назустріч США, а не Росії розповів політолог-американист, експерт Центру дослідження проблем безпеки РАН Костянтин Блохін.
— На тему небезпеки, яка підстерігає росіян за кордоном, ще півтора року тому випустив завление наш МЗС. Мова йшла про фактичну полюванні на росіян. Це стає інструментом політики. І це логічно в умовах конфронтації з Америкою. Неугодних вони будуть выкрадывать, потім шантажувати. Думаю, можна говорити про тенденції.
— Від Вашингтона ми нічого іншого і не очікували. Але чому Тель-Авів вирішив цьому потурати? Нетаньяху з Путіним мало не під ручку ходив на 9 травня і раптом ця ганебна видача…
— Американо-ізраїльські відносини — це особливі відносини. Це щось більше, ніж просто відносини між двома країнами. Це не тільки співпрацю, але альянс, союз. У будь-якому випадку Ізраїль вибрав би Штати, а не Росію.
Трамп — чи не найбільш проізраїльський президент за всю історію США. Він не просто заручився підтримкою впливового произраильского лобі в своїй країні, а сам, можна сказати, його частина. Його дочка Іванка Трамп нещодавно прийняла іудаїзм, заміжня на Джеральдом Кушніром, який як раз займається близькосхідним врегулюванням і не приховує своїх коренів.
Президент США зробив все, щоб підсолодити Ізраїлю життя. Він визнав Голанські висоти, переніс американське посольство з Тель-Авіва до Єрусалиму, він робить все, щоб стримати Іран — в останній стратегії США по боротьбі з тероризмом Іран назвали державою — спонсором тероризму. Трамп вийшов з ядерної угоди з Тегераном, а її Обама уклав.
Сам по собі Ізраїль, який знаходиться в кільці ворожих держав, не має природних ресурсів, де невелике населення не зміг би довго протриматися, якщо б не підтримка США. Від них залежить виживання цієї країни. Тому проізраїльське лобі безпосередньо впливає на американську політику. Про це написано чимало книг.
У свою чергу в США произраильская політика трактується як необхідність мати союзника у важливому близькосхідному регіоні, оплот демократії, через що США можуть впливати на навколишні ісламські країни. Виходить така взаємозалежність. В Європі така взаємозалежність у США існує тільки з Британією, а в Азії з Японією.
— Адже в Ізраїлі «на чверть колишній наш народ»…
— Частка вихідців з Росії там, звичайно, велика, але як нещодавно сказав Лавров, з фундаментальних проблем ми розходимося з Тель-Авівом. Наприклад, з палестинського питання. А американці з цього питання з Ізраїлем сходяться.
*17 листопада 2014 року Верховний суд РФ визнав екстремістською діяльність «Української повстанської армії», «Правого сектора», УНА-УНСО та «Тризубу ім. Степана Бандери», організації «Братство». Їх діяльність на території Росії заборонено.
Thanks!
Our editors are notified.