Померла Галина Волчек – остання з основоположників і метрів сучасника. Їй було 86 років… Вона починала службу в театрі з Олегом Табаковим, Олегом Єфремовим, Ігорем Квашею та Євгеном Євстигнєєвим. Отримала Держпремію СРСР, коли їй було всього 33 роки. Багато кращі театральні ролі Валентина Гафта, Марини Нейолової, Олени Яковлевої, Чулпан Хаматової, Сергія Гармаша вийшли завдяки Волчек. І саме під її керівництвом «Сучасник» першим із зарубіжних театрів отримав престижну американську премію «Драма Деск». Справжня залізна леді і людина з величезним серцем.
Як все починалося
Галина Волчек – дочка режисера і оператора Бориса Волчека, який разом з Михайлом Роммом зняв такі відомі фільми як «Ленін у Жовтні», «Ленін у 2018 році» та «Пампушка». Батьки розлучилися, коли Галині було 13 років, і вона залишилася з батьком. Пізніше вона згадувала, що саме завдяки батьку в неї особливе ставлення до тіні і світла, що дуже допомагало їй у роботі в театрі.
«Мені подобається, щоб було світло, напівтемрява на мене погано впливає. Люблю підбирати гармонійне поєднання кольорів в одязі… Може, у мене це генетичне: від папи, який був кінооператором і дуже чітко і скрупульозно відрізняв в цьому сенсі гармонійне від негармонійного», – розповідала Галина Михайлівна в одному з інтерв’ю.
Галина Волчек Олегом Єфремовим.
Після закінчення школи Галина Волчек надійшла в Школу-студію МХАТ, закінчила її більш, ніж успішно і могла б піти стандартним шляхом молодої актриси – зніматися в кіно і грати в театрі. Але вона не шукала легких шляхів. Замість з однокурсниками Олегом Табаковим, Олегом Єфремовим, Ігорем Квашею та Євгеном Євстигнєєвим вона зайнялася створенням театру-студії молодого актора. Минуло всього кілька років, і театр «Сучасник» прогримів на всю країну.
Перша роль і відносини з кинематоргафом
Першим спектаклем, в якому Галина Волчек зіграла роль, стала п’єса «Вічно живі». Потім в її акторській біографії було ще багато акторських ролей, а на початку 1960-х вона дебютувала як режисер. Перший спектакль Волчек-режисера – «Двоє на гойдалках» по Гібсону. Не минуло й 10 років, як Галина Михайлівна Волчек стала заслуженою артисткою РРФСР і отримала Держпремію.
Кіноробіт у Галини Волчек близько 30 фільмів.
Кадр з фільму «Бережись автомобіля»
Як правило, це епізодичні ролі, які вона зіграла у 1960-70 роках: служниця в «Дон Кіхоті» Григорія Козинцева (1957), покупець магнітофона в комедії Ельдара Рязанова «Бережись автомобіля» (1966), Вовчиця в музичній казці Леоніда Нечаєва «Про Червону шапочку», Дюймовочка в «Осінньому марафоні» Георгія Данелія.
Галина Волчек, Олег Даль і Володимир Висоцький. / Фото: sovremennik.ru
Остання її роль в кіно була в серіалі «Таємнича пристрасть». Та погодилася на неї тільки з-за участі в проекті сина Дениса Євстигнєєва. Сама ж про себе вона казала, що давно перестала бути актрисою, а стала режисером.
Але все ж головною справою всього життя залишався для неї театр. Сама вона говорила: «З мого життя бульдозером проїхався театр». Той театр, у створенні якого вона безпосередньо брала участь, і якими жила все своє свідоме життя.
Немає нічого дивного, що відносини з кінематографом до Галини Волчек склалися досить поверхневі. Поки актриси з її покоління пробивалися на екрани, вона з Олегом Евремовым створювала «Сучасник». На це пішло майже 15 років. Як тільки театр став дійсно «усталеним художнім організмом», сталося непередбачене – художній керівник театру Олег Єфремов пішов у МОХАХ, та ще й забрав з собою провідних акторів «Современника».
Новий «Сучасник»
Після відходу Єфремова стояло питання про закриття «Сучасника», а журналісти і критики не соромилися у міркуваннях, що місія цього театру вичерпана. Але Галина Волчек не збиралася здаватися. В 1972 році вона стала новим художнім керівником «Сучасника», а в акторські ряди театру влилася молода кров – прийшли нові актори Валентин Гафт, Марина Нейолова, Авангард Леонтьєв, Лія Ахеджакова. І вже всього через рік гучна прем’єра – «Сходження на Фудзіяму» за п’єсою Чингіза Айтматова і Калтая Мухамеджанова. Потім було ще багато різних вистав, які і глядачі, і критики приймали на ура.
Євген Євтушенко, Сергій Гармаш і Галина Волчек. / Фото: sovremennik.ru
У XXI столітті зазвучали голоси скептиків про те, що «Современник» не відповідає своїй назві, оскільки в його репертуарі мало сучасних п’єс і все більше класики. Але Галина Волчек парирувала, що «театр не газета, яка пише про останні події. Коли ставиться класика, ви все одно говорите з сучасником про сучасне. Це вічні теми — любов, дружба, почуття обов’язку, зрада… Ці проблеми завжди будуть цікаві і важливі для глядача».
«Жити тут і зараз…»
Варто сказати, що Галина Волчек була однією з найбільш титулованих режисерів і художніх керівників. У неї було безліч професійних премій різного рангу, орденів, а в 1989 році Галина Михайлівна отримала звання народної артистки СРСР. Вона одна з небагатьох, які отримали всі 3 ступеня ордена «За заслуги перед Вітчизною».
Галина Волчек.
В останні роки Галина Волчек все частіше хворіла, кілька разів потрапляла в лікарню, але завжди знаходила в собі сили, щоб повернутися в рідний театр. До того ж із-за проблем з хребтом вона пересувалася останнім часом в інвалідному візку. Її було важко дихати через хронічного бронхіту, але сигарети вона не залишала. Але в театр приїжджала регулярно і лише зовсім недавно, на організаційних зборах трупи перед новим театральним сезоном вона попросила собі помічника.
19 грудня 2019 року Галина Борисівна відзначала свій день народження, яке співпало з відкриттям після ремонту Іншої сцени. Капусняк з цих випадках був влаштований просто чудовий. А сама Волчек на радість колегам встала з крісла і пройшовся по сцені, зізналася, що вчилася ходити всю осінь.
Всього через 4 дні Галина Борисівна потрапила до Боткінської лікарні за-за задишки. Діагностували пневмонію, підключили до апарату штучної вентиляції легенів. Щоб знизити навантаження на слабкий організм, ввели в медичну кому. Але серце не витримало… 26 грудня Галини Борисівни
Галина Волчек. Одне з останніх фото.
«Я волію жити сьогоднішнім днем, тут і зараз. Якщо весь час згадувати минуле, це означає, що сьогоднішню своє життя ти не живеш. А я хочу жити сьогоденням: у ньому багато хорошого, якщо дивитися на життя позитивно», — говорила Волчек в одному з інтерв’ю. Такою і була її життя – яскравою і позитивною. Галина Волчек… Справжня зірка — і в житті, і на підмостках.
Thanks!
Our editors are notified.