Живий труп: Кому вигідна смерть туркменбаші

Раптова смерть президента Туркменістану була б на руку занадто багатьом, щоб йому дозволили вижити

Провівши 5 липня розширене засідання уряду за підсумками першого півріччя, колишній коханий зубний лікар першого туркменбаші, а нині й сам «батько всіх туркменів» Гурбангули Бердимухамедов відбув у відпустку. Та безслідно зник! Туркменський офіціоз публікує його старі фото і відео, видаючи їх за нові. Але шила в мішку не сховаєш. Так він живий чи мертвий, безслідно випав з інформаційного поля другий президент Туркменії?

Пам’ятаєте, як за пару тижнів до своїх похорону звідусіль пропав колишній президент Узбекистану Іслам Карімов? До речі, тут якраз нинішній узбецький президент Шавкат Мерзиеев повідав: мовляв, йому днями зателефонував Бердимухамедов. З днем народження привітати! Але ми-то пам’ятаємо, що Мерзиееву періодично і Гульнара Карімова телефонує, хоча її вже кілька років теж ніхто не бачив. Ох, і вірно: тонка справа – Схід…

Сходознавець Аркадій Дубнов зовсім недавно писав, що Бердимухамедову доктора нібито пересадили нирку, так що, погодьтеся, є вагомий привід турбуватися за здоров’я 62-річного туркменбаші. Але в Ашхабаді запевняють: президент в повному порядку! І не показують його нікому. Правда, між 15 і 20 липня по туркменському телебаченню декілька разів показали сюжет, в якому глава держави грає з онуками. Ось тільки сорочка на ньому з довгими рукавами, тоді як спека в країні нині – до 45 градусів. Так що є великі сумніви, що запис свіжа.

Перші свідчення про те, що Бердимухамедов помер від ниркової недостатності, з’явилися в ніч на 20 липня. Повідомили про це письменник Акмухамед Вельсапаров – зі Швеції і опозиціонер Руслан Метиев – з Голландії. Пізніше сумні новини підтвердив в ефірі радіостанції «Говорить Москва» глава Центру моніторингу євразійських проблем Аслан Рубаев. Примітно, що через добу Рубаев дезавуював своє власне повідомлення («Дуже радий, що інформація не підтвердилася!»). Але вже 23 липня він знову визнав, що пропажа так і не знайшлася. При цьому, як зазначив експерт, «в країні відповідні служби переведені на особливий режим роботи». З чого б раптом, якщо президентом все в порядку? І ще: «Навіть найважливіший союзник і друг Олександр Лукашенко досі не отримав інформації про те, що відбувається». А вже це реальний привід для тривоги.

Смертоносний туркменський газ

Як би блюзнірськи це не прозвучало, але щезни Бердимухамедов трохи раніше чи трохи пізніше, не виникло б настільки розбурхують інсинуацій. Однак повідомлення про смерть з’явилося саме тоді, зазначає сходознавець Анатолій Несміян, «коли навколо туркменського газу почала закручуватися неабияка інтрига, в якій одночасно беруть участь Росія, Іран, Туреччина, Китай та Євросоюз». Що ж це за інтрига? Напередодні свого зникнення туркменбаші-2 так і не вирішив ключове питання: за яким з чотирьох маршрутів потече на експорт туркменський газ – на південь, в Іран, на північ – через Росію в Європу, на захід – теж в Європу, але через Туреччину, або ж на схід, прямо в Китай? «Запуск ТАНАП і прискорене просування всієї системи Південного європейського газового коридору ставить руба питання про залучення в систему додаткових до азербайджанським обсягів газу, – пояснює експерт. – Туркменія, як країна з серйозними запасами газу, не може залишитися осторонь. Турки жорстко лобіюють два варіанти підключення Туркменії до системи: або через Транскаспійський трубопровід, або через Іран. Якщо зупиняться на другому варіанті, то Іран стане країною-транзитером. З’явиться можливість «скидати» під виглядом туркменського свій власний газ на експорт. Це влаштовує Туреччину і Європу, але абсолютно нецікаво «Газпрому» і, зрозуміло, Китаю».

Позицію «Газпрому» прорахувати нескладно: продавайте, дорогі туркмени, свій газ куди вам заманеться, тільки не в Європу. Європа – наша! А якщо приспічило, то продавайте, звичайно, але тільки при нашому посередництва. Між тим, як зазначають експерти, сама Європа тягне ковдру на себе, прагнучи диверсифікувати поставки, посилити конкуренцію і тим самим обвалити ціни на газ. «Збалансована схема поставок, – роз’яснює Несміян, – дає Європі переваги як економічного, так і політичного характеру». При цьому з рук у Москви виривають дієвий інструмент впливу. От і піди розберися, кому більше на руку зникнення туркменського президента і що могло стати реальною причиною зникнення. Якщо Бердимухамедов все-таки помер, резюмує Несміян, то це може бути пов’язано з тим, що у когось з учасників забігу за туркменським газом не витримали нерви і було вирішено створити рукотворний криза».

Працює з документами, міцне рукостискання

Після того як Мерзиеев відзвітував про телефонному дзвінку туркменбаші, по телевізору знову показали сюжет із «нашедшимся» главою держави. При цьому сюжет не містить жодного «синхрону» – кадрів з живою мовою. Просто картинка, і все. Коли її зняли – незрозуміло. Між тим у президентському Instagram з’явилися відразу два «нових» фото, хоча до цього оновлень там не було цілий місяць. Дивно, чи не так? Одночасно на інтернет-сторінці економіста Михайла Делягіна вийшло повідомлення про те, що туркменбаші нібито отруїли. «Повідомлення не підтверджено, – зізнався Делягін, – але ми його опублікували в силу виняткової значущості Туркменії для світових енергетичних ринків, так і для Росії в тому числі. Влада сусіднього Узбекистану тиждень не повідомляли про смерть президента Карімова, незважаючи на потрясали країну чутки. У минулому році повідомлялося, що президент Туркменії впадав у кому, а сьогодні ця країна переживає безпрецедентний по тяжкості соціально-економічна криза, викликаний неадекватним управлінням».

Криза – це ще м’яко сказано. У Туркменії – голод. Черги за хлібом займають з 5 ранку. В одні руки дають два батона. Борошно відпускають по картках, по два кіло в одні руки – на місяць. Половина дорослого населення втекла з країни на заробітки. Частина – в Туреччину, з якою у Туркменії безвізовий режим і особливі відносини, інша – в Росію. Рік тому зубожілий народ влаштував багатотисячний «голодний марш» на столицю – людей тоді розігнали досить жорстко, і, як повідомляли на Заході, не обійшлося без жертв. Так що криза в країні вже, можна сказати, системний, довжиною як мінімум на рік. При цьому влада продовжує качати з надр нафту і газ, зводити палаци і будувати показушні магістралі через всю країну, за якими майже ніхто і майже ніколи не їздить. Тим часом тривога наростає і міцніє. «Приходять новини про масові затримання і арешти оточення Бердимухамедова; його син Сердар під домашнім арештом, – повідомив Анатолій Несміян. – Приблизно та ж картина, що й зі смертю Карімова, коли його рукостискання залишалося твердим, а «робота з документами» була в розпалі».

«Чорний халіфат» готовий напасти на Туркменію

Рівно місяць тому туркменбаші-2, а якщо точніше – аркадаг (покровитель) Бердимухамедов, призначив свого єдиного сина Сердара хакимом (головою) Ахалського велаята. Досі Сердар Бердимухамедов займав порівняно невисокі посади, так що у свиті негайно зашушукались: готує собі наступника. Але у свити є й інший умовний наступник – онук Керимгулы, підліток. У своїх уподобаннях свита розділилася, і суперечка, кому бути наступником, йде при цьому неабиякий. З підключенням європейських піар-агентств. Керимгулы створюють репутацію недалекого і відстає в розвитку дитини, у нього безліч образливих прізвиськ. А ще, як з’ясовується, у Бердимухамедова може бути не одна законна дружина, а дві. Другу «дружину» звуть Марина, вона російська, лікар, і в минулому вони з президентом разом працювали в стоматологічній клініці. Загалом, якийсь східний базар, і ніякої ясності.

Не виключено, втім, що туркменбаші живий. Та тільки чи цілком здоровий? Днями його літак засікли в Німеччині – там проходить лікування мати Бердимухамедова. Серед посольських працівників ходить чутка, що синові стало погано прямо в палаті у матері, а вже вийшло у німецьких лікарів повернути його до життя – як знати? Ось і Аркадій Дубнов зазначає, що його і в дипломатичних колах смерть Бердимухамедова не підтверджують, але, як висловився експерт, «це не означає, що стан здоров’я туркменського президента не викликає побоювань». Між тим варто було б внести хоч якусь ясність. Туркменська армія, як відзначають експерти, мабуть, сама слабка в регіоні. А на афганському кордоні – до 10 тис. бойовиків «чорного халіфату». Половина з них, якщо що, етнічні туркмени, які втекли за кордон від безвиході, зазначає Анатолій Несміян, «а географія країни – фактично ланцюжок оазисів, контроль над кількома яких дозволить говорити про повний контроль над країною».

Руслан Горевой