У військовій літературі часто зустрічаються згадки про участь у зіткненнях з російськими великих підрозділів білоемігрантів на боці японців. Бійці створеного в Маньчжоу-го за три роки до старту Великої Вітчизняної підрозділу «Асано» використовувалися японцями для розвідувально-диверсійної роботи. Проте вітчизняні дослідники, довгий час вивчали розсекречені документи, не знайшли однозначного підтвердження добровільного поголовного участі російської еміграції в боях проти армії СРСР. А ось прикладів роботи під прикриттям і сприяння радянським військовим зазначено предостатньо.
Білоемігрантські розвідники і диверсанти «Асано»
Бригада «Асано», Ковтуновская армія./Фото: img03.rl0.ru
Після того, як у жовтні 1922 року червоні війська взяли Владивосток, тисячі біженців з Білого Примор’я хлинули через кордон. Більша їх частина пішла в Маньчжурію, що належала на той момент Китаю. Столицею російських емігрантів став місто Харбін. Склад емігрантської хвилі був різношерстим: солдати і козаки, залізничники і офіцери, торговці і кримінал.
За допомогою досвідчених російських кадрів військові власті Японії підтримували в них бойовий дух, готуючи у власних загарбницьких цілях організовану «п’яту колону». Після захоплення японцями Маньчжурії і створення маріонеткової країни Маньчжоу-Го російська військова еміграція налагодила тісні контакти з японськими командирами. Дрібні групи об’єдналися у великі підрозділи, які згодом увійшли до складу Квантунської армії.
Чисельність російських військових у лавах японців склала близько 700 чоловік. Фінансувалися емігранти маньчжурський військовим міністерством, солдати з підрозділу «Асан» одягалися в маньчжурську військову форму. Однак на складах на випадок виконання спецзавдань зберігалися комплекти радянського червоноармійське обмундирування і зброю. Російських готували для закидання на територію Радянського Союзу, а також для здійснення в тилу Червоної Армії диверсійних актів на випадок війни СРСР і Японії. І якщо на перших порах до цієї роботи залучалися тільки колишні військовослужбовці Білої армії, то пізніше японська пропаганда переорієнтувалася на белоэмигрантскую молодь.
Зомбування потенційних диверсантів
Військовослужбовці загону Асано у звільненні./Фото: loveread.ec
Судячи з розсекреченої на сьогодні інформації, прямої участі в боях з Червоною Армією в ході Великої Вітчизняної «Асано» спочатку не приймав. Після нападу Гітлера на країну рад бійці емігрантських формувань закидалися на радянські території в разведцелях. Задовго до цих подій військовослужбовці професійно навчалися володінню розвідувальними та підривними системами, піддавалися ідеологічній обробці. Крім цього, емігрантський бойової батальйон у майбутньому міг бути задіяний у придушенні повстань маньчжурських підрозділів і в боротьбі з партизанами. Адже незважаючи на ідейні протиріччя з комуністами не всі російські переселенці прагнули вести підривну діяльність на батьківщині своїх батьків.
Японській владі доводилося і тиснути на потенційних шпигунів, примушуючи їх до співпраці. Але японці розуміли, що ідейний ворог СРСР буде ефективніше завербованого погрозами і заляканого диверсанта. З цієї причини в Маньчжоу-го велося справжнє «зомбування» жителів. Газети, радіо, соціальні організації нав’язливо прославляли все японське – влада, традиції, медицину, армію, освіту. Одним з найпотужніших засобів пропаганди став кінематограф. У 1930-х в Маньчжурії працювало 80 кінотеатрів, а вже в 1942-му кількість таких закладів перевищувала дві сотні.
У першій половині Другої світової війни харбинцы мали можливість дивитися тільки японські та німецькі фільми, обтяжені ідеологічної складової. Грамотно зняті короткометражки розповідали про принади життя в Маньчжурії після японської окупації. Киножурналы представляли солдатів імператорської армії справжніми героями, прославляючи їх гучні подвиги.
Встановлювалися жителям Харбіна для перегляду і пропагандистські кінострічки фашистської Німеччини – союзника Японії того періоду. А після особливо значущих прем’єр керівники високих рангів виступали з емоційними промовами про важливість рішучої боротьби з комуністами в тісному співробітництві з гітлерівцями. Природно, регулярно потрапляючи на такі кіносеанси, молоді російські переселенці добровільно-примусово переймалися «розумними» ідеями, поповнюючи ряди японських разведшкол.
З «асановцев» в трудові бригади
Російські емігранти Маньчжоу./Фото: loveread.ec
Незважаючи на те, що емігрантська адміністрація переконувала нове командування у всебічній підтримці, японці не поспішали довіряти своїм російським союзникам. Всі розуміли, що якась частина емігрантів лише вичікує приходу співвітчизників. Не було секретом і те, що окремі «асановцы» працювали на користь радянської розвідки.
Восени 1943-го всі японські офіцери «Асано» були замінені на росіян. А через місяць бригаду переформували (згідно з офіційною версією, з метою розширення російсько-емігрантських угруповань у Маньчжурської армії) в РВО (Російський військовий загін). До літа 1945-го діяльність самостійного військового підрозділу призупинили. Велика частина озброєння була вивезена, з частини рядового складу сформували трудові сельхозбригады. Інші ж були розпущені по місцях проживання до особливих розпоряджень.
Повернення до своїх
Харбинцы вітають Червону армію./Фото: img.gazeta.ru
У серпні 1945-го емігрантам стало відомо, що СРСР оголосив війну Японії, розпочавши проти неї бойові дії. Японці почали строкову мобілізацію збройних сил Маньчжоу-го, в тому числі і російських підрозділів. Командир білоемігрантів полковник Смирнов після кількох нарад запропонував розпустити загін, з чим погодилися інші російські офіцери. Незабаром рядовий і унтер-офіцерський склад отримав команду про розпуск, а в загоні залишилося пару десятків військових, які під керівництвом Смирнова почали охороняти склади, казармений майно і стратегічну залізничну переправу через річку Сунгарі. При підході Червоної Армії було вирішено здатися в полон.
Смирнов першим зв’язався з радянським військовим командуванням, виявивши бажання співпрацювати. Подібним чином повелися і рядові емігранти, які підлягають мобілізації. Японські російські ховалися, тікали в ліси. Деякі більш ініціативні створювали антияпонські партизанські загони, в яких разом з ними складалися і китайці. Партизани орудували в тилу японців, а після розгрому їх армії знищували залишилися бойові групи і передали полонених японців радянським військовим. На таємне співробітництво з радянською розвідкою йшли і інші члени командування бригади емігрантів.
А адже в самому центрі Японії до цих пір є справжня російська село.
Thanks!
Our editors are notified.