Як добрий сюрреаліст здійснив переворот у книговиданні: Зірка російської ілюстрації Кирило Челушкин

Кирило Челушкин знайомий багатьом росіянам по книзі “Японські казки”, виданої в 1990-х роках. Моторошнуваті і іронічні образи, обличчя акторів театру Кабукі і дивні маски, тварини, знайомі і в той же час демонічні, пузиряться, неспокійні, ніби вируючі каміння і хмари… Проте в сферу книжкової ілюстрації він, один із найдорожчих художників Росії, потрапив майже випадково – і давно вийшов за її межі.

Ілюстрація Кирила Челушкіна.

Челушкин, мабуть, один з найбільш відомих російських ілюстраторів. Він народився в Москві в 1968 році. Челушкин отримав архітектурну освіту, закінчив МАРХИ – Московський архітектурний інститут. Як не дивно, в числі своїх натхненників знаменитий ілюстратор називає безліч сучасних архітекторів – батька хай-тека Пітера Кука, Фрая Отто з його біонічними експериментами і мембранними стінами, покритими цвіллю… МАРХИ залучив його системним підходом до вивчення культури і мистецтва – і відсутністю ідеологічного тиску. Там існувала і студентська взаємопідтримка, і можливість брати участь у виставках, і безліч варіантів “входження” в професію…

Він почав займатися ілюстрацією ще в роки навчання в МАРХИ, на перших курсах – заради інтересу. Коли вийшла перша книга “Японських казок”, він мав не таке вже й глибоке уявлення про культуру Японії і спирався на традиційне китайське, а не японське мистецтво. Ілюстрації до другого видання, який через шість років, були набагато більш опрацьованими – художник до того часу з головою поринув у вивчення костюма, зброї, побуту японців. “Японські казки” з ілюстраціями Челушкіна були висунуті на Biennial of Illustration Bratislava – найбільший в світі і найбільш авторитетний форум в області ілюстрації. Ця робота потрапила на всі значущі виставки та форуми, завоювала безліч нагород і принесла Челушкину контракти з закордонними видавництвами – що здивувало самого художника.

Ілюстрації до японських казок підкорили публіку по всьому світу.

Ілюстрації до японських казок.

Ілюстрації до японських казок.

До середини нульових Челушкин, за його словами, “пройшов всі типи відносин” з видавництвами по всьому світу – і відчув, що робота в якості ілюстратора починає виснажувати його. Він розірвав відносини з усіма видавництвами, з якими співпрацював – мирно і ввічливо, але відчуваючи, що зачинив за собою двері. Однак досить скоро він прийшов до думки створити власне видавництво – так з’явилися Chelushkin Handcraft Books. Челушкин бачив, що вітчизняне книговидання перебуває у глухому куті – і організація власного підприємства стала для нього і бунтом проти ситуації, що склалася, і зухвалим експериментом, і розвагою. Видавництво декларує, що сучасні друковані технології дозволяють виробляти продукт, видатний по своїм якостям – і цим не можна не скористатися. Продукція видавництва дійсно виявилася високоякісної і естетичною, хоча реалізувати вдалося не всі проекти. Челушкин мріє випустити серію літератури жахів – і у нього в запасі ще десяток ідей.

Челушкин, крім ілюстрації, працював з Гаррі Бардиным над створенням мультфільму “Гидке каченя” в якості художника-постановника, а ще – знайшов своє місце і в галузі сучасного мистецтва.

У 2004 році в Москві він представив скандальні живописні роботи з зображенням відвертих сцен і архітектурних споруд – так художник виразив своє відношення до появи в Росії цензури. Також він створив серію з семи широкомасштабних графічних панно під загальною назвою “Адаптація”, де досліджує тему символічного взаємодії міста і людини.

Робота з серії Adaptation.

Важливе джерело натхнення для митця – це кінематограф. Неореалисты, режисери “нової хвилі”, Андрій Тарковський, Володимир Кобрин, Олексій Герман… Челушкин і сам мріє зняти власне кіно, але на сьогоднішній день пробував себе в області відеоарту, меппінга, створюючи пінопластові скульптури з проецируемым на них відеозображенням. Челушкин у своїх інтерв’ю часто говорить, що мова живопису себе вичерпав.

Неможливість перевершити майстрів минулого – вагома причина, щоб не займатися чимось звичним, а шукати власний, принципово новий шлях. Бути сучасним художником – значить, створювати щось, що ще не стало”класичним мистецтвом”, щось, до чого глядач іще не готовий. Пінопластові скульптури, жваві відеоартом, розійшлися по галареям зарубіжних колекціонерів. Така доля багатьох робіт Челушкіна – він з 1990-х років активно виставляється за кордоном, в Азії і Європі, знайомий з усіма відомими французькими галеристами, здобув успіх у американської публіки.

Ілюстрації до літературних творів.

Він працював і з американськими видавництвами, створюючи ілюстрації до відомих творів класиків американської літератури. У Росії ж видано не так вже й багато книг з її ілюстраціями – дві збірки японських казок та дві книги Толкієна (їх виходу довелося чекати цілих дванадцять років!). Як підприємець, Челушкин випустив ще кілька книг. Вони написані та проілюстровані їм самим – і оповідають про фантасмагоричних пригоди дівчинки Аліси, що значно відрізняється від керролівській, але зануреної в ту саму божевільну, алогичную атмосферу.

Ілюстрації до книг Толкієна.

Художника ще зі студентських років привертають нові технології, він уважно стежить за розвитком сфери проектування віртуальної реальності і мріє про створення рідкого екрану. Втім, у власній творчості використовує цілком консервативні методи – за його словами, “просте, як мукання, мова малюнка”. Полотно, фарби, ножі та наждачний папір для створення виразної текстури – основний інструментарій ілюстратора, ніякої комп’ютерної графіки, кольорових точок растру і стилуса замість пензля. Полотно стає основою для майбутнього твору, бо папір і картон не витримують експериментів художника. Поєднання складних текстур і віртуозне володіння лінією, гостра характерність персонажів, суміщення чином, диспропорційність на грані гротеску, нашарування образів, несподівані деталі, сюрреалізм і складний, стертий колорит – усе це Челушкин-ілюстратор.

Текст: Софія Єгорова.