Російська інтернет підірвала запис, викликала чимало сміху: автор повідомляв, що хоче почитати щось про апокаліпсис, але не тільки художню літературу, а свідчення очевидців, які поділяться секретами виживання. Сміх сміхом, а якщо вважати ознаками апокаліпсису Глад (голод), Мор (епідемії), Війну (затяжні військові конфлікти) і Смерть (розвиненої цивілізації, уламки від якого нащадки ледь розуміють, як використовувати), то в шостому столітті Європа, наприклад, один апокаліпсис пережила.
Глад: екологічна катастрофа
“І в цьому році сталося найбільше чудо: весь рік сонце испускало світло як місяць, без променів, як ніби воно втрачало свою силу, переставши, як перш, чисто і яскраво сяяти», — це опис 536 року візантійським істориком. Після цього дивного похолодання з-за втрати сонцем променів у Візантії почалися проблеми з врожаями — місцевих культур було занадто холодно для нормального дозрівання.
У далекій від Візантії Ірландії, яка, здавалося б, звикла до свого не самому теплому клімату, в тому ж і наступних роках вибухнув через недорід злаків голод. Ймовірно, проблеми з врожаями були по всій Європі: вчені, які вивчали старі дерева в Ірландії та Швеції, вважають, що серйозне похолодання, що відбилося на річних кільцях дерев, сталося не в якихось локальних точках.
Уявіть, що там, де зараз турецькі курорти, погасло денне світло і від холоду майже немає фруктів, овочів і хліба.
Інші вчені, дослідивши льоди Гренландії, повідомили, що похолодання було викликано великою кількістю попелу в повітрі: як ніби на землі вибухнуло в одному або декількох місцях щось велике. Одні вважають, що катастрофи й забруднення повітря викликали падіння астероїдів, інші — що виверження вулканів, але факт є факт: у Європі (а також на Близькому Сході і в Північній Африці) серйозно похолодало, від холоду сталося кілька років неврожаю, без злаків було чим годувати худобу, і почався серйозний голод, місцями, ймовірно, катастрофічний.
Вплинув на клімат і людський фактор. Стародавні римляни, з одного боку, не любили густих лісів на землях, що завойовували, і вважали своїм обов’язком розчищати від них землю, не даючи заростях вкривати різних там агресивних варварів, з іншого боку, постійно використовували для господарських потреб деревину і постійно ж шукали, де ще посіяти пшениці, щоб прогодувати своє велике населення.
Це призвело до того, що до шостого століття римляни значно змінили клімат на берегах Середземного мора, вирубавши на них всі ліси. Особливо постраждала Північна Африка. Клімат став, насамперед, на суші, і сільськогосподарським культурам це не дуже-то подобалося, так що похолодання тільки добило сільське господарство. Їжа стала дорогим задоволенням, і люди почали їсти одне одного, якби не
Мор: гігантська епідемія
Вважається, що чума прийшла в Східну Римську Імперію (Візантію) торговим шляхам від Китаю. Можливо, в Китаї теж трохи похолодало, і гризуни, постійні переносники хвороби, стали активніше виходити до людини та її житла. У будь-якому випадку, чума дісталася спочатку до Єгипту, який був у той час під владою візантійських імператорів, а потім благополучно охопила і Східний, і колишній Західний Рим, проносячись разом з поки ще живими втікачами від епідемії з чудовим римським дорогах до самих околиць перш римських земель.
Картина Ніколя Пуссена.
Єгипет вимирав цілими містами і не зміг оговтатися від цього потрясіння за найближчі сто років, протягом яких чума раніше виникали тут і там знову і знову. Це зробило його майже безпорадним перед арабськими завойовниками сьомого століття. Візантія теж втратила багато людей і сильно ослабла. Чума забирала зайві роти — але позбавляла поля і робочих рук, щоб обробляти їх. Як пише візантійський історик Прокопій Кесарійський:
“Від чуми не було людині спасіння, де б він не жив — ні на острові, ні в печері, ні на вершині гори… Багато будинків спорожніло, і траплялося, що багато померли, за відсутності родичів або слуг, лежали за кілька днів несожженными. В цей час мало кого можна було застати за роботою. Більшість людей, яких можна було зустріти на вулиці, були ті, хто відносив трупи. Вся торгівля завмерла, всі ремісники кинули своє ремесло…»
У Європі від чуми загинуло 25 мільйонів чоловік — величезна цифра; але у Візантії вона була ще більше – 66 мільйонів. Чума викосила Британію і Ірландію, засновані римлянами міста на німецьких землях; людей стало надзвичайно мало.
Чума забирала життя в Європі двісті років поспіль.
Війна не припинялася і не думала припинятися
Історія цивілізацій була завжди історією воєн. Просто війни на тлі чуми, неврожаю і раніше небачених весняних морозів сприймаються як особливо жахливі, і часом виявлялося, що одна сторона перемогла іншу тільки тому, що чума дійшла до неї пізніше або її армію ще було чим годувати.
В шостому столітті Візантія пережила двадцятирічну війну з персами, захопили Ємен і витіснили звідти ефіопів — союзників візантійців. Слов’яни увірвалися в спустошену голодом і чумою Європу і зайняли безліч територій, особливо багато німецьких. Вся Ельба була стала слов’янської. На півночі Італії слов’яни билися за видобуток з германцями-лангобардами, також прийшли вхопити шматок римського пирога. На місцеве населення не звертали особливої уваги: воно не могло чинити опір, і лангобарди просто методично його знищували. Германців — правда, інших — тіснили і грабували франки. Встигни перемогти, поки чума і голод косять ворогів, а не тебе — ось, здавалося, був девіз всього шостого століття.
На італійців нападали лангобарди, на лангобардів нападали франки. Картина Чарльза Лэндсиера.
Смерть: цивілізації вмирають, люди залишаються
Західна Римська імперія впала ще раніше шостого століття, але залишила після себе багато міст з міцними багатоповерховими будинками, залишила дороги, акведуки (водогін), безліч прекрасних пам’ятників з мармуру, лікарів, які ще намагалися лікувати людей і вивчати нове покоління лікарів, і безліч письмен.
Однак щоб хоч якось підтримувати роботу того, що лишилось від загиблої цивілізації, потрібно достатня кількість людей, які пам’ятають, як це робити. В шостому столітті загинуло критично значну кількість таких людей. Хто пережив голод — не переніс чуму, хто вижив серед чуми — загинув від руки чергового варвара-завойовника або опинився далеко від батьківщини в рабстві, там, де його «книжкові» знання були не потрібні і було потрібно тільки вміти працювати руками. Зв’язок зі Східною Римською імперією стала ефемерною, залишки культури, освіти, мистецтв стало нікому підтримувати.
Картина Клода Лоррена.
Не дивно, що від високо реалістичних скульптур античності Європа скотилася до грубих виробам самоделкиных, втрачені були досягнення живопису і медицини, різного роду соціальний прогрес, нормою стала безграмотність, а залишки споруд, призначення яких не розуміли, але які ще могли б попрацювати, якби знайшовся фахівець — розтягували на будматеріал.
Навіть скульптури йшли на матеріал: малограмотні (не так давно самі звернені) християнські місіонери на всяк випадок кожне людське зображення оголошували ідолом, якого треба було знищити. Мармур розбивали, уламками прикрашали нові, грубі споруди. Серед останків римської цивілізації полувымершая Європи жила бездумно, немов серед незрозумілих уламків невдалої інопланетної експедиції.
Шосте століття був не першим апокаліпсисом в Європі. Водопровід, цивільні права і технології: Що втратив світ, коли греки здобули Трою, а арії — дравіди.
Текст: Ліліт Мазикина.
Thanks!
Our editors are notified.