Як фашистський льотчик Мюллер став служити на благо СРСР і що з цього вийшло: Віражі долі радянсько-німецького диверсанта

Німці, які перейшли на бік Червоної Армії з ідейних міркувань, були в роки Великої Вітчизняної війни особливо цінними кадрами для радянських спецслужб. На відміну від завербованих військовополонених, які часто здавалися фашистським владі, німецькі комуністи мали дійсне бажання протистояти коричневій чумі. Один з них Хайнц Мюллер – бортмеханік, угнавший літак, щоб потрапити на радянську територію і допомагати Червоній Армії боротися з нацизмом.

Політ до росіян, або як німецький авіатор Мюллер опинився в СРСР?

Від радянського Інформбюро. «Оперативне зведення за 29 січня 1944 року. В районі Мелітополя на нашій території приземлився цілком справний німецький транспортний літак «Ю-52». Екіпаж літака в кількості чотирьох чоловік здався в полон…»./Фото: upload.wikimedia.org

Хайнца Мюллера призвали на службу майже в кінці 1943 року – до цього, його відстрочка від армії обумовлювалася неблагонадійністю: молодий чоловік з 1931 року перебував у Комуністичному союзі молоді Німеччини і в свій час брав активну участь в антифашистському русі в Саарської області. Після неодноразових арештів, Хайнца, зрештою, засудили до двох років концтабору Дахау, куди молодих німців, на відміну від інших, відправляли не на знищення, а на «перевиховання». До закінчення строку його укладання, німецька армія відчувала гостру потребу в солдатах, а тому Мюллера закликали в армію, як тільки він отримав свободу, не звертаючи уваги на його політичні уподобання.

На фронті Хайнца в званні унтер-офіцера визначили служити бортмехаником в 1-ю військово-транспортну повітряну ескадру, яка в листопаді 1943 р. розташовувалася в Одесі. Звідси відбувалися вильоти з вантажем продовольства і боєприпасів для солдатів вермахту, оточених частинами Червоної Армії в районі Миколаєва та Криму. Четвертого січня 1944 р., повертаючись після доставки вантажу, Мюллер, погрожуючи пістолетом, роззброїв екіпаж. Він змусив пілотів змінити курс і посадити «Юнкерс» на територію зайняту радянськими військами. На землі Хайнц передав подбежавшему з групою бійців капітану своє і захоплене зброю, а також віддав особисті документи, серед яких була довідка, що підтверджує відбування терміну в Дахау.

Як з німецького авіамеханіка зробили радянського розвідника?

Пальміро Тольятті, який в 1940-1944 роках жив в СРСР, виступав по московському радіо (мовлення на Італію) під псевдонімом Маріо Корренті, став ідейним наставником Хайнца Мюллера./Фото: img1.liveinternet.ru

Пізніше, вже перебуваючи у штабі авіачастини, Мюллер поділився інформацією про склад і розташування льотної ескадри в Одесі, а також розповів про оточених частинах німецької армії, до якої здійснювалися вильоти. У серпні колишнього бортмеханіка перевезли до Москви, де він став освоювати ази роботи розвідника в Центральній антифашистської школі. Тут Хайнц, в цьому ж місяці офіційно звільнений з полону, познайомився з відомими людьми свого часу – італійським комуністом Пальміро Тольятті, лідером французького комуністичного руху Морісом Торезом, німецьким поетом і перекладачем Еріхом Вайнертом.

Через місяць Мюллера поселили в підмосковному селищі Биково, щоб продовжити підготовку з більш досвідченими розвідниками – професіоналами з Наркомату державної безпеки. Разом з ним проходив навчання та майбутній напарник по майбутнім завданням – німецький антифашист Пауль Лампі. Новоспеченим розвідникам не стали міняти імена – вони залишилися колишніми, щоб уникнути випадкової плутанини – але присвоїли псевдоніми: так Хайнц Мюллер став «Мельником» з конспіративних номером 70860.

Як трудився на благо СРСР розвідник «Мельник» і які перед ним ставилися завдання?

Нацистський Берлін на початку 1940-х років./Фото: content.onliner.by

У завдання розвідників не входило впровадження в кадровий склад нацистів. Метою Мюллера і Лампі було визначення місцезнаходження секретних об’єктів, з’ясування їх значущості, а також здійснення операцій, пов’язаних з підривом складських боєприпасів, стратегічних комунікацій тощо Для виконання завдань подібного роду «Мельника» з напарником перед відправкою в Берлін, забезпечили детонаторами з годинниковим механізмом і вибухівкою.

Дорога до столиці Третього рейху проходила довгим, але з точки зору безпеки виправданим маршрутом. Розвідники спочатку перетнули лінію фронту з допомогою парашутів, а потім залізницею прибули в Берлін, де на Франкфуртераллее в квартирі перевірених агентів у них була призначена явка. З’ясувавши, після прибуття в місто, тихе поселення гестапо, фельджандармерії і служби безпеки, Мюллер з товаришем встановили зв’язок зі знайомими антифашистами і приступили до виконання розвідувальних і диверсійних операцій.

За які «заслуги» німці оцінили «Мельника» і його напарника в мільйон марок?

Загін Waffen-SS./Фото: cdn1.img.inosmi.ru

Утворилася підпільна група налічувала близько 15 осіб, які стали помічниками Хайнца і Лампі. Успішно впоравшись з кількома завданнями по знаходженню передислоцировавшихся раніше важливих об’єктів рейху, 31 березня 1945 року розвідники запланували підрив великого нацистського штабу. Проте в ході виконання задуманого сталося непередбачене пригода, яка мало не обернулося для виконавців крахом.

Справа в тому, що для операції потрібен автомобіль, щоб, начинивши його вибухівкою, влаштувати вибух у безпосередній близькості з фашистським установою. Намагаючись добути машину на автостраді, розвідники зупинили лімузин з військовими номерами. У салоні знаходилися три есесівця, які були застрелені Мюллером ще до пори, коли встигли що-небудь збагнути. Встигнувши відтягнути тіла в придорожні кущі, група тільки збиралася сісти в авто, як поруч зупинилася машина з іншими представниками Waffen-SS – ті, побачивши штабний транспорт, вирішили поцікавитися, що сталося і надати допомогу.

Розмова з ними був би рівнозначний викриття, тому за сигналом Хайнца диверсанти розбіглися і благополучно зникли в напрямку залізниці. Через кілька днів, коли пошук підпільної групи не увінчався успіхом, по радіо пролунало оголошення: за сприяння у затриманні осіб, причетних до вбивства співробітників СС, призначається нагорода в 100 000 рейхсмарок. Аналогічну пропозицію з’явилося і в популярній газеті Берлінер «Моргенпост». Через 9 днів, 12 квітня, сума обіцяної винагороди сягнула одного мільйона рейхсмарок.

Як діяли диверсанти в берлінському порту

Останній день активної діяльності групи «Мельника» припав на 23 квітня, коли у всьому Берліні вже йшли запеклі бої. В ході потужного артналета був убитий Пауль Шиллер./Фото: maxpark.com

Передбачаючи швидке падіння Берліна, Мюллер вирішив сприяти радянським військам, підірвавши великий склад з боєприпасами і зброєю в районі Східного порту на Променаденаллее. В диверсії брало участь п’ять осіб – «Мельник» відволікав охорону, його товариші встановлювали заряди. Наступну після цього потужний вибух на складі не викликав ніякої підозри у німців: за дивним збігом обставин він збігся з авианалетом, тому все списали на потрапляння у снаряди авіаційної бомби.

В останні дні боїв за Берлін група «Мельника» активно забезпечувала цінною інформацією радянських командирів.

А інший радянський льотчик став сталінським соколом.