Як гангстер-бізнесмен Аль Капоне заробив на кризі і чим віддячив звичайним людям

У кожної епохи свої герої і свої орієнтири. Колись Аль Капоне вважався людиною неоднозначним: з одного боку – гангстер і вбивця, організатор кубел, рекетир і взагалі багатоверстатник в частині порушення кримінального законодавства, з іншого – відгукується на потрібні звичайних американців бізнесмен, допомагає знайти те, до чого держава перекривали доступ – в першу чергу, звичайно, алкоголь; до того ж ще і філантроп – загальновідомо, що під час Великої депресії Капоне відкрив у Чикаго мережу безкоштовних їдалень для безробітних. Зараз, через майже століття після завершення гучного «кар’єри» цього кримінального боса, все виглядає куди більш визначеним, і навіть філантропія імідж Капоне не рятує.

Нью-Йорк і початок «кар’єри»

Аль Капоне в дитинстві з матір’ю і через роки – в укладанні

Зрозуміло, Капоне був продуктом свого часу: більше того, не стань він гангстером і крупною фігурою кримінального світу, доля його була б зовсім незавидною, тут спрацювало правило «пан або пропав» і вибір був зроблений на користь першого. Народився Альфонса Габріель Капоне 17 січня 1899 року в Брукліні, у сім’ї емігрантів з Італії. У першій третині двадцятого століття вихідців з цієї країни в США налічувалося близько чотирьох мільйонів, і італійська діаспора, поряд з іншими, займала значне місце в американському суспільстві. Батько Капоне був перукарем, мати працювала швачкою, і крім Альфонса у сім’ї народилося ще вісім дітей.

Шрам на обличчі Капоне отримав у віці дев’ятнадцяти років – під час розборок з конкурентами

Початок століття важко було назвати безтурботним для американців взагалі і для італійських американців – зокрема, але головні проблеми Аль Капоне були пов’язані не стільки з відгомонами та наслідками Першої світової війни, скільки з його власною натурою. Пізніше його нахили назвуть психопатичними; у чотирнадцять років він був виключений зі школи за те, що напав на вчительку. Зрозуміло, хлопчиська з розпростертими обіймами прийняла вулиця – він потрапив у банду одного з нью-йоркських гангстерів, Джонні Торріо.

Джонні Торріо

У життєписі Капоне прийнято відзначати, що він починав з низів, воно й не дивно: один лише факт приналежності до національної діаспорі ще не відчиняв усі двері кримінального світу. Молодий італієць, що відзначався великою фізичною силою і тієї самої експресивністю, що заважала йому стати частиною звичайного суспільства, деякий час працював викидайлом в більярдному клубі. Там, крім іншого, він навчився цієї гри і навіть вигравав один за іншим місцеві турніри, але основний дохід закладу приносило інше – гральний бізнес, яким промишляли власники.
Після низки конфліктів з конкурентами, Аль Капоне поїхав до Чикаго, де повинен був виконувати обов’язки охоронця боса, Джонні Торріо.

Сухий закон, Велика депресія і інші сприятливі фактори для розвитку кар’єри

Аль Капоне

З початку 1920 року в США набув чинності так званий «сухий закон», який був скасований лише через тринадцять років. Але вісімнадцята поправка до Конституції, яка заборонила виробництво та продаж спиртного, заборонити простим американцям бажати випивки не могла. На «допомогу» приходили бутлегери – контрабандисти і підпільні виробники спиртних напоїв, в числі яких опинився, зрозуміло, і Капоне. Банда Торріо була не єдиною в Чикаго, що прагнула з вигодою забезпечити громадян жаданим зіллям, конкуренція між угрупованнями призводила до перестрілок і справжнім боям, в яких Капоне проявив себе відчайдушним і жорстоким малим, що тільки додало йому авторитету в очах ватажка і взагалі кримінального світу.

Завдяки Капоне з’явився термін «відмивання грошей». Він відкрив в США мережа пралень і декларував частину награбованого як дохід від діяльності мережі

А в 1924 році Торріо сам став жертвою нападу, у результаті якого ледве не загинув. Оговтавшись після важкої операції і лікування, він передав керівництво бандою Капоне, який на сім років став одним з найвпливовіших людей в Чикаго. В першу чергу він перейнявся власною безпекою, пам’ятаючи про ризики, які додавалися до нової посади. Для Капоне був створений броньований кадилак з куленепробивним склом, причому заднє скло можна було зняти, щоб стріляти по переслідувачам. Пізніше, до речі, цей автомобіль згодився президенту США Франкліну Рузвельту.

Аль Капоне замовляв у кравців дорогі костюми, полюбляв сигари, дорогоцінні прикраси, міцні напої та жіноче товариство

Під керівництвом Капоне банда нарощувала вплив і збільшувала прибутки, до її складу входило близько тисячі учасників, а сумарний дохід перевершував триста тисяч доларів на тиждень. Бутлегерство, організація кубел, підпільні казино – Капоне фактично відчував себе господарем міста. Саме тоді виникло поняття рекету – заклади, які відмовлялися від «співпраці», часто просто підривали в прямому сенсі слова, різного роду боєприпасами бандити Чикаго були оснащені чудово.
За п’ять років з 1924 по 1929 роки в місті було вбито понад п’ятсот бандитів – в основному в результаті розбірок між кланами. Капоне належала сумнівна слава організатора різанини в день Святого Валентина, коли в 1929 році було вбито семеро членів конкуруючої банди.

Вільям Хейл Томпсон, мер Чикаго, користувався фінансовою підтримкою Капоне

Зрозуміло, величезні фінансові потоки, які текли в кишені гангстерів, виникали не з нізвідки, він складалися з того, що платили звичайні городяни – за спирт, контрабанду з Європи, доступних жінок, азартні ігри.
Сам Капоне, який до кінця двадцятих величезна багатомільйонний статок і не приховував свого багатства, вважав себе лише удачливим бізнесменом, який дає людям те, чого вони хочуть – з деякими неминучими в його справі нюансами у вигляді стрільби і трупів, нюансами, які вимагали твердості характеру і прийняття жорстких заходів. Зрозуміло, впливовий багач, впевнений у своїй незамінності для суспільства, не міг обійти своєю увагою і політику. На гроші Капоне спирався мер Чикаго Вільям Хейл Томпсон, який прославився в тому числі завдяки «ананасовому праймери», коли кілька виборчих дільниць були атаковані бандою Капоне з гранатами.

Філантропія як інструмент для політичної кар’єри

Камера Капоне у філадельфійській в’язниці

Можливо, і сам Капоне планував для себе політичну кар’єру в майбутньому – це допомогло б йому вирішити проблеми з правоохоронними органами. Починаючи з 1929 року, коли Капоне був заарештований у Філадельфії за незаконне носіння зброї і провів рік у в’язниці, він значився в списку найбільш небезпечних злочинців. До того часу в країні вже почалася Велика депресія – фінансова криза, яка призвела до втрати роботи майже чвертю дорослих дієздатних американців. Люди втрачали не тільки джерело доходу, але і вдома, можливість прогодувати дітей. В цих умовах відкриття Капоне мережі безкоштовних їдалень для нужденних зустріли на ура.

Чергу в безкоштовну їдальню Аль Капоне

Нехай італійця знали як гангстера і вбивцю, а все ж голод виявився сильнішим принципів, і ці заклади не пустували. Всім охочим, не задаючи питань, в цих їдальнях видавали на сніданок каву і булочку, на обід – суп і хліб, на вечерю – суп, кава, хліб. Щодня столові Капоне відвідували близько 2200 чікагцев, а на день Подяки 1929 року вони взяли близько п’яти тисяч гостей.

Всередині їдальні. Фото 1930 року

Це, та ще постійна підтримка італійських американців, яку Капоне чинив, по всій видимості, від чистого серця, пам’ятаючи про те, як непросто пробиватися в житті, і відчуваючи міцну зв’язок як з родиною, так і з корінням, могло б призвести гангстера до політичного успіху, але у долі на його рахунок були інші плани. Для ряду представників правоохоронних органів відправити Капоне за грати стало справою честі, і здійснити це нарешті вдалося – у 1932 році був винесений вирок по справі про несплату прибуткового податку – прокурору вдалося знайти переконливі докази надвисоких доходів Капоне, що не потрапили, зрозуміло, в його декларацію. Розмір невиплаченої в якості податку суми склав майже 400 тисяч доларів. Гангстер був засуджений на одинадцять років тюремного ув’язнення.

До моменту укладення стан Капоне було понад сто мільйонів доларів, а число вбитих ним перевалило за сотню

У в’язниці у Капоне загострилося перебіг хронічних хвороб, насамперед сифілісу, він почав стрімко втрачати здоров’я, в тому числі і психічне. До моменту дострокового виходу на свободу – в 1939 році – його інтелектуальний розвиток можна було порівняти з розвитком 12-річної дитини. Незважаючи на втручання кращих лікарів з доступних сім’ї Капоне, незважаючи на те, що екс-ватажок банди став одним з першим американцем, кого лікували антибіотиком, пеніциліном, стан Капоне продовжувало погіршуватися, і в 1947 році, відсвяткувавши свій сорок восьмий день народження, він помер у своєму будинку у Флориді, в оточенні родини.
Ще з укладенням Капоне під варту вплив його банди на життя Чикаго значно ослаб. Розбирання і раніше мали місце, але градус їх знизився, відкритого насильства і перестрілок учасники уникали сутичок.

Аль Капоне

Аль Капоне став не тільки дітищем, але і символом своєї епохи, добре зрозумілим і прийнятим як неминучий етап розвитку суспільства. На зміну йому прийдуть інші, по суті, настільки ж нещепетильные у виборі засобів отримання грошей і влади, зміняться покоління, перш ніж філантропія, колись служила амбіціям сильних світу цього, не перестане бути засобом для створення публічного іміджу. Аль Капоне, той, що жертвував на їжу чікагцев по триста доларів в день, збираючи тільки з доходів від грального бізнесу до 25 тисяч доларів в місяць, перетворилося в явище щонайменше морально застаріле.

Про фото-символ Великої депресії: “Мати-переселенка”.