Влітку 1944 року доля Ейфелевої вежі висіла на волосині. Ця паризька визначна пам’ятка, яка давно вже перестала належати одним лише французам, була врятована лише по волі генерала, який порушив прямий наказ Гітлера. Що це було – героїзм заради найціннішого надбання світової культури або цілком цинічний практичний розрахунок?
Окупація Франції
Окупаційний режим діяв у Франції з червня 1940 року, коли між нацистами і французькою владою було укладено Друге Комп’єнське перемир’я, за яким дві третини території країни, включаючи Париж, виявлялися підпорядковані режиму Третього рейху. На чотири роки світова столиця моди стала притулком солдатів вермахту, по Єлисейським полям то і справа проходили маршем німецькі військові, вулиці рясніли агітаційними вивісками і свастикою, але з усіх окупованих територій це був, мабуть, самий спокійний місто.
Протягом чотирьох років залишався Париж окупованою територією
Ейфелеву вежу ніби охороняли якісь надприродні сили – коли під час візиту в Париж фюрер побажав піднятися на верхній її ярус, ліфт з незрозумілої причини вийшов з ладу, і екскурсія не відбулася. У 1944 ж році вежі загрожувала куди більш серйозна небезпека.
6 червня почалася висадка англо-американських військ в Нормандії, був відкритий другий фронт, і окупанти зіткнулися з можливістю втрати французьких територій і в першу чергу – столиці. 7 серпня військовим губернатором Парижа був призначений генерал від інфантерії Дітріх фон Хольтиц.
Дітріх фон Хольтиц
Це був потомствений військовий, він народився в 1894 році. В армію фон Хольтиц прийшов перед початком Першої світової війни, а у 47 років став наймолодшим генералом вермахту. Останнім коменданту Парижа довелося займати свою посаду менше трьох тижнів, але саме за цей короткий період часу він вписав своє ім’я в історію.
Чи горить Париж?
15 серпня війська союзників вже перебували в безпосередній близькості до Парижу. Від Гітлера надходили накази тримати Париж до кінця, коли ж стало очевидно, що противник значно сильніше, він дав наказ знищити французьку столицю. Напередодні вирішальної битви були розстріляні і відправлені в Бухенвальд сотні «неблагонадійних». У місті почався загальний страйк.
17 серпня паризький комендант отримав наказ замінувати та підірвати мости через Сену, знищити всі історичні та релігійні будівлі в місті, а крім того, зрівняти з землею Ейфелеву вежу. Фон Хольтиц відмовився виконувати наказ.
Площа Трокадеро
Спірне питання – чому генерал вермахту пішов на таке грубе порушення військової дисципліни. По всій імовірності, Париж він любив, а фюрера вважав до того часу психічно нездоровим, а крім того, ніякого практичного сенсу в такому варварстві не було.
З телефільму «Сімнадцять миттєвостей весни»
Є й інша версія, куди більш прагматична: фон Хольтиц не міг не розуміти, що німецька армія зазнає поразки у битві за французьку столицю, і, відмовившись розправитися з головним символом Парижа, він думав в першу чергу про власну долю. Знищення Ейфелевої вежі однозначно перевело б його в число військових злочинців, причому малоймовірно, що людство пішло б на пом’якшення долі того, хто був винен в її руйнуванні. При цьому санкцій з боку власного начальства він міг не побоюватися, у всякому разі, ризикував лише власною долею: дружина і діти фон Хольтица до того часу благополучно покинули підконтрольні території рейху і небезпека їм не загрожувала.
Звільнення Парижа в 1944 році
Битва за Париж тривала шість днів, починаючи з 19 серпня 1944 року. 25 серпня генерал фон Хольтиц підписав документ про припинення вогню і здався військам союзників.
25 серпня 1944 року генерал здався. На рукаві можна побачити пам’ятний знак «Кримський щит» за взяття Криму
Героїзм чи розрахунок?
До 1947 року колишній генерал вермахту перебував в ув’язненні спочатку в Англії, потім на території США, після того як він був звільнений. Через чотири роки були написані його мемуари під назвою «Солдатський обов’язок. Спогади генерала вермахту про війну на заході та сході Європи». Колись підвладний йому Париж фон Хольтиц відвідував принаймні один раз, коли на короткий проміжок часу заглянув в готель «Мажестік». В ньому під час війни розташовувався штаб німецьких військ. Пробувши в готелі близько чверті години, фон Хольтиц відмовився від запропонованого господарем шампанського і пішов.
Фон Хольтиц після звільнення
У 1966 році в Баден-Бадені Дітріх фон Хольтиц помер, на його похоронах були присутні високопоставлені французькі офіцери.
Похорон фон Хольтица
Оцінки ролі німецького генерала в цьому епізоді Другої світової різні – одні прославляють його як гуманіста, жертвовавшего власними інтересами заради культурної спадщини людства, інші бачать у ньому розважливого гравця, який, хоч і виявився підставлений під удар, прийняв вигідні для себе рішення і виторгував собі життя і свободу після закінчення війни. У розвиток першої версії у рік смерті фон Хольтица був знятий фільм «чи Горить Париж?», в своїй назві відтворює питання Гітлера, який той у телефонному розмові адресував паризькому коменданту.
З кінофільму «чи Горить Париж?»
Одне безперечно – Ейфелева вежа, коли щось епатажне споруду до відкриття Всесвітньої виставки, а пізніше – символ Парижа, залишилася неушкоджена, щоб протягом десятиліть після війни продовжувати свою місію і приймати мільйони гостей, тепер вже куди більш безневинних.
Фото сорокових років
Thanks!
Our editors are notified.