У складний для імператора Миколи II час, коли країна була занурена в події першої російської революції, в 1906 році в води Фінської затоки зайшов іспанський корабель «Эстрамадура». Його місія була моральна підтримка російського імператора. Таке рішення прийняв родич і найщиріший друг Миколи II – іспанський король Альфонс XIII. Він не зміг залишатися осторонь, йому хотілося хоч як-небудь підтримати російського імператора. Але ось чи було це рішення правильним – питання дуже спірне.
Дружній акт або особистий мотив: Чому «Эстрамадура» вирушила до російських берегів?
Альфонсо XIII – король Іспанії./Фото: i.pinimg.com
Взаємини двох монархів, Альфонса XIII та Миколи II складалися особливим чином: вони будувалися на основі взаємної довіри, взаєморозуміння і дбайливого участі. Так під час іспано-американського військового конфлікту в 1898 р. Росія заявила про свій нейтралітет, те ж саме зробила Іспанія в 1904 р. під час російсько-японської війни.
Альфонс XIII і Микола II намагалися впоратися зі складною ситуацією (кожен у своїй країні), що склалася після поразки в цих військових конфліктах: ослаблення зовнішньополітичного становища країни, криза влади, економічні складнощі. Альфонс XIII як ніхто інший, розумів усю небезпеку скрутного моменту в Росії в 1906 році – він пережив подібне трохи раніше. Тому він прийняв рішення морально підтримати імператора Миколи II і відправив до російських берегів свій військовий корабель «Естремадура», щоб «надати Його Величеству Цареві доказ особливої серцевого поваги».
Співчуття до долі російського імператора Альфонс XIII висловить і в 1917 році – з моменту арешту Миколи II і його сім’ї він буде робити цілий ряд спроб врятувати їх, звертаючись з клопотанням про звільнення і до Тимчасового уряду, і до більшовиків. Він спробує також донести свою ідею про порятунок царської сім’ї до англійського короля Георга V. Але всі ці зусилля будуть марними. А значно пізніше Альфонс XIII сам опиниться в схожій ситуації під час Квітневої революції 1931 р.: переважна більшість виборців проголосує за республіканців і соціалістів, Іспанія стане республікою, а імператор і його сім’я таємно залишать батьківщину на кораблі «Принц Астурійський».
Сердечні взаємини: Альфонс XIII і Микола II
Микола II з дружиною Олександрою Федорівною (четверта дочка великого герцога Гессенського і Рейнського Людвіга IV і герцогині Аліси, дочки британської королеви Вікторії) і дітьми./Фото: cdn.spbdnevnik.ru
Альфонс ХІІІ був одружений на принцесі Вікторії Євгенії, яка була дочкою Генріха Баттенберга і онукою Олександра Гессенського (рідного брата дружини імператора Олександра II – Марії Олександрівни), а також онукою королеви Вікторії, як і Олександра Федорівна – дружина Миколи II. Крім родинних відносин царствені сім’ї пов’язувала велика взаємна симпатія один до одного і схожість доль. Обидві пари одружилися по великій любові. Обом принцесам довелося заради коханої людини перейти в іншу віру – Вікторія Євгенія з англиканства перейшла в католицтво, Олександра Федорівна – православ’я.
Але далі слідують трагічні збіги. Під час коронації російського імператора відбувається страшна тиснява на Ходинському полі (загинули 1389 осіб). А після весільної церемонії, як тільки карета молодят – Альфонса XIII і королеви Викториии Евгениии – виїхала за ворота церкви, у неї кинули букет квітів. Як виявилося, в ньому була захована бомба. Подружжя не постраждали, але загинули 25 людей, багато було поранено.
Інше сумне збіг – спадкова хвороба невиліковна. Нащадки королеви Вікторії по чоловічій лінії страждали на гемофілію. Ця хвороба передалася і спадкоємцям імператорів Миколи II і Альфонса XIII. Обидві родини відчували однакове почуття туги і відчаю, намагалися розібратися, що можна зробити, як допомогти дітям. Між сім’ями постійно велася переписка на цю тему. Спільне горе зближувало їх.
Чому іспанський маркіз не дочекався російського імператора
Військова гавань Петергофа (південний берег Фінської затоки), куди в 1906 році прибув крейсер «Экстрамадура»./Фото: s50.radikal.ru
Командир «Естремадури» дон Хосе де Дуопкас після прибуття в Петербург відвідав іспанського посла маркіза Айрбе, який представив главам російського морського міністерства і міністерства закордонних справ. Незабаром капітан був радо прийнятий імператором Миколою II, який попросив передати королю Іспанії слова вдячності, а також побажання благополуччя і процвітання на адресу його родини і народу країни. Російський імператор побажав відвідати корабель, який прибув з дружньої країни, і сказав, що про дату і час капітана повідомлять. Коли дата була вже визначена, візит відклали на два дні з-за технічної необхідності (вантаження вугілля на судно) і поганих погодних умов.
В день, на який візит був перенесений, капітан разом з командою корабля в парадному обмундируванні очікували прибуття імператора на палубі. До кінця дня до них прибув ад’ютант з повідомленням, що візит відміняється у зв’язку зі складними політичними обставинами, які вимагають сугубого уваги імператора.
Чому акт підтримки російського імператора, задуманий іспанським королем, виявився безуспішним і невиправданим
А. П. Ізвольський – глава МЗС Російської імперії./Фото: pbs.twimg.com
Прощальний бенкет в честь іспанських гостей було проведено главою МЗС А. П. Извольским. Для іспанської сторони ситуація прояснилася через деякий час після повернення корабля додому. Посол Айрбе повідомив у своїй депеші про те, що в Російській імперії вийшов маніфест про розпуск Думи першого скликання. Стало зрозумілим, чому імператор не зміг відвідати корабель. Обстановка в російському суспільстві в той момент була напружена до межі. Питання про парламентаризм в країні стояло гостро, і реакція на розпуск Думи була найболючіша.
Іспанський посол висловив своє задоволення місією іспанського корабля і додав, що радий благополучному поверненню його екіпажу на батьківщину. Для російської влади і самого імператора цей візит був несвоєчасним і навіть міг ускладнити ситуацію. Микола II, безумовно, оцінив добрий порив свого родича і друга, але в той момент йому простіше було б, щоб цього візиту не було взагалі. Пояснення посла нівелювали деякий подив і непорозуміння з іспанської сторони з приводу того, що російський імператор так і не відвідав корабель, і дружні відносини двох імператорів залишилися такими ж незамутненими і щирими, якими були завжди.
А за часів Катерини II вважали аморальними твори письменника Михайла Чулкова.
Thanks!
Our editors are notified.