Як медсестра-пенсіонерка скрашує старість собак, які доживають останні дні

У кожного вихованця одного разу настає старість, і в цей час тваринам потрібна вся турбота і увага їх господарів. На жаль, часто трапляється, що саме в цей час люди вирішують відмовитися від своїх улюбленців, їх залишають доживати віку в притулку, і тварини впадають у відчай. І Нікола Харрісон вирішила виправити цю несправедливість в міру своїх сил.

Одна з собак, яких Нікола взяла до себе на доживання.

Нікола забирає тих тварин, яким прогнозують жити близько півроку.

Нікола Харрісон — колишня медсестра. Вона довгий час дбала про людей, а вийшовши на пенсію, вона присвятила своє життя тварин — тим, у кого зазвичай немає медсестер і розраховувати на турботу по страховці яким, на жаль, не доводиться. Вона організувала на основі свого будинку в центральній частині Англії собачий хоспіс «Сіра мордочка», і забирає з найближчого притулку до себе собак на доживання.

Нікола намагається зробити останні дні собак щасливими і спокійними.

Нікола не бере до себе більше двох собак за раз.

Нікола бере тільки собак з притулку і тільки тим, кому ветеринари пророкують прожити не більше півроку. «Найдовше у мене прожила собака — це був цілий рік. Найменше — два тижні. Але яким би довгим або коротким було це час, це час наповнений вдячністю, бо ти бачиш, що робиш тварин щасливішими. Я не знаю, коли день народження у цих собак, тому коли вони потрапляють до мене, ми влаштовуємо їм вечірку з ласощами в їх честь дня народження».

Старі собаки нерідко виявляються нікому не потрібними і віддаються в притулки.

Старих собак потрібен окремий ретельний догляд.

Раніше Нікола витрачала на собак свої власні гроші — а це часто досить чималі суми, так як в них входять витрати на спеціальний корм і послуги ветеринара, а також ліки. Зараз жінка також приймає пожертвування від усіх небайдужих.

Нікола бере як великих, так і маленьких собак.

Притулок – не місце для старих собак.

Щоб не влаштовувати у себе міні-притулок з купою собак, а стовідсотково приділяти час стареньким вихованцям, Нікола вирішила брати тільки по дві собаки за раз. Часто буває, що після смерті собаки, Ніколі потрібно якийсь час на відновлення свого психологічного стану. Тоді вона бере паузу і бере нову собаку не відразу.

Одна з собак навіть проводжала донька Ніколи на випускний.

Якщо собакам важко ходити, Нікола возить їх на вулицю на візку.

Поки ж собаченьки знаходяться у Ніколи, життя наповнюється радістю. По мірі сил Нікола забезпечує їм медичний догляд, щоб вихованці не відчували біль. Якщо вони вже не в силах ходити, Нікола вигулює їх на візку. Жінка та її родина їй у цьому допомагає, бере собак на пляж, де ті можуть походити по теплому піску і помочити ніжки, вона купує собакам ласощі, які тільки хочуть — включаючи стейк та морозиво — часто у старих собак проблеми з зубами і пару раз облизати морозиво для них справжня радість. Одна з собак навіть побувала на випускному 16-річної доньки Миколи.

Урна з прахом собаки.

Після виходу на пенсію Нікола стала займатися старими собаками.

Коли приходить час прощатися з тваринами, Нікола кремують їх і закопує на спеціальній дільниці неподалік від свого будинку. «Емоційно це дуже важко, — зізнається Микола. — Але хтось же повинен це робити. Я дуже люблю тварин і я не можу жити з думкою, що деяким з них доводиться жити свої останні дні, тижні і навіть місяці без тієї любові, яку вони цілком заслуговують».

*Емоційно це дуже важко. Але хтось же повинен це робити*.

Всім собакам Нікола влаштовує свято на честь дня народження.

Такими Нікола забирає собак з притулку, де вони сидять у вольєрах.

У Миколи собаки отримують багато уваги, любові та турботи.

Нікола ні в чому не відмовляє стареньким собакам.

Собачий хоспіс.

Останні дні собак.

Однак трапляються і зворотні історії: в нашій статті “Сама турботлива у світі собака” ми розповідаємо про те, як вуличний пес став помічником для 90-річної жінки.