Своєрідний феномен виник колись в літературі: на світ з’являлися твори, автором яких вказувався Аристотель, давньогрецький мислитель. Часом навіть виникала плутанина – не він насправді створив твори, що користуються таким успіхом у численних читачів? Як правило, таке авторство згодом спростовувалося, але роботи Псевдо-Аристотеля залишалися на увазі. Хто ж виступав під ім’ям Аристотеля і навіщо?
Чому ім’я Аристотеля володіло таким могутнім дією
Аристотель. Римська копія з грецького оригіналу роботи Лисиппа
Аристотель жив більше двадцяти трьох століть тому, а все-таки перевершити його внесок в науку, судячи з усього, не вдалося нікому. Цю науку він, взагалі кажучи, і створив – як спосіб пізнавати об’єктивну дійсність і саму людину. На основі вчення Аристотеля побудовані і теоретичні науки – математика, фізика, метафізика, і «практичні» – політика, етика, та «поетичні» – тобто творчі. Аристотель описував причини всього сущого, розробляв систему філософських категорій, стосувався співвідношення простору і часу, та й взагалі створив грунт для розвитку наукового знання.
Ф. Хайез. Аристотель
А тому неважко припустити, що все написане цим мислителем за замовчуванням буде мати особливу цінність. Визначити її, цю цінність, у кількісному вираженні практично неможливо, настільки вона висока – все одно, що розмірковувати про значущість раптово знайденої третьої поеми Гомера.
Хто перший придумав увічнити свій твір, написавши на ньому ім’я Аристотеля як автора, сказати важко. Слава вченого вже при його житті була дуже велика, і, по всій видимості, під його ім’ям випускали в світ праці ще його учні і послідовники, тобто відбувалося це в четвертому столітті до нашої ери.
Аристотель народився в 384 р. до н.е. у місті Стагира у Фракії. Він рано втратив батьків, але встиг перейняти від батька початкові знання та інтерес до навчання, і у віці сімнадцяти років приїхав в Афіни, де став учнем Платона.
Місце в Афінах, де існував Лікей Аристотеля
Час було не саме спокійне, античний світ стрясали військові конфлікти; на той самий період припали завоювання Філіпа Македонського, який дізнався про мудреця-Аристотеля і запросив його навчати його сина Олександра. У той час майбутньому великому полководцеві було близько тринадцяти років. Після смерті царя Філіпа, коли влада перейшла до нового правителя Македонії, Аристотель залишив учня і поїхав назад в Афіни, де заснував свою школу – Лікей. Учнів Ликея називали ще перипатетиками, тобто «прогулюються», оскільки саме так послідовники Аристотеля воліли опановувати мудрістю – на ходу, прогулюючись.
Аристотель роботи Рафаеля (фрагмент)
Грек з Стагири за свою досить довгу, у 62 роки, життя створив велику кількість творів. Вони стосувалися онтології, вчення про буття, його принципи та головних категоріях. Аристотеля вважають основоположником логіки як науки, він упорядкував всі наявні тоді в розпорядженні людини знання.
Аристотель пояснював співвідношення душі і тіла, теоретичного знання і практичного досвіду, заклав основи етики, створив вчення про державу, присвячував увагу космології і Землі як планеті, створив низку праць з риторики, писав про природних науках, у тому числі давав опису природи та різних видів тварин. На вчення Арістотеля багато в чому опирається і наука психологія.
Автор – Псевдо-Арістотель
Аристотель, римська копія з грецького оригіналу
Аристотель написав дійсно багато – і деякі з цих творів не отримали поширення при його житті. Вважається, що він заповів всі свої праці учня і філософу Феофрасту, а потім вони перейшли до якогось Нелию з Скепсису.
Рукописи зберігалися не в найкращих умовах, у вогкості, чому частково постраждали. Відновлювалися аристотелевские твори вже в I столітті нової ери, і ще в Стародавньому Римі всі вони були видані в тому вигляді, в якому відомі і зараз.
Сторінка з «Таємної книги таємниць» Псевдо-Аристотеля
При чому ж тут Псевдо-Аристотель? Це збірна назва всіх тих, хто оприлюднив результати своїх роздумів під ім’ям великого вченого. Це робили самі учні Аристотеля, можливо, до речі, серед опублікованих ними праць були і справжні роботи філософа.
Псевдо-Аристотель, збірний образ, користувався ім’ям філософа протягом всього часу, що Аристотель відомий як мислитель. Твори латиною, грецькою та арабською, праці з алхімії, астрології, хіромантії – того, що і в голову, можливо, не приходило мудреця з Стагири – поширювалися по світу. Справжні автори цих творів, зрозуміло, невідомі.
Книги Псевдо-Аристотеля
«Шедевр Аристотеля»
Найпопулярнішою з псевдоаристотелевских стала робота Secretum Secretorum, вона була переведена в тому числі і в Стародавній Русі, отримавши назву «Таємна книга таємниць». У середньовічній Європі ця праця був популярнішим справжніх творів Аристотеля. «Книга таємниць» включала в себе зібрання повчань, які нібито давав Аристотель своєму учневі Олександру Македонському. Вона стосувалася знань з етики, фізіогноміки, алхімії, медицини та різних видів мистецтв. Арабський оригінал книги датується VIII – ІХ століттями, російською її створили не раніше XVI століття. Між іншим, в авторстві Аристотеля в даному випадку не сумнівалися – і з задоволення переймали таємну мудрість великого вчителя, передану великому ж учня.
Всього в обігу перебувало близько сотні творів Псевдо-Аристотеля, велика їх частина була написана в Середні століття
Якщо «Секретум» став найбільш тиражованих твором Середніх віків, то нові часи принесли свої інтереси. «Шедевр Аристотеля» – це була написана в XVII столітті робота про акушерстві та інтимних практиках. Зрозуміло, і це був бестселер. В Англії «Шедевр» побив усі рекорди за накладами і продажу.
Твори Псевдоаристотеля при всіх їх відмінностях відрізняло зазвичай наявність суперечностей у тексті, самостійні вставки перекладачів, з-за чого виникали повтори і взагалі втрачалося і без того не саму високу якість тексту. Зате праця набував популярності і в якійсь мірі безсмертя.
А ще тривалий час велися суперечки про іншому давньогрецького філософа: ким насправді був Діоген – шахраєм або філософом і чи він жив у бочці.
Thanks!
Our editors are notified.