Як на Русі позбувалися від конкурентів: історія застосування отрут

Часто від політичних конкурентів позбавлялися шляхом отруєних частувань.

Історія навмисних отруєнь конкурентів йде вглиб століть. Мало хто здивується розповідями про отрути, які ставали безвідмовним знаряддям в руках підступного злочинця. Подібних епізодів безліч історичних творах про Середньовіччя. Особливо популярним рішенням династичних суперечок отрута служив у Франції та Італії. Але і росіяни не відставали від освіченої Європи. Літописи рясніють подібними історіями за свідченням відвідували Московію іноземцев.

Літописні згадки про отрути і досвід кочівників

Найбільш популярними отрутами на Русі були мышье зілля, сулема і трупна отрута./Фото: suharewa.ru

Про те, що використання отрут було звичною деталлю житті середньовічного суспільства, свідчать статутні документи того періоду. В юридичній практиці мало місце суворе покарання як для отруйників, так і для винахідників отруйних сумішей. І «статті» ці були, як правило, смертними. За “Статутом” часів Ярослава Мудрого (11 століття), дружину, яка намагалася отруїти власного чоловіка, розлучали з них з накладанням на злочинницю великого штрафу. Кримінальним правом німців Середньовіччя пропонувалося колесовать отруйників чоловічої статі, а жінок – піддавати тортурам, після чого топити в річці. При угорському правителя кінця 13 століття Ладиславе за виробництво отрут при першому затриманні накладався великий штраф. Якщо ж у злочинця грошей не водилося, його просто спалювали живцем. Покарання, як видно, були страшними, але навіть вони рідко зупиняли людей, які зважилися на темні справи.

З середини XIII століття життя на Русі відбувалося в тісному зв’язку з монгольськими кочівниками-завойовниками Чингісхана. Дуже часто відвідування російськими князями ординських ханів закінчувалися трагічно. Таким чином і загинув у 1246-му батько Олександра Невського – князь Ярослав. Про це писав італійський історик-мандрівник Джованні Плано Карпіні. Він розповідає, що Ярослава запросили на обід до матері хана, після чого він різко захворів і помер через тиждень. Та ж доля, на думку Карпіні, чекала і самого Невського. Після відвідування Орди в 1263-му князь Олександр відчув нездужання і по дорозі додому помер. Судячи з усього, сила тихих отрут була добре відома азіатських кочівників, які таким способом звично ліквідували супротивників і суперників. У “Монгольському буденному ізборнику”, присвяченому життєдіяльності Чингісхана, розповідається, як від отруєння загинув його батько Есугей-Баатур, сів за один стіл з татарами і прожив після цього всього декілька діб.

Знахідки в Москві і боротьба за владу

Спочатку відсторонений від влади конкурентами Василь Темний незабаром помстився кривдникам смертельною отрутою./Фото: upload.wikimedia.org

Про те, що отрути займали окрему нішу дипломатичної життя в російському суспільстві, свідчила показова знахідка на території Московського Кремля в 1843-му на стройучастке царських льодовиків. Тоді неглибоко під землею виявили мідний глечик часів правління Дмитрія Донського з пергаментними грамотами та глиняний посудину з ртуттю. Ртуть і миш’як вважалися найпоширенішими отрутами Середньовіччя. Жорстока сутичка за владу була присутня і серед онуків Донського.

З одного боку на престол претендували галицькі і князі звенигородські Василь Косий і Дмитро Шемяка і Дмитро Червоний, а з іншого – великий князь Василь II. Літописи детально зафіксували історію загибелі Червоного. Недуга Дмитра Юрійовича так і не був ідентифікований лікарями, бо як симптоми не можна було підвести під одне відоме захворювання. Після різкого погіршення стану князь впав у безпам’ятство, а через кілька днів помер. Настільки стрімкий розвиток недуги типово саме для отруєння, та й доля його брата наштовхувала очевидців на підозри.

Отруйна курка і московські ворожі агенти

Шемяка був отруєний агентурою свого суперника./Фото: pp.userapi.com

У 1453-му, слідом за братом, отруїли і московського князя Дмитра Шемяку. Історія його смерті особлива тим, що відомі всі учасники цієї змови. Причиною такої розправи стали міжусобні розбірки з Василем II, якого Шемяка свого часу усунув від влади і відправив у посилання. Повернув свій вплив Василь Темний жорстко помстився мятежнику, скрывшемуся після поразки у Великому Новгороді. В офіційних хроніках того періоду раптову смерть Шемяки вважали за краще не аналізувати, обмежившись голим фактажем.

Проте окрім офіційних столичних “погодних” склепінь були й інші джерела інформації, популярні в опозиційній до центровласти середовищі. До таких належала новгородська літопис, де позначалося, що в 1453 році Шемяку отруїли. Детальний опис цієї історії містилося і в інших літописах. На підставі Львівської та Ермолинской легко простежити весь ланцюжок подій. Через вхожих в будинок Шемяки агентів Василя Темного був підкуплений княжий повар, який і нагодував господаря смертельно отруйним м’ясом. Отруєння князя підтверджується сучасними дослідженнями його частково муміфікованого тіла. Досліджували його печінка і нирки хіміки встановили, що Шемяка помер від вживання великої дози миш’яку, що і могло пояснювати процес муміфікації.

«Знатні» жіночі отруєння – історія дружини Івана III

Жінки на Русі теж ставали жертвами отруйників./Фото: avatars.mds.yandex.net

Доля високопоставлених жінок не так часто спричиняла літописців. Але про одну загадкової смерті докладно згадувалося в кількох джерелах. Мова про першій дружині великого князя Івана III Марії Борисівні. Очевидці зафіксували, що княжна померла після вживання сильного отрути. Відрізнявся жорстким і недовірливим характером Іван III Васильович віддав наказ починати розслідування. З’ясувалося, що в справі замішана ворожка і дружина придворного дяка.

Були зроблені висновки, що замислювалася спроба позбавити княгиню можливості дітонародження або ж просто вбити до появи престолонаслідника. У 2001 році сучасні вчені підтвердили ці факти. Після відкриття гробниці Марії Борисівни було проведено мікроелементний аналіз її кісток. Вчені виявили величезне перевищення на тлі допустимих норм цинку (більш ніж у 200 разів), ртуті і свинцю. Неприродно високий вміст шкідливих сполук в організмі без сумнівів вбила 23-річну жінку.

А саме це відбувалося з Іваном Грозним в останній день свого життя.