В Росії 8 березня зазвичай замінює день матері і день закоханих, в цей день вшановують жінок просто за сам факт існування і дарують їм квіти і цукерки. Святкують 8 березня і до інших країн, але зовсім не так: до цього дня приурочуються гучні масштабні акції. Хоча ту, яку провели в 1917 році російські жінки, за масштабністю не зміг переплюнути поки ніхто.
Жіноча революція
До 1917 року міжнародний жіночий день вже відзначався коммунистками, соціал-демократками, анархистками і організованими ними робітницями в кілька країнах кілька років. До нього приурочували мітинги і демонстрації з вимогами переважно економічного характеру: різниця в оплаті праці жінок і чоловіків у той час була навіть не до 30%, а в кілька разів — вважаючи приблизно однакові обсяги і тяжкість роботи. Крім того, вимагали зазвичай виборчих прав — у тих країнах, де такі права були у чоловіків.
Комуністка і активістка жіночого рівноправності Роза Люксембург виступає на мітингу.
Хоча в Російській Імперії був свій календар, працівниці Петрограда вирішили приурочити свою демонстрацію саме до міжнародного 8 березня. По російському старим календарем всесвітнє 8 березня припадало на 23 лютого. Оскільки країна вже три роки брала участь у Першій світовій війні, яка буквально її розорила, вимоги жінок крутилися навколо нестачі їжі та вимог світу.
З ранку жінки провели мітинги на своїх заводах, потім оголосили, що сьогодні страйкують, і рушили на вулиці, скандуючи: «Хліба! Хліба!» Рушили вони до «чоловічим» заводам, щоб запропонувати і працівникам чоловічої статі приєднатися до демонстрації. У результаті розміри демонстрації дійшли до 60 000 чоловік, а хвилювання закінчилися… знаменитої Лютневою революцією і зреченням царя від престолу.
Жіночі демонстрації проходили і до, і після Лютневої революції. Російські жінки вимагали в тому числі виборчого права.
8 березня — день страйків
Хоча 8 березня постійно піднімається питання дотримання базових жіночих прав і протистояння сімейному насильству, він в першу чергу асоціюється саме з трудовими питаннями, тому що в цей день в різних країнах влаштовують страйки.
Наприклад, в 2018 році на 8 березня феміністки оголосили в США «День без жінок». Будь-яка бажає взяти участь повинна була у цей день не вийти на роботу (взяти відгул заздалегідь), не займатися домашнім працею і пройтися в восьмимартовском марші в червоному одязі. Правда, з-за останнього пункт марш вийшов не таким масштабним, як очікувалося: багато злякалися кольору, вирішивши, що в справі замішані комуністи. Ідеєю ж «Дня без жінок» було показати, як багато в країні тримається на роботу жінок і як важливо для економіки сімей, міст і країни їх участь.
Марші восьмого березня в США проходили не тільки в 2018 році.
В Італії у тому ж році профспілки, пов’язані з роботою транспорту, оголосили загальний страйк, щоб не тільки дати працівницям показати свою значимість, але і працівникам висловити свою солідарність з ними. Страйк торкнулася Рима, Мілана і Неаполя, так що городянам довелося пересідати на особистий транспорт чи таксі, і на вулицях то і справа утворювалися затори. Приєдналися до страйку і деякі школи та лікарні. Не працювали метро, приміські поїзди та аеропорти.
Марш порожніх каструль
Взагалі ж Міжнародний жіночий день був заснований у пам’ять про перших, мабуть, жіночих масових акціях в США — маршів порожніх каструль. У 1857 році текстильниці пройшлися вулицями Нью-Йорка, вимагаючи зменшити робочого дня до десяти годин, підняти оплату праці до порівнянної з чоловіками і, особливим пунктом, зробити умови роботи безпечними. Щоб привернути увагу, вони голосно били в порожні каструлі — порожні в тому числі тому, що багато їжі на такі зарплати було не купити.
Марш порожніх каструль. Спроба реконструкції.
Вимога безпеки на роботі було дуже актуально, оскільки ніхто про це не дбав в уряді і, значить, не дбали і роботодавці, спокійно спостерігаючи, як отруйні пари вбивають жінок на виробництві, залишаючи надто вузькі проходи між небезпечними верстатами і замикаючи фабрики, щоб ніхто не міг втекти до закінчення робочого дня, що призводило в разі пожежі до масових смертей.
У 1901 році марш повторили домогосподарки. Під час демонстрації вони грюкали порожніми каструлями. Тепер вимоги були вже політичними більше, ніж економічними. Виборчі права, можливість займати робочі посади, на які жінок не допускали (про безпеку аргументи тоді не могли виглядати переконливо в світлі того, як багато жінок працювали у небезпечних умовах), нормальна людська повага.
Фабричну кар’єру жінки починали в дитячому віці, але це не змушувало фабрикантів робити цеху безпечніше.
Через дев’ять років у Німеччині Клара Цеткін запропонувала в пам’ять про двох маршах зробити цей день днем солідарності жінок і боротьби за їх права. Власне кажучи, приблизно в такому ключі спочатку свято в СРСР і відзначався — нагадували людям про права жінок та їх ролі в суспільстві.
У 2018 (знову) році, році, коли пройшли наймасовіші жіночі демонстрації по всьому світу, в Іспанії в пам’ять про марш порожніх каструль влаштували гігантський мітинг, на якому стукали по каструлях і сковорідках. Серед повісток дня були не тільки робітники — закликалося припинити покривати сімейне насильство і виправдовувати зґвалтування.
Масштаби іспанської демонстрації вийшли вражаючими.
Серед гасел в пам’ять про жертви, які могло б не бути при вчасно прийнятих суспільством заходи безпеки, був: «Ми тут не все — ні убитих». Як і в Італії, до демонстрації приєдналося безліч чоловіків. Питання було не тільки в солідарності — були підстави боятися, що праворадикали спробують кидатися всякою поганню в учасниць, як це сталося в деяких інших країнах. Всього в демонстрації взяло участь п’ять мільйонів чоловік. Кольором протесту в Іспанії став пурпурний — він вважається кольором феміністського руху.
Вільні жінки Сходу
8 березня 2016 року запам’яталося тим, що восьмиберезневого жіночий марш турецька поліція в Стамбулі розігнала гумовими кулями. Справа в тому, що влада відмовилася погоджувати демонстрацію, заявивши, що вона буде, мовляв, небезпечна. «Протест не потребує дозволів!» заявили турецькі феміністки. Хоча вийшло на демонстрацію лише кілька сотень людей і проходила вона, хоч і голосно, але мирно, поліція вирішила розганяти її саме гумовими кулями — хоча очікувалося, що учасниць будуть по одній відривати від натовпу і заарештовувати.
Протест в Ірані 1979 року.
Найвідоміша акція на 8 березня в мусульманському світі було проведено в 1979 році в Ірані. Жінки вийшли протестувати проти обов’язкового носіння хіджабу. У рік масових восьмиберезневих акцій, 2018, жінки Ірану знову вийшли на вулиці, вимагаючи рівноправності: тепер питання стояло не тільки про хіджабах, але і про допуск до вищої освіти. В результаті акції було заарештовано 80 чоловік. 20 з них постали перед судом за звинуваченнями в діях проти сил правопорядку.
Особливі дні для жіночого «буйства» існували задовго до святкування восьмого березня. Поєдинки, шинкові танці і погоні за священиком: Як виглядає жіночий день у різних народів.
Текст: Ліліт Мазикина.
Thanks!
Our editors are notified.