Як з’являлися на світ і діти росли в сім’ях селян-кріпаків.

Культура

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян

В століття антибіотиків, контрацепції і незалежності від батьків все важче уявити собі, як з’являлися на світ і діти росли в Російській імперії. Адже не так багато часу пройшло з тих пір, коли ні про перше, ні про друге, ні про третьому що селянки, що дами з вищого світу не могли і мріяти. Материнство і дитинство виглядали зовсім по-іншому.

Вагітність і пологи: як чекали і приймали дітей

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
Ст. Максимов. Материнство

Яке б місце в суспільстві не займала жінка, рано чи пізно материнство ставало її основною метою і завданням. І селянки, і знатні дами в Росії минулих століть бачили своє головне призначення в тому, щоб дати життя та виховання дітей. Тому і до весілля ставилися як до переломного моменту в жіночій долі: з цього рубежу починався зовсім особливий відрізок життєвого шляху.

Діти з’являлися на світ поза шлюбом – на селі таких випадків було більше, ніж у містах, але взагалі статистику з цього питання зібрати важко: дворянські родини такі випадки не афішували і намагалися замовчувати. Юридичної вимоги для чоловіка одружитися на матері своєї дитини не було, накладалася лише обов’язок утримувати обох, це передбачали ще петровські артикули.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
К. Маковський. Селянські діти

Перша вагітність – навіть у шлюбі – могла наступати дуже рано, вже в чотирнадцятирічному віці, що збільшувало й без того чималі ризики для матері і майбутньої дитини. Лікарського супроводу вагітності не було, про неї взагалі намагалися зайвий раз не згадувати.
Здоров’ю петербурзьких дам шкодили не тільки корсети, але і звичку постійно виїжджати у світ тонких і легких сукнях, що у сирому та холодному столичному кліматі було ризиковано і впливало на перебіг вагітності.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
К. Брюллов. Портрет графині О. В. Орлової-Давидової з дочкою Наталією

Читайте также:
Слава і забуття одного з найвідоміших композиторів сталінської епохи: Борис Фомін

Народити здорову дитину і самій залишитися в живих – вже було великою удачею, і допомогти в цьому жінці було практично нікому. Звичай запрошувати на пологи лікаря був швидше винятком, ніж правилом, і мова в таких випадках йшла лише про знатних родинах і тоді, коли протягом пологів ускладнювалося якимись патологіями.

Кесарів розтин, одна з найдавніших операцій, яка проводилася ще римськими лікарями, довгий час здійснювалося лише для порятунку дитини, коли допомогти жінці було вже не можна. Спроби зберегти життя і матері, і дитині з допомогою кесаревого аж до вісімдесятих років XIX століття закінчувалися в переважній більшості випадків смертю породіллі, з-за відсутності антисептиків жінки помирали від інфекцій та запалень, а також від втрати крові.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
А. О. Смирнова-Россет

«Сімдесят дві години під час перших пологів, все місто було в хвилюванні. Пушкін, Вяземський, Жуковський зустрічалися, щоб запитати один в одного: «Що, народила? Тільки б не померла, наш скарб» – такі спогади залишила подруга А. С. Пушкіна, Олександра Россет.
Пологи, або «натуральна хвороба», і траплялися після ускладнення, або «припатки», часом закінчувалися смертю матері. Ці випадки були непоодинокими, тому народженої дитини намагалися якнайшвидше охрестити, і взагалі приділяли велике значення обряду хрещення, причому на роль хрещеного батька і матері запрошували саме тих, хто був в змозі взяти на себе відповідальність за дитину у разі смерті його матері. До того ж, що закінчилася благополучно вагітність означала і те, що незабаром повинна була наступити наступна…

Дожити до дорослого віку: як погрожували дітям хвороби і можливість залишитися сиротою

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
Соня, сирота і племінниця графа Ростова, виховувалася в сім’ї (З кінофільму «Війна і мир»)

Сироти виховувалися родичами матері або батька, іноді вони потрапляли в будинок і до сторонніх людей – мати у сім’ї вихованця або вихованку було звичайною справою, як, втім, і ростити разом кузенів – коли доводилося замінювати померлих батьків. Вдівці, як правило, прагнули укласти новий шлюб, без дружини доживали віку лише люди похилого віку. Співвідношення овдовілих чоловіків і жінок у середині XIX століття становило 10 до 14 в селах і 10 до 30 в містах, причому чоловіків, створювали нову сім’ю після вдівства, було на чверть більше, ніж жінок.

Читайте также:
10 знакових ролей Кірка Дугласа: Пост пам'яті актора «золотого століття» Голлівуду

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
К. Савицький. Батько

Всупереч усталеній думці, відразу після пологів ні про яку «роботу в полі» мови не йшло, селянські жінки лежали тиждень «на житній соломі», щодня відвідуючи лазню. Дворянкам ж і зовсім перші дев’ять днів не дозволялося вставати, лише на десятий можна було прийняти на півгодини сидяче положення, так свідчили «Поради заміжній жінці», що виходили в середині XIX століття.
Але і благополучний дозвіл від пологів не дозволяло сім’ї заспокоїтися і радіти життю: перші роки для дитини ставали серйозним випробуванням. Важко собі уявити, але навіть у другій половині XIX століття лише чверть новонароджених доживала до року. У Московській губернії тоді помирало більше 400 дітей з тисячі.

«Потім хвороби дітей, цей страх вічний; потім виховання, бридкі нахили (вона згадала злочин маленької Маші у малині), наука, латинь – все це так незрозуміло і важко. І понад усе – смерть цих же дітей» – вустами Доллі з роману “Анна Кареніна” озвучив Л. Н. Толстой почуття жінок того часу.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
К. Маковський. На кухні

Зрозуміло тому, що думки жінок були цілком заповнені дітьми, їх хворобами, способами лікування – адже ні про яке дитячому охороні здоров’я, за великим рахунком, мови не йшло: дворянські родини, які живуть у великих містах, ще могли вдаватися до допомоги сімейних лікарів, на селі ж завдання вилікувати і виходити хворої дитини цілком лягала на плечі матері.
Отруєння, рахіт, сухоти, кір, грип, віспа – хвороби, найчастіше затрагивавшие сім’ї з дітьми і нерідко забирали життя. М. В. Ломоносов писав про матерів, «кои до 10, а то і до 16 дітей народили, а в живих жодного не залишилося».

Багатодітність: хто і як виховував дітей

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
А. Корзухін. Бабуся з онукою

Читайте также:
Чим фінам «насолив» російський генерал Бобриков і чому його політику називали «драконівської»

І все ж звичайним для Російської імперії явищем була багатодітність – та найбільше уваги, само собою, приділялася первістку. Хлопчика на цю роль чекали набагато сильніше, ніж дівчинку, і часто першій дитині в мемуарах присвячувалося досить багато сторінок, на відміну від наступних дітей, яких могли взагалі не згадати. Звичайно, у багатьох сім’ях ніжно любили і дівчаток теж, але дочки, «дивляться з дому», все ж користувалися куди меншою батьківською любов’ю, ніж сини, особливо в селян.
Ставлення до дітей у кріпосного стану визначалося і самим фактом підневільності: юридично народжена дитина належав поміщику, власнику «душ», а значить, міг бути за бажанням господаря продан, закладений і так далі.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
Н. Богданов-Бєльський. Майбутній чернець

Європейська література, особливо роботи Жан-Жака Руссо, який просував ідеї природності і повернення до природного початку, впливала в тому числі і на російських дам, які черпали в нових віяннях натхнення щодо своїх материнських обов’язків. Виховання дітей ставало предметом обговорення з позицій педагогіки, хоча найчастіше безпосередньо за синами і дочками дворян доглядали не батьки, а няні, а крім них – бабусі.
Бабуся в житті дитини позаминулого століття займала дуже важливе місце, – вона була головою родини і господинею родинного стану, а тому користувалася особливою повагою з боку молодших членів сім’ї. У деяких випадках онуків забирали в свій будинок на виховання – щоб вивести в люди свого улюбленця.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
Михайло Лермонтов і його бабуся, Єлизавета Олексіївна Арсеньєва

Селянські сім’ї до питань виховання дітей підходили інакше, вчили своїм власним прикладом, передавали дітям народну мудрість, розповідаючи билини і казки, використовуючи прислів’я та приказки. З раннього дитинства малюка в селянській родині вже були свої обов’язки, – у три-чотири роки дитина була в стані підмести віником ганок або стежити за курми. Дівчаткам починаючи з шести років вже довіряли наглядати за молодшими дітьми.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
К. Маковський. Діти, що біжать від грози

Читайте также:
Перший півфінал пісенного конкурсу Євробачення-2015 (трансляція)

«В ляльки я ніколи не грала і була дуже щаслива, якби могла брати участь у домашніх роботах і допомагати кому-небудь у шитті або в’язання» – писала у мемуарах А. П. Керн, муза поетів XIX століття.
Фізичні покарання – різки – були звичайною справою і на селі, і в місті, і в селянській хаті, і деколи у аристократів. І все ж у мемуарах нечасто трапляються слова про деспотизмі батьків, тим більше матерів, етичні норми того часу не допускали будь-якого їх очорнення. Навпаки, до своїх матерів і маленькі, і стали дорослими діти виявляли максимум поваги, покірливо терпіти «виховання» навіть на третьому десятку років. «Олександр дає різки своєму хлопчикові, якому тільки два роки» – писала сестра Пушкіна Ольга Павліщева чоловікові.
З іншого боку, турбота про своїх дітей, особливо хлопчиків-первенцах, часто становило головну мету життя жінки-дворянки до самої її смерті, досить згадати пошуки «протекції» і прохання про «теплих місцях» на державній службі, які так добре знайомі сучасній людині за класичним літературним творам.

Как появлялись на свет и росли дети в семьях крепостных крестьян
Марія Волконська з сином Миколою

Були і ті, хто залишав дітей на місяці і навіть роки, вирушаючи в далеку поїздку по Європі. Або в іншому напрямку – як у випадку з Марією Волконської, яка пішла за чоловіком-декабристом в Сибір, залишивши маленького сина Миколи в Петербурзі і втративши право впливати в майбутньому на його долю. Це зазвичай сприймається як підтвердження тяжкості рішення, яке прийняла дружина декабриста, але повертаючись до теми дитячої смертності тих часів, не можна не побачити і більш приземлену бік речей: маленька дитина, чиє майбутнє статистично було досить туманним, чи міг перевершити за значенням у долі жінки, її чоловіка. Микола прожив без матері зовсім недовго і помер у віці двох років. На засланні у Марії та її чоловіка народилися нові діти.

І не меншою екзотикою стали зараз правила, за якими колись виховували дівчат у селянських сім’ях.

Source
Оцініть статтю
Популярний портал | Proexpress.com.ua | все найцікавіше в Україні

Thanks!

Our editors are notified.