Його можна було б назвати простим кухарем, однак ім’я Івана Харитонова увійшло в історію, як символ безприкладної вірності своїй професії, царю і Вітчизні. Після революції він міг би просто звільнитися з роботи і залишитися зі своєю сім’єю, але не міг залишити царську сім’ю в тяжке час. Іван Харитонов відправився слідом за Миколою II до Тобольська, а потім в Єкатеринбург, де і був розстріляний разом з імператорською родиною та іншими слугами, що зберегли вірність цареві до самого кінця.
Початок кар’єри
Кухня в Зимовому палаці в середині XIX століття. / Фото: www.e-reading.club
Син письмоводителя Палацової поліції вперше переступив поріг царської кухні в 12-річному віці, будучи прийнятий на службу за клопотанням батька на посаду учня кухаря другого розряду. Протягом шести років Іван Харитонов навчався премудростям кухарського мистецтва і до 18 років вже став безпосередньо кухарем другого розряду.
Однак у 1891 році, коли Іванові Михайловичу виповнилося 20 років, його кухарська кар’єра була перервана необхідністю віддати військовий обов’язок перед батьківщиною. Протягом чотирьох років він служив на флоті, а після закінчення терміну зміг повернутися до своїх обов’язків кухаря на царській кухні.
Кухонний корпус Олександрівського палацу в Царському Селі. / Фото: www.e-reading.club
Через зовсім небагато часу Іван Харитонов був відправлений у Париж, щоб вчитися майстерності у кращих французьких кухарів в одній з кулінарних шкіл. Спеціалізація в даному закладі була досить вузькою, а тому Іван Михайлович після закінчення отримав спеціальність «суповника». Навчання в Парижі принесло кухареві, крім усього іншого, ще й знайомство з неймовірно відомим у Франції ресторатором і кулінаром Жаном-П’єром Кюба. Їх дружба продовжилася і в Петербурзі, куди Кюба прибув, будучи запрошений на посаду метрдотеля Імператорського двору, яку обіймав до 1914 року.
Сімейні радості
Іван Харитонов. / Фото: www.wikimedia.org
У 1896 році Іван Харитонов став чоловіком Євгенії Тур, сироти, яку виховував дід по материній лінії. По батькові дружина кухаря була з обрусілого німецького роду.
Цей шлюб виявився дуже щасливим, в сім’ї народилися шестеро дітей, три дочки і три сини. З усіх поїздок Іван Харитонов писав листи не тільки дружини, але і всім дітям по черзі, намагаючись дотримуватися встановлений порядок. Якщо ж випадково він відправляв комусь лист «поза графіком», то після незмінно вибачався перед дитиною і намагався якомога швидше виправити помилку.
Сім’я жила в будинку № 7 на Гагарінської вулиці, влітку вони знімали дачу в Петергофі або в сусідній Знам’янці. Трохи пізніше Іван Михайлович побудував будинок в Тайцях.
Слідом за царем
Портрет імператора Миколи II і імператриці Олександри Федорівни з дітьми. 1913 рік. / Фото: www.flickr.com
Іван Харитонов в 1911 році був підвищений і став старшим кухарем. Цей пост передбачав не тільки приготування страв на царській кухні, але ще й супровід Государя в поїздках за кордон. Кухар відрізнявся творчим підходом до своєї професії і не копіював бездумно рецепти, а вносив у них власні нотки. Він активно використовував досвід відомих кулінарів, на підставі якого створював власні страви. Приміром, у листопаді до царського столу неодмінно подавався суп-пюре з свіжих огірків у тепловій обробці.
Він досконало знав Грецьку кухню, але поряд з нею був знайомий з особливостями приготування традиційних страв різних країн, адже йому доводилося складати меню і готувати не тільки для государевої сім’ї, але і для іноземних гостей.
Супроводжуючи царя в закордонних поїздках, Іван Харитонов відвідав багато країн: Франції і Німеччини, Великобританії та Італії, Данії та ще багато інших. Бездоганна служба кухаря була відзначена не тільки російськими, але і зарубіжними нагородами.
Царське Село, літо 1917 року. / Фото: www.choiz.me
Не вважав можливим для себе Іван Харитонов залишити царську сім’ю в ті найважчі часи, коли Миколи ІІ разом з усіма домочадцями заточили в Царському Селі, а після і зовсім заслали до Тобольська, а потім в Єкатеринбург.
Після Лютневої революції Іван Михайлович зайняв пост метрдотеля Імператорського двору, змінивши виїхав з Росії пана Олів’є. Залишати Олександрівський палац не мали права не тільки члени сім’ї царя, але і слуги, тому єдиним зв’язком з сім’єю для Івана Михайловича стали листи, які він писав з завидною регулярністю. Він цікавився здоров’ям найдорожчої дружини і дітей, особливо переживаючи за старшу дочку, яка була з дитинства хворобливою дитиною.
Августейшая сім’я в Тобольську. / Фото: www.russianstoday.ru
В Тобольськ слідом за царською сім’єю відправився не тільки Іван Михайлович, але і його дружина з дітьми. У Тобольську він з незмінним старанно готував для імператорської родини, а для своєї зняв окрему квартиру. В 1918 році до Різдва государиня Олександра Федорівна подарувала Євгенії Андріївні Харитонової Євангеліє, яке сім’єю було втрачено під час попадання снаряда в їх будинок в Санкт-Петербурзі.
Івану Харитонову ставало все важче виконувати свої обов’язки. Щоб нагодувати родину царя, йому доводилося звертатися за фінансовою допомогою до багатим жителям Тобольськ. Допомагати вони, в основному, відмовлялися, але давали в борг, ретельно записуючи кожен грам молока. А от прості люди і церковні служителі несли вже колишньому монарху все, чим могли поділитися: сметану, хліб, молоко, яйця та м’ясо.
Зліва великі княжни, Олексій в центрі з охоронцем. Тобольська, 1917-1918 рр. / Фото: www.itexts.net
У травні 1918 родина Миколи ІІ відправлялася в Єкатеринбург. Івану Харитонову дали можливість попрощатися з родиною. На пристані він в останній раз поцілував кохану дружину і на пароплаві «Русь» відбув в Єкатеринбург, щоб розділити долю государя і його сім’ї.
У Єкатеринбурзі Іван Харитонов був не відразу допущений до царської сім’ї і під час його відсутності найясніші особи харчувалися їжею з їдальні, яку їм доставляли. Приступивши до своїх обов’язків, Іван Михайлович відремонтував дымившую плиту і знову став готувати. З убогих продуктів він примудрявся готувати повноцінний обід і навіть пік хліб, навчаючи цьому мистецтву і дочок Миколи ІІ. Великі Княжни настільки захопилися кулінарією, що навіть взялися допомагати кухарю у приготуванні та інших страв.
Фотореконструкция «Перед розстрілом». / Фото: www.newsroyal.ru
В ніч з 16 на 17 липня 1918 року вся царська родина і слуги, які вирішили супроводжувати государя, були розстріляні. Іван Харитонов до кінця виконав свій обов’язок перед Вітчизною і Государем, від якого не відрікся навіть розуміючи, який кінець його чекає.
Архієрейський Собор Російської Православної Церкви за кордоном зарахував Івана Харитонова до лику Святих Новомучеників Російських, постраждалих від безбожної влади.
Бенкети на Русі любили й влаштовували їх досить часто, благо приводів було досить: іменини, народження дитини, весілля, державні події, православні свята. Бенкет був складним ритуалом, до якого готувалися заздалегідь, а царські бенкети вражали своєю пишністю. Важливо було все: як сідали учасники, на якому віддаленні від государя, і навіть кому з них заздалегідь подавали столові прилади.
Thanks!
Our editors are notified.