Гобелени, а точніше – шпалери, виникли тому, що дозволяли захиститися від холоду та протягів. Але цим чисто практичним призначенням сутність шпалери не пояснити, адже більшість таких виробів були в минулому цими предметами мистецтва, предметами надзвичайно цінними і дорогими. Як ці настінні килими заслужили таку репутацію?
Шпалери давнину і традиції, перейняті європейцями
Гобелен XIV століття, Франція
Те, що прийнято іменувати гобеленом, має більш точну назву – шпалера. Це безворсовий килим ручної роботи, з малюнком на одній – лицевої – стороні, призначений для того, щоб прикрашати стіну. Створюється шпалера шляхом перехресного переплетення ниток різного кольору за допомогою спеціального пристосування – качка. Нитки утворюють одночасно і малюнок, і саму тканину килима.
Прообрази шпалер існували ще в стародавньому світі, а з першого тисячоліття нової ери почався розвиток цього виду ткацтва, жителі Єгипту переймали мистецтво плетіння килимів від народів Месопотамії, а потім і самі досягли в цьому чималих успіхів. Розквіт шпалерного ремесла припав на IV – VII століття; єгипетські копти виготовляли такі килими, використовуючи лляну основу і вовняні нитки для створення візерунків і орнаментів. Мабуть, шпалери створювали і в античному світі.
Гобелен з Байе, XI століття (фрагмент). Незважаючи на назву, ні гобеленом, ні шпалерою це виріб не є, представляючи собою вишивку вовняними нитками на лляному полотні. Довжина становить близько 70 метрів, ширина – трохи більше півметра
Сюжетами для таких тканих картин» служили античні міфи, зображення квітів і фруктів, а пізніше – біблійні перекази. Свої традиції плетіння шпалер були і на сході, в Китаї з третього століття до нової ери плели килими з використанням шовкових ниток, а потім це мистецтво перейняли японці.
Причини, по яким шпалерное ремесло взагалі виникло, пов’язані і з естетичними потребами людей минулих століть, і з практичними міркуваннями – адже плетений килим служив непоганим захистом від холоду в приміщенні. А тому до традицій плетіння шпалер приходили різні культури, наприклад, у Південній Америці цей вид ткацтва був популярний за століття до прибуття європейців – про це говорять знахідки, зроблені в похованнях. При створенні певних відтінків малюнка використовувалися людські волосся. Плетінням килимів займалися жінки, і вже з VI століття для цієї роботи використовувалися ткацькі верстати.
Європейські шпалери і власне гобелени
Гобелен, створений в Європі в Середні століття
Європа перейняла традиції шпалерного виробництва у східних племен, сталося це в часи хрестових походів, що розпочалися в XI столітті. Трофейні, а потім і виготовлені європейцями килими розвішували на стінах, щоб і захистити приміщення від пронизливого холоду, і надати залах святковий, урочистий вигляд. Крім того, шпалери використовувалися як перегородки, ними прикрашали храми, вони використовувалися як декорації для святкових церковних процесій. Першої створеної в Європі вважається шпалера з церкви святого Гереона в Кельні.
Анжерский апокаліпсис
Зрозуміло, в перші століття ці килими демонстрували головним чином сюжети з біблійних оповідей. У XIV столітті був створений «Анжерский апокаліпсис», серія шпалер, які містили сцени з «Одкровень Іоанна Богослова». Вона була створена для короля Людовіка I. Взагалі в ті часи, та й довгий час потім, саме королі та церква були замовниками шпалер – для інших придбати додому таку прикрасу було справою зовсім не підйомним з фінансової точки зору. Протягом довгого часу гобелени-шпалери вважалися приналежністю розкішних королівських резиденцій, тим більше, що техніка плетіння з розвитком ремесла ускладнювалася.
Техніка «мильфлер»: з однотонного фону зображено безліч квітів або листя (техніка XV-XVI століть)
Критерієм якості шпалери ставала щільність плетіння, яка постійно зростала, від 5 ниток основи на 1 сантиметр в Середні століття до 16 ниток в XIX столітті. Шпалери з великою щільністю дозволяли добитися майже того ж візуального ефекту, що і живописний твір. Спочатку майстри використовували нитки шести різних кольорів, але поступово кількість відтінків зростала, досягши до кінця XVIII століття майже дев’ятисот.
Шпалера, Аррас, XV століття
Спочатку центром шпалерного мистецтва була Фландрія; майстра французького Арраса стали використовувати в роботі золоті та срібні нитки, а в XVII столітті почався активний розвиток і інших цехів килимового ткацтва. У Франції і раніше існували мануфактури, але в невеликому масштабі, головними постачальниками шпалер для королівського двору були фламандці. Король Генріх IV своїм указом заснував у Парижі фабрику, а розмістилася вона в будівлі, що належала родині Гобеленів, де раніше працював фарбувальник вовни Жиль Гобелен. З моменту видачі мануфактурі Гобеленів відповідного королівського патенту – а саме з 1607 року – і починається історія власне гобеленів – шпалер, створених на цьому підприємстві.
Головна будівля мануфактури Гобеленів в Парижі
Для організації роботи король викликав у Париж двох фламандців – Марка де Команса і Франсуа де ла Планша, їм були подаровані дворянські титули, а крім того – цеху, обладнання та істотні субсидії: Генріх дуже хотів, щоб французи навчилися виготовляти кращі в світі шпалери. Ввезення килимів з-за кордону був заборонений.
Шпалери як вид мистецтва, що змагався з живописом
Шпалера «Гнів Ахілла», створена з картону Рубенса
Справи мануфактури йшли в гору, майстри отримували замовлення від королівського двору, а виконували їх не тільки самі ткачі, але і художники, які готували ескізи для шпалер – картони. Часто за роботу картоньера бралися великі майстри живопису. У другій половині XVII століття очолював мануфактуру самий впливовий французький художник Шарль Лебрен, і крім нього, ескізи для шпалер створювали Якоб Йорданс, Рубенс, Симон Вує. Ткацькі удосконалювалися прийоми, виникали все нові творчі прийоми, і гобелени вже серйозно конкурували з живописом, а в ціні – значно вигравали у картин самих прославлених художників.
Шпалера «Людовик XIV з Кольбером відвідують мануфактуру Гобеленів»
Гобелен XVIII століття
Слідом за французами мануфактури почали створювати і в інших країнах Європи, а на початку XVIII століття мистецтво створення шпалер почали освоювати в Росії. Для цього Петро I привіз в країну декількох майстрів мануфактури Гобеленів і заснував, у свою чергу, в Екатерингофе Петербурзьку шпалерну мануфактуру, яка так і залишиться єдиним великим вітчизняним підприємством з виготовлення гобеленів. Іноземці виготовляли шпалери і одночасно навчали підмайстрів. Як картонів часто використовували твори живопису з імператорських колекцій.
Всього Петербурзької мануфактурою було створено 205 шпалер, в 1858 році вона була закрита із-за того, що несла постійні збитки. Втім, криза переживало не тільки російське килимарство.
Шпалера «Полтавська баталія», створена на Петербурзькій мануфактурі однією з перших
Нове життя гобеленам подарував художник Жан Люрса, реформатор шпалерного мистецтва, розробив у першій половині минулого століття нові принципи створення плетених безворсовий килимів, спираючись на середньовічні традиції і повернувшись до основ ремесла. Він виходив з того, що гобеленам не слід підміняти собою твори живопису, що цей вид мистецтва куди ближче до архітектури, адже шпалери «одягають частина будівлі». Структуру плетіння він повернув до середньовічних стандартам, вироби виготовлялися значно швидше і вартість їх виробництва істотно знизилася.
Шпалера авторства Жана Люрса
Ще про Жане Люрса: тут.
Thanks!
Our editors are notified.