Новорічні та різдвяні традиції, завдяки яким зараз Росія відпочиває від трудів цілий тиждень, з’явилися в нашій країні не так давно. У незапам’ятні часи це свято відзначали весною, потім, після хрещення Русі, до нас прийшов візантійський календар, Новий рік по ньому святкувався 1 вересня. З 1700 року за указом Петра I це свято в Росії відзначають, як і в інших країнах Європи, 1 січня. Однак традицію ставити в будинку ціле хвойне дерево і прикрашати його приніс нам інший член царської сім’ї.
Якщо згадати указ царя-реформатора дослівно, то в ньому говорилося: «перед вороти учинити деякі прикраси від древ і гілок соснових, смерекової і ялівцевих» – тобто мова йшла лише про вінках і прикрасах з ялинових гілок. Можливо, що піддані спочатку не надто охоче веселилися, незвичні традиції не завжди відразу приживаються на новому грунті, але от сама царська сім’я завжди показувала приклад того, як саме потрібно веселитися. До речі, це не тільки в Росії так було. В Англії, наприклад, новорічні розваги й прикраси прийшли ще пізніше, тільки з принцом Альбертом – коханим чоловіком королеви Вікторії, потім вже прості англійці почали поступово переймати німецькі звичаї.
Бал в Зимовому палаці
У Росії ж великою любителькою новорічних забав була Катерина II. Семен Порошин, один з вихователів великого князя Павла, описав у спогадах, що ігри відбувалися в аудиенц-кімнаті, яку називали Тронною залою. Саме тут влаштовувалися розваги для придворних, в яких «Її Величність у всіх іграх сама бути і захотіла танцювати». Улюбленою грою того часу були росіяни цяцьки (дерев’яні або кістяні палички, які треба було розтягувати з купи, не зачепивши інші). Ще одна весела забава називалася «рукобивка»: «коли з довгою стрічкою ставали в коло і деякі ходили по колу і інших по руках били…». А перша справжня святкова ялинка в Росії була встановлена тільки в 1817 році. Її влаштувала велика княгиня Олександра Федорівна, дружина майбутнього імператора Миколи I. У Німеччині така традиція існувала вже дуже давно, і з легкої руки дочки Фрідріха Вільгельма III прижилася і у нас. Спочатку домашня ялинка була влаштована в Анічковому палаці, де молода сім’я жила до грудня 1826 року, а потім і в Зимовому.
Катання на ковзанах було улюбленим зимовим розвагою в сім’ї Романових
Новорічні свята в Росії в XIX столітті включали Різдво, Святки, Новий рік та Хрещення. Царська родина в ці дні з задоволенням забувала про турботи і розважалася: у палаці каталися на ковзанах, на санках, будували льодові містечка, шили маскарадні костюми. Ялинок встановлювали кілька (від п’яти до десяти, в різних покоях), але свічки на них запалювали лише два рази – у святвечір і Різдво, а потім дерева прибиралися. У кімнатах поруч з ялинками, на столах розкладалися подарунки. До речі, ідея про те, що дарують їх дітям чарівні істоти, також з’явилася пізніше, в XVIII-XIX століттях все було більш «прозоро» в цьому питанні.
Ялинки та подарунки у царській родині
Велика ялинка для царської сім’ї і найближчого свити влаштовувалася зазвичай в покоях імператриці і сусідніх залах – Концертному та Ротонди. Після всеношної перед закритими дверима «боролися і штовхалися всі діти між собою, царські включно, хто перший потрапить до заповітного зал. Імператриця сама кожного підводила до призначеного столу і давала подарунки… потім входили в іншу залу, де був приготований великий, довгий стіл, прикрашений різними витонченими порцеляновими речами з імператорської… мануфактури. Тут розігрувалася і лотерея між усією свитою, государ звичайно вигукував карту, виграв підходив до Її Величності і отримував свій подарунок» – (із спогадів фрейліни імператриці Олександри Федорівни баронеси М. П. Фредерікс)
Ялинки спочатку прикрашали лише свічками. Розвішувати на них іграшки і солодощі почали тільки в кінці XIX століття. Спочатку ялинкові прикраси були картонними, а потім, близько 1900 року в Петербурзі, в магазині Гебгардта (на Невському, 88),і у Петто (на Караванної, 16) почали продавати справжні новорічні іграшки: «…намиста, сніг і амурів з самозаймистою вати, мавп, прапори, сусальне золото, скляні кулі, бонбоньєрки, діамант-пудру, бенгальські вогні, запальні нитки, кімнатні феєрверки». Звичні нам скляні кулі були спочатку німецького виробництва, але потім їх почали виготовляти і в Росії.
До речі, традиція ставити під різдво Лускунчика існує в Росії, починаючи з 1892 року, коли балет П. І Чайковського вперше був показаний в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі. У XX столітті найвідомішою парою, виконувала в ньому головні ролі, стали Катерина Максимова та Володимир Васильєв: «Вони зійшлися. Хвиля і камінь…»
Thanks!
Our editors are notified.