Це було в лютому 1945-го в Польщі, коли радянські танки увірвалися в Бунцлау. Одна з наших бойових машин потрапила в засідку фашистських «Тигрів» і була підбита. Член екіпажу, механік-водій Олександр Ращупкін отримав поранення в стегно і контузію. З палаючого Т-34 його витягли бойові товариші. Боєць Віктор Пожарський розрізав на ньому одяг, щоб перев’язати рану, і тут виявив, що перед ним зовсім не Сашка-шибеник, як звикли називати Ращупкіна в полку, а… жінка.
Під час Великої Вітчизняної війни було кілька випадків, коли представниці слабкої статі видавали себе за чоловіків і воювали нарівні з усіма, довгий час водить за ніс товаришів і командирів. Але саме Олександру Ращупкину прийнято порівнювати зі знаменитою жінкою-бійцем – прототипом радянського фільму «Гусарська балада» Надією Дуровой.
Кадри з фільму «Гусарська балада»
– Жінка завжди залишається жінкою – навіть в чоловічому вигляді», – часто говорила Олександра Митрофанівна після війни. Однак це не завадило їй три роки грати роль чоловіка, та так вжитися в неї, що ніхто навіть і не підозрював, що під фронтовий гімнастеркою танкіста Саші Ращупкіна ховається жіноче тіло.
Не могла сидіти вдома
Народилася Олександра в 1914 році в Узбекистані. В юності вона рано освоїла трактор і комбайн, працювала в колгоспі трактористкой, працюючи разом з чоловіками. Після одруження переїхала з чоловіком в Ташкент, народила двох дітей, проте обидва малюка померли незабаром після народження. У 1941-му чоловіка призвали на фронт, і Олександра залишилася одна…
Цілком логічно що молода і енергійна бездітна жінка, яка ніколи не боялася важкої роботи, в такий складний для країни час захотіла піти на фронт. Однак у військкоматі їй відмовили. Після декількох таких безуспішних спроб Олександра прийняла досить ризикована і, здавалося б, божевільне рішення: поголилася майже наголо, одягла чоловічий одяг і прийшла до військкомату під виглядом молодого чоловіка, представившись Олександром Ращупкиным. У 1942 році вона все-таки отримала омріяне направлення на фронт. Якимось неймовірним чином в військкоматі ніхто нічого не запідозрив (можливо, в процесі загальної плутанини з документами), і її направили навчатися на курси військових шоферів, а потім і механіків-водіїв танка в Сталінград.
На танку Олександра пройшла вогонь і воду. /Фото:waralbum.ru
Першою людиною, який дізнався її таємницю, став лікар. Оглядаючи новобранців для відправки на фронт і побачивши, що перед ним не хлопець, а дівчина, він прийшов в шок. Однак тут сталося ще одне диво: Олександра змогла переконати лікаря в тому, що вона просто зобов’язана йти воювати, і той погодився не видавати її.
Однак не тільки лікар знав про те, що Ращупкін – жінка. Якщо у фільмі «Гусарська балада» таємницю героїні зберігав Кутузов, то в житті Ращупкіної теж був такий високопоставлений «покровитель». Передбачається, що генерал 62-ї армії Чуйков, під командуванням якого служила Олександра, теж все знав, але так само, як і лікар, вважав за краще нікому нічого не розповідати.
Зображати чоловіка було нескладно
Як потім згадувала Олександра, видавати себе за чоловіка їй було легко: у неї була майже чоловіча фігура (вузькі стегна, широкі плечі, груди), а голос, ходу і руху вона успішно зраджувала, оскільки раніше довго працювала в чоловічому колективі і відмінно вивчив манеру поведінки чоловіків. За задерикуватий і відчайдушний характер бойові товариші навіть прозвали танкіста Сашка-шибеник. Ну а що стосується питань гігієни, то тут теж проблем не виникало: під час війни бійцям помитися вдавалося не так часто, і коли це відбувалося, Олександра намагалася приймати водні процедури окремо від товаришів, за що навіть отримувала добродушні кпини: мовляв, ну і пацан – сором’язливий, як дівчина.
Олександра Ращупкіна.
Проте в душі вона, звичайно ж, залишалася жінкою – наприклад, як зізнавалася після війни Ращупкіна, вона кожного разу дуже переживала, якщо її обмундирування сильно пачкалось або приходило в непридатність.
За три роки служби танкіст Олександр Ращупкін пройшов з товаришами вогонь і воду. Довелося взяти участь і в боях під Сталінградом.
Взимку 1945-го радянські Т-34 дійшли до Польщі. Тут-то і розкрилася таємниця Олександри. Танки потрапили в засідку німецьких «Тигрів». Отримавши важке поранення у стегно і контузію, боєць Ращупкін був витягнений з танка товаришами. Механік-водій сусіднього танка Віктор Пожарський вирішив зробити пораненому перев’язку…
Вона знову стала жінкою
Можна тільки здогадуватися, який скандал вибухнув в полку, коли всі дізналися правду. Однак генерал Василь Чуйков заступився за молоду жінку і допоміг їй уникнути покарання. Більше того – як і героїні «Гусарській балади», їй дозволили продовжити службу до закінчення війни. Всі її документи були переоформлені на реальне ім’я Олександри Ращупкіної.
Пройшовши лікування в госпіталі, Саша повернулася в рідний полк вже як жінки.
У повоєнні війни Ращупкіна повернулася до звичайного життя: прийшов з фронту її чоловік, вони переїхали в Куйбишев. Разом подружжя прожило майже три десятки років.
Олександра Митрофанівна після війни. /Фото: topwar.ru
Після смерті чоловіка Олександра Митрофанівна не зникла – вона активно брала участь в роботі громадської організації жінок-фронтовичек, підтримувала зв’язок з місцевими школярами, давала інтерв’ю. Єдине, що її ображало – так це розпитування журналістів про фізіологічні подробиці її життя на війні і про те, чи було у неї щось з однополчанами чи ні. Такі розмови вона вважала нетактовними.
Кавалер ордена Червоної везды Олександра Ращупкіна прожила довге життя і померла у віці 96 років.
Читайте також: 7 історичних персонажів, які видавали себе за чоловіків.
Текст: Анна Бєлова
Thanks!
Our editors are notified.