Як в СРСР надійшли з жінками-геологами, які першими знайшли якутські алмази: Лариса Попугаева і Наталія Сарсадских

Аж до 50-х років алмази в Радянському Союзі не добувалися. Цей важливий для машинобудування і промисловості камінь наша країна змушена була закуповувати за кордоном. Незважаючи на величезні витрати багато років спеціальна експедиція не могла знайти в СРСР поклади, підходящі для розробки. Все змінилося завдяки самовідданості двох жінок-геологів. На жаль, ця історія замість тріумфу російської науки стала зразком безпринципності і неохайності.

Лариса Анатоліївна Попугаева була дочкою розстріляного в Одесі в 1937 році секретаря райкому партії. Її мати, відомий мистецтвознавець, після цієї сімейної трагедії повернулася з дочкою в Ленінград, де Лариса закінчила школу і вступила до Ленінградського університету. В комсомол її, щоправда, довго не приймали через долі батька, але освіта дівчина отримала. Війна застала її в Москві. Лариса закінчила курси медсестер і зенітників, захищала небо столиці від нальотів. У воєнний час те, що вона «дочка ворога народу» забулося, і Лариса стала нарешті комсомолкою, а пізніше вступила до лав партії.

Після війни Лариса продовжила освоювати не жіночу професію – став геологом, довчившись в Ленінградському університеті, і почала їздити в експедиції. Алмазні родовища в той час були головною метою і завданням радянських вчених. Лариса Попугаева стала помічницею відомого геолога Наталії Миколаївни Сарсадских. Та, до речі, всю війну займалася пошуком дорогоцінних покладів на Уралі. Якщо б радянським вченим вдалося знайти родовища на десять років раніше, то таке важливе фінансове вливання, можливо, прискорило б нашу перемогу війні. Але протягом багатьох десятиліть у СРСР витрачалися величезні суми на порожні і неефективні пошуки. На Уралі і в Сибіру працювала стаціонарна Амакинская експедиція. Щорічно вчені викопували тисячі шурфів і промивали тисячі кубометрів піску, однак крім окремих каменів знайти нічого путнього не вдавалося.

Лариса Анатоліївна Попугаева (Гринцевич), 1951 рік.

Ситуація змінилася тільки в 1954 році завдяки розробкам Наталії Миколаївни Сарсадских. Ця жінка, практично не маючи даних про ґрунтах відомих у той час африканських рудників, зуміла, завдяки інтуїції, знайти спосіб виявлення кімберлітових трубок з мінералу пиропу – супутнику алмазів. Всі подібні дослідження в СРСР були суворо засекречені, тому працювати доводилось у дуже складних умовах. За кілька років з 1950 по 1952 роки мужня жінка-геолог пройшла пішки і пропливла на гумовому човні по Якутії більше 1500 кілометрів, збираючи дані для свого дослідження. Здобуті «в полі» зразки вивчали потім у лабораторіях Ленінграда. Метод «пироповой зйомки» показав прекрасні результати – у отриманих зразках вже знайшлися перші крихти алмазів. Потрібно було терміново їхати в Якутію і завершувати роботу на берегах річки Далдын, звідки були привезені найвдаліші проби.

Ленінградські вчені змогли переконати керівництво в тому, що їх новий метод заслуговує уваги і зуміли організувати нову експедицію. Правда, поїхати в неї сам автор методики не змогла – Наталія Миколаївна тільки що народила дитину, тому замість неї була призначена молода помічниця Лариса Попугаева. Тієї теж довелося зробити нелегкий вибір заради науки, Лариса Анатоліївна також чекала дитину. Але алмази, так необхідні нашій країні, виявилися важливішими особистої долі, і жінка зробила аборт, щоб очолити експедицію.

Лариса Анатоліївна Попугаева з лаборантом Ф. А. Беліковим. Польовий сезон 1954 р.

Нова методика не підвела вчених. Геологи дуже швидко виявили кимберлит – алмазоносну породу. Майбутнє родовище Попугаева назвала «Зарницей» і встановила на знайденому місці стовп. Про те, що відбувалося далі, через багато років змогла розповісти журналістам Наталія Миколаївна Сарсадских, яка в результаті виявилася, мабуть, найважливішим, але і самим ображеним в цій історії дійовою особою:

«Коли Попугаева приїхала в Нюрбу, в Амакинскую експедицію (на базу всіх алмазних робіт в Якутії) із зразками кимберлитов, там якраз проходило велику нараду з прибулим з Москви начальством. Її попросили зробити повідомлення, а потім, під виглядом того, що всі з алмазів таємно, буквально вирвали всі матеріали — в спецвідділ і під замок. І почали її обробляти, щоб вона перейшла в Амакинскую експедицію. (…) Вони витрачали мільйони і нічого не знайшли… А тут — перемога. (…) На нього насіли, обіцяючи з три короба: мовляв, роботу дамо, захистиш дисертацію, і погрожували їй, якщо не погодиться перейти… В кінці кінців її вмовили, в Нюрбу понаїхали кореспонденти, яким заявили, що перше корінне родовище алмазів в СРСР відкрила ленінградський геолог з Амакинской експедиції.»

Якутські алмази – багатство нашої країни

Насправді Лариса Попугаева дійсно стала жертвою елементарного шантажу і залякування. Їй пригадали батька – ворога народу, взяли під арешт і навіть звинуватили в незаконному вивезенні алмазів. Два місяці такої обробки зломили її, і жінка підписала документи про перехід на роботу в Амакинскую експедицію (її взяли туди заднім числом). При цьому всі результати дослідження ленінградських вчених були присвоєні геологами-конкурентами. Зрозуміло, колеги з Ленінграда сприйняли цей крок як зраду, і професійна доля Лариси Попугаевой була спотворена. Далі почалася роздача «слонів і подарунків», але справжні героїні цієї перемоги виявилися зайвими – прізвища Попугаевой і Сарсадских зі списку на Ленінську премію в 1957 році викреслили, її отримали зовсім інші люди. Правда, справжньому автору методу і геофізик-пошуковику дісталися втішні призи – ордена. Але далі на багато років про цих жінок просто забули.

Кар’єр Айхала, родовище Зірниця, і сьогодні дає багато алмазів

Звання «Першовідкривач родовища» Ларисі Попугаевой було присвоєно лише в 1970-му році, за кілька років до смерті, а Наталії Сарсадских – ще через 20 років, у 1990-м. Сьогодні іменами цих жінок названі два великих якутських алмазів. На тому місці, де Лариса Попугаева коли встановила перший стовп-мітку, тепер розкинулися величезні видобувні комбінати, а в одному з «алмазних» міст, Вдалому, встановлено її пам’ятник.

Пам’ятник Ларисі Попугаевой в місті Вдалий

Про те, як виглядають найбільші в світі алмази, ви можете дізнатися з огляду дорогоцінні знахідки.