Як в СРСР створювали атомний щит, щоб захистити країну від ядерної агресії: Подвиг Курчатова

Самородок з глибинки, найбільша фігура в радянській і світовій науці – Ігор Васильович Курчатов. Його науковий геній і неймовірні організаторські здібності послужили країні в найдраматичніший момент світової історії. Як Петро I, він був людиною прориву, гігантського стрибка, який вирішував ключові проблеми. Володів потужним інтелектом і незвичайним здоров’ям, Курчатов, як велетень, штовхав науку вперед відразу за декількома напрямками. Ставний, красивий, неймовірно привабливий, він був зосереджений на головному і вмів консолідувати інших на благо науки і своєї країни. Завдяки його внеском у розвиток фізики, СРСР був захищений від ядерної агресії, а сьогодні можливий паритет між державами – володарками атомної зброї.

Як уральський провінціал став улюбленим студентом Іоффе, а через кілька років – керівником «Атомного проекту»?

І. в. Курчатов — співробітник Радієвого інституту. Середина 1930-х./Фото: cdn.postnews.ru

Видатний учений народився в селі Сім Уфімської губернії в 1903 році. Бажаючи поліпшити матеріальне становище сім’ї і дати гарну освіту дітям, його батько 1908 році перевіз родину до Симбірська (нині – місто Ульяновськ), а пізніше, через хворобу дочки – у Крим, Сімферополь. Закінчивши сімферопольську казенну гімназію із золотою медаллю, в 1920 році Ігор Васильович став студентом фізико-математичного факультету. Заняття в університеті Курчатов поєднував з роботою. Через два роки йому вдалося влаштуватися на посаду препаратора в університетській лабораторії, яка йому буде корисна в подальшому для наукової діяльності.

Володіючи неабиякими здібностями, на які відразу звернули увагу провідні професори університету С. Н. Вусатий і Н.С. Кошляков, Курчатов достроково закінчує університет і в 1923 році вступає до політехнічного інституту Петрограду на кораблебудівний факультет. У 1924 році він вже повністю поглинений науковими інтересами. Після науково-дослідної роботи в Павловську, Феодосії, Баку, він повертається в 1925 році в Ленінград, де став науковим співробітником створеного ще на зорі становлення радянської влади фізико-технічного інституту.

Загальне керівництво в ньому здійснювалося академіком А. Ф. Іоффе. Це було велике наукове установа нового типу, оснащене сучасною фізичною апаратурою. В ньому зібралися видатні вчені і талановита молодь з усієї країни. Науковий ентузіазм, сміливі творчі рішення, актуальна тематика і проблематика, можливість контактувати з представниками світової науки – все це забезпечило швидкий ріст молодого фізика. І. в. Курчатов швидко завоював авторитет в науковому середовищі, з 1927 по 1929 Ігор Васильович, крім дослідницької діяльності, був зайнятий ще й педагогічною роботою – викладав курс фізики діелектриків на інженерно-фізичному факультеті.

У 1930 році він вже став завідувачем великою лабораторією – йому до цього моменту всього 27 років. А в 1934 році він став доктором фізико-математичних наук. Ця вчена ступінь була присуджена йому без захисту дисертації за дослідження фізики діелектриків. Крім роботи над цією темою, з 1932 року Курчатов починає дослідження з фізики ядра. Головне завдання, яке стояло перед радянськими атомниками – створення потужного джерела швидких часток, що викликають ядерні реакції. Відкриття ізомерії штучно радіоактивних ядер – найбільша заслуга Курчатова. До сьогоднішнього дня головним методом дослідження нижчих збуджених станів ядер є вивчення їх ізомерії. З 1935 по 1940 роки, не залишаючи попередньої теми, Курчатов проводить дослідження в галузі нейтронної фізики.

Після відкриття, зробленого французьким фізиком Ф. Жоліо-Кюрі (реакція поділу ядер урану в результаті бомбардування їх нейтронами) в науковому світі почалися розмови про те, що можливий розвиток ланцюгової реакції, що супроводжується вибуховим виділенням величезної кількості енергії. У 1940 році в американських наукових журналах зникають статті з ядерної тематики. Радянським ученим стає очевидною військова спрямованість у дослідженнях колег з США. Вчені звертаються до радянського керівництва з пропозицією розпочати роботу над атомною бомбою. Але почалася війна поставила перед фізиками інші, що потребують термінового вирішення, завдання – Курчатова з групою вчених направили до Севастополя для роботи над захистом кораблів від магнітних мін противника.

Основний вектор діяльності надсекретної лабораторії №2

Ігор Васильович Курчатов – «батько» радянської атомної бомби./Фото: phototass3.cdnvideo.ru

У 1942 році в листі до Сталіна один із співробітників Курчатова – Г. Н. Флеров знову говорить про необхідність терміново зайнятися створенням атомної зброї. Генсек викликав до себе академіків Іоффе, Хлопіна, Вернадського, Капіцу. Вони підтвердили, що це можливо. На запитання Сталіна, хто б міг очолити роботу, Іоффе відповів, що, поза всяким сумнівом – В. В. Курчатов. У 1943 році його призначили керівником атомного проекту. Куратором ядерних досліджень став Лаврентій Берія.

Вивчаючи надані на Луб’янці розвіддані з цієї тематики, Курчатов дивувався тому, яка потужна концентрація наукових та інженерно-технічних сил, кинута в США на розробку атомної зброї. Створити таке радянським фізикам до кінця війни так і не вдалося. Зате в Америці успішно пройшло випробування – вибух першої в світі атомної бомби в пустелі Аламогордо, про що Сталін дізнався від Гаррі Трумена на Потсдамській конференції 1945 року. У серпні того року президент США схвалив атомне бомбардування двох японських міст Хіросіми і Нагасакі.

Перша радянська атомна бомба і семипалатинський вибух, або як радянські фізики ліквідували атомну монополію США

Макет першої радянської атомної бомби РДС-1»./Фото: 900igr.net

Поряд з Арзамасом було створено спеціальне конструкторське бюро, в якому займалися розробкою радянської атомної бомби. Вона створювалася в атмосфері жорсткого напруження моральних і фізичних сил.

Керівником роботи на цей раз був фізик Ю. Б. Харитон, але зі звітами в Кремль приїжджав Курчатов. У 1949 році на полігоні під Семипалатинському (Казахстан) було успішно проведено випробування грізного зброї, створеного секретним КБ. Створення першої радянської атомної бомби дозволило ліквідувати атомну монополію США.

Цар-бомба й інші досягнення Курчатовського колективу

Макет Цар-бомби (вона ж АН602)./Фото: missiles2go.files.wordpress.com

Наступним завданням КБ в Арзамасі було створення термоядерної зброї – ще більш потужного, ніж попереднє. Воднева бомба РДС-6с була створена в 1953 році. Потужність термоядерного зброї становила 400 кт.

Через рік Курчатовський колектив розробив термоядерну бомбу АН602. Вона отримала гучну назву – Цар-бомба, і не дарма! Адже потужність термоядерного зброї склала рекордні 52 000 кт.

Далі, Курчатовим та його співробітниками КБ ведуться дослідження проблеми керованого термоядерного синтезу, розробляється ідея мирного використання атома.

«Хороша наука фізика, тільки життя коротке»

Після раптової смерті 7 лютого 1960 року тіло вченого було кремовано, прах поміщений в урні в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві./Фото: fotointeres.ru

Навіть незважаючи на своє міцне від природи здоров’я, Курчатов прожив всього 57 років. Позначилися неймовірні і системні навантаження і небезпечні дози опромінення.
У 1960 році Ігор Васильович приїхав в «Барвіху» (санаторій у Підмосков’ї), провідати Харитона. Вони вийшли на прогулянку, присіли погомоніти на лавочку в парку. Харитон розповідав про результати дослідів, проведених останнім часом, як раптом зрозумів, що його співрозмовник надто мовчазний. Курчатов помер – відірвався тромб і перекрив серцеву артерію.

За таке коротке життя радянський фізик не здійснивши, мабуть, і половини своїх ідей в науці, в тому числі в освоєнні мирного атома. Вінцем його величезних зусиль стала безпека Батьківщини, гарантовано захищеної атомним щитом.

На щастя, СРСР ніколи не застосовував ядерну зброю у військових цілях, на відміну від США. На фотографіях Хіросіми і Нагасакі видно всі жахливі наслідки такого рішення.